Справа № 2- 943/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

21 жовтня 2009 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:  

головуючого судді  Дрішлюка А.І.,

при секретарі судового засідання Алманової І.Г.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування   недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та зустрічним позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В :  

 В Малиновський районний суд м. Одеси 28 лютого 2005 року звернулася ОСОБА_3 з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним   (т. 1, а.с. 2-4).  

 01.06.2005 року відповідачка ОСОБА_2 заявила клопотання про закриття провадження по зазначеній справі в зв’язку з тим, що в провадження Малиновського районного суду м.Одеси вже розглядалася цивільна справа за № 2-207/2004 року за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування та приватизації недійсними та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю та вселення. По зазначеній справі 06.07.2004 року було ухвалено рішення (головуючий суддя Плавич І.В.) яким в позові ОСОБА_3 було відмовлено, зустрічний позов задоволено. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 07.12.2004 року зазначене рішення було залишено без змін. Відповідно відповідачка ОСОБА_2 просила суд закрити провадження по справі так як позовні вимоги вже розглядалися Малиновським районним судом м.Одеси в цивільній справі №2-207/2004 року   (т.1, а.с.12-13)  . Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 27.10.2005 року (головуючий суддя Буран О.М.) в задоволені клопотання про закриття провадження було відмовлено   (т.1, а.с.47)  .

 На зазначену ухвалу відповідачкою була подана апеляційна скарга. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08.02.2006 року апеляційне провадження по зазначеній справі було закрито   (т.1, а.с.77-78)  . Відповідачкою було подано касаційну скаргу. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 01.11.2007 року касаційну скаргу ОСОБА_2 було відхилено   (т.1, а.с.114-115)  .

 Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 26.03.2008 року (суддя Буран О.М.) провадження у справі було закрито в зв’язку зі смертю позивачки ОСОБА_3   (а.с.131)  . Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 14.04.2008 року (суддя Буран О.М.) було знято арешт зі спірної квартири   (а.с.139)  . Представником позивачки – ОСОБА_5 була подана апеляційна скарга на зазначені ухвали   (т.1, а.с.147-148)  . Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26.06.2008 року зазначені ухвали були скасовані   (т.1, а.с.189-190)  .

 10.07.2008 року справу було передано судді Малиновського районного суду м.Одеси – Дрішлюку А.І.

Протокольною ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2009 року до участі у справі в якості процесуального правонаступника ОСОБА_3 було допущено ОСОБА_1, яка уточнила позовні вимоги та просила суд визнати недійсним, як фіктивний (мнимий) правочин, договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, укладений 11.07.1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою. Визнати недійсним, як фіктивний (мнимий) правочин, договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, укладений 11.07.1997 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, у тому числі і за спадковою трансмісією після смерті ОСОБА_4   (т.1, а.с.234-237)   

Відповідачка ОСОБА_2 подала письмові заперечення на уточнену позовну заяву ОСОБА_1   (т.1, а.с.245-246)  .

13.07.2009 року відповідачка ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву у якої просила визнати заповіт від 18.06.2003 року засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу на ім’я ОСОБА_1 недійсним   (т.2, а.с.31-32)  .

Представник позивача уточнений первинний позов підтримав ,   в задоволенні зустрічного позову просив відмовити.  

Відповідачка та її представник первинний позов не визнали, зустрічний – підтримали.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи, а також оглянувши матеріали справи №2-207/2004, вважає, що первинний та зустрічний позови не підлягають задоволенню з таких підстав.  

Судом встановлено, що 27.07.1999 року  ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування та приватизації недійсними. Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 16.08.2001 року (головуючий суддя Савинська І.О.)  по зазначеній справі №2-409/2001, було відмовлено в задоволені позову. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10.12.2002 року рішення від 16.08.2001 року було скасовано та направлено справу на новий розгляд. Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 06.07.2004 року (головуючий суддя Плавич І.В.) було відмовлено  ОСОБА_3 в задоволені позову до ОСОБА_2 про визнання договору дарування та приватизації недійсними, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю та вселення було задоволено (а.с. 14-17).  

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 07.12.2004 року зазначене рішення було залишено без змін (а.с. 18-20).  

З матеріалів справи №2-207/2004 (2-409/2001) вбачається, що справа слухалася не один рік і при винесені рішення суд провів оцінку усіх доказів, а саме позовні вимоги стосовно визнання договорів дарування від 11.07.1997 року недійсними неодноразово  перевірялися, розглядалися, з цього приводу заслуховувалися свідки. Зазначене рішення набрало законної сили, та правочин був  оцінений судом як дійсний.  Відповідно до ст.  37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. При цьому усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив. Такими чином, оскільки законність обставин пов’язаних з укладанням оспорюваних правочинів перевірялась в межах провадження №2-207/2004 (2-409/2001), а в задоволенні позову було відмовлено, судом повинні бути враховані ці обставини відповідно до положень ст. 62 ЦПК України, зокрема обставин укладання, виконання сторонами та відповідності вимог чинного на той момент законодавству   (а.с. 20)  . При цьому на момент розгляду вказаної справи та набрання законної сили рішення, її учасник - ОСОБА_3 була  єдиним суб’єктом кому належало право вимог в матеріальному та процесуальному сенсі одночасно щодо спірного майна (тобто 2/3 частин). Судом враховується, що вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦК й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду. Таким чином,  позивачка по справі ОСОБА_1, яка була залучена до участі у справі в якості процесуального правонаступника ОСОБА_3 не має права вимагати визнання договору дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_3, укладений 11.07.1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою та договору дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, укладений 11.07.1997 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою недійсними, оскільки не була учасником цих правовідносин, та отримала процесуальне право вимоги тільки після смерті ОСОБА_3.  

Щодо позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, у тому числі і за спадковою трансмісією після смерті ОСОБА_4,  суд вважає що так як договори дарування від 11.07.1997 року не були визнанні недійсними, то відповідно спірне майно не могло увійти в спадкову масу, а тому позов не може бути задоволений в  цій частині.  

Суд відмовляє в задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 про визнання заповіту від 18.06.2003 року засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу на ім’я ОСОБА_1 недійсним, оскільки обставини, з яких можна було б зробити висновок, що  мало вчинення правочину – складання заповіту під тиском не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання.  

Керуючись ст. ст. 58, 243, 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60,  130, 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України,  суд -  

ВИРІШИВ:  

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування   недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом – відмовити.

В задоволенні зустрічного позову  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним  - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                              А.І. ДРІШЛЮК