Справа № 2–916/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

20 жовтня 2009 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Дрішлюка А.І.,

при секретарі судового засідання – Шер – Алієва В.В., Алманова І.Г.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:  

В Київський районний суд м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором. В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на те, що між ним та ОСОБА_2 в інтересах її матері ОСОБА_4 було укладено угоду № 147 – 01/20 від 20.01.2004 року по представництву та захисту інтересів в суді, але відповідачі не розрахувалися з позивачем за надані послуги. В зв’язку з чим позивач просив стягнути з відповідачів на його користь грошову суму в розмірі 30000 грн.   (а.с.3-4)  .

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 16.10.2007 року (головуючий суддя – Кравець О.О.) справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором було передано за підсудністю до Малиновського районного суду м.Одеси   (а.с.43)  .

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 05.11.2007 року справу було прийнято до провадження суддею Дрішлюком А.І.   (а.с.46)  .  

24.12.2007 року по зазначеній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено наступне питання: Чи виконано підпис ОСОБА_2 на угоді № 147 – 01/20 від 20.01.2004 року ОСОБА_2  чи іншою особою? Справу разом з оригіналом угоди та вільними зразками підпису було направлено до ОНДІСЕ МЮ України, в зв’язку з чим провадження було зупинено   (а.с.59-60)  .  

25.01.2008 року на адресу суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи   (а.с.61).  18.03.2008 року справу було повернуто без виконання, в зв’язку з невиконанням клопотання експерта   (61-62)  .

 07.07.2008 року по зазначеній справі повторно було призначено судову почеркознавчу експертизу   (а.с.70-71)  .

 03.11.2008 року справу разом з експертним висновком було повернуто до суду   (а.с.139)  .

 13.11.2008 року позивачем було заявлено клопотання про призначення додаткової судово – почеркознавчої експертизи, в зв’язку з чим справу було направлено до КНДІСЕ МЮ України, провадження по справі було зупинено   (а.с.149-152)  .

 26.03.2009 року справу разом з експертним висновком було повернуто до суду   (а.с.156)  .

 Позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували, зокрема посилаючись на експертні висновки.  

Суд, вислухавши пояснення сторін, розглянувши й дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволені заявлених вимоги повинно бути відмовлено, з наступних підстав.

Звернення до суду позивача базується на тій правовій підставі,  що  між позивачем та ОСОБА_2 в інтересах її матері ОСОБА_4 було укладено угоду № 147 – 01/20 від 20.01.2004 року по представництву та захисту інтересів в суді   (а.с.55)  , але відповідачі не розрахувалися з позивачем за надані послуги. Разом з тим, відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які  вони посилаються як підставу своїх вимог або заперечень.  

Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Відповідно до ст. 203 ЦК України з міст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.  Відповідно до ст.638 ЦК України  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.   Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.   З встановлених обставин справи суд робить висновок, що сторони домовились укласти таку угоду в письмовій формі, а обставин отримання письмової форми договору  для ознайомлення були визнанні відповідачем, тобто можуть вважатися встановленими відповідно до ст. 62  ЦПК України. Разом з тим, суд вважає, що будь-які правовідносини на підставі договору, на який посилається позивач, між сторонами не виникли, виходячи з наступного.          

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, посилаючись на то, що на угоді № 147 – 01/20 від 20.01.2004 року стоїть не її підпис.  

Згідно експертного висновку №1161 від 30.10.2008 року підпис від імені ОСОБА_2 в графі: «підпис особи, що звернулася» угоди № 147 – 01/20 від 20.01.2004 року виконана не ОСОБА_2 а іншою особою   (а.с.142)  .

Згідно експертного висновку №12284 від 16.03.2009 року підпис від імені ОСОБА_2 в графі: «підпис особи, що звернулася» угоди № 147 – 01/20 від 20.01.2004 року виконана не ОСОБА_2 а іншою особою   (а.с.159)  .

Враховуючи вищенаведене суд вважає угоду № 147 – 01/20 від 20.01.2004 року неукладеною, тобто такою, в якої відсутні встановлені законодавством необхідні умови для її укладення, а саме сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору. Тобто, у даному випадку мається на увазі, що відповідачка ОСОБА_2 не підписувала угоду № 147 – 01/20 від 20.01.2004 року про надання послуг, тому суд вважає, що між позивачем та відповідачкою відсутні договірні правовідносини, за обставиною на яку посилається позивач в зв’язку з чим суд відмовляє позивачу у задоволені позову.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. До судових витрат згідно зі ст.  79 ЦПК України відносяться  судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. Оскільки перше експертне дослідження було проведено за рахунок відповідачки, то суд стягує ці витрати з позивача на користь відповідача.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 20, 218, 638, 639, 901 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України,   СУД –  

В И Р І Ш И В :  

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором, - відмовити.  

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1095 грн. 25 коп.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через  суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                      А.І. ДРІШЛЮК