Справа 2 «а» - 1916
2009 р.
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
02 листопада 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Суханової А.В.,
при секретарі Юнусовій Е.Ф.,
розглянувши в простому письмовому провадженні в приміщенні Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії та сплатити недоотриману суму, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом третьої групи, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Центрально_міському районі м. Макіївки. Згідно з вимогами Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, що віднесені до категорій 1-4 призначається після виникнення права на державну пенсію. При цьому, у будь-якому випадку, розмір пенсії для осіб, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, не може бути, за третьою групою інвалідності, нижче шести мінімальних пенсій за віком. Розмір додаткової пенсії складає 50 % мінімальної пенсії за віком. Він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням змін діючого законодавства. Але, на теперішній час розмір пенсії, що виплачується йому не відповідає вимогам діючого законодавства України. Вважає дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті у встановленому законом розмірі пенсії та щомісячної доплати до пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії в Україні за віком із розрахунку суми прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та просив суд зобов’язати відповідача здійснити зазначене нарахування та виплату недоотриманої пенсії за 2006 р. - 2008 р.
Позивач до судового засідання не з’явився, про слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, просив розглянути справу за його відсутністю. На адресу суду надійшли заперечення проти позову, відповідно до яких відповідач вказує, що пунктом 3 ст.2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що для окремих категорій громадян Законами України можуть встановлюватись умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорії 1, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Розміри пенсій визначені ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», частиною 4 якої передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по першій групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком, по другій групі – 8 мінімальних пенсій за віком, по третій групі – 6 мінімальних пенсій за віком. Згідно ч. 5 зазначеної статті порядок розрахунку пенсії по інвалідності, та пенсії у зв’язку з втратою годувальника віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. Стаття 50 зазначеного Закону передбачає встановлення особам, віднесеним до першої категорії, нарахування щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком для інвалідів третьої групи. Постановою КМУ «Про збільшення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» № 1293 від 27.12.2005 року з 01.01.2006 року розмір пенсії, призначеної у відповідності зі ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» збільшено та встановлено, що, мінімальний розмір пенсії для інваліді-учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не може бути нижчим для інвалідів 3 групи - 467 грн. Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» пенсія для інвалідів третьої групи визначена у розмірі, не нижчому від 870 грн., постановою КМУ № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» інвалідам третьої групи, захворювання яких пов’язано з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, встановлено пенсію у розмірі, не нижчому від 980 грн. Одночасно з підвищенням основної пенсії проводилась і нарахування додаткової у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. З 01.09.2008 року УПФУ проводить нарахування та виплату пенсії на підставі рішення суду. Відповідно до абзацу першого частини першої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною третьою цієї статті передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій, в тому числі і відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Враховуючи конституційну норму щодо обов’язкового виконання постанов Кабінету Міністрів України (ст.117 Конституції України), управлінням Пенсійного фонду в Центрально-Міському районі м. Макіївка при визначенні розміру пенсії позивача було правомірно застосовано вказані вище постанови Кабінету Міністрів України. Вважають, що пенсія позивачу призначена відповідно до чинного законодавства, у задоволенні позову просили відмовити.
Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач є отримувачем пенсії по 3 групі інвалідності та відноситься до першої категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 2006 році. (а.с. 6).
Рішенням Управління Пенсійного фонду України у Центрально-Міському районі м. Макіївки від 25.06.2009 р. ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку пенсії, виходячи з розміру прожиткового мінімуму (а.с. 9-10).
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Розділ 8 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон) передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам третьої групи – 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача, як віднесеного до категорії 1.
Згідно частини третьої ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсія у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 і діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
З 01.11.2006 року редакція статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була доповнена частиною другою такого змісту: якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі статистики за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується в порядку, встановленому частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Прожитковий мінімум на 2006 рік відповідно до статті 65 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць складає: з 1 січня – 350 гривень, з 1 квітня – 359 гривень, з 1 жовтня – 366 гривень.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 387 гривень, з 1 жовтня – 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня – 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Також, п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни, у тому числі, до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема для інвалідів 3 групи - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-УІ і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями І, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд вважає, що з огляду на частину 2 статті 8 КАС України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначає, що по спорам даної категорії, де судами було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у рішеннях суду у справах «Проніна проти України», «Кечко проти України».
Також, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» від 23.02.2006 року, рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ( 107-17 ), визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, що узгоджується зі статтею 152 Конституції України, якою встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, суд приходить до висновку, що дії Управління щодо відмови позивачу у перерахунку підвищення до пенсії є неправомірними з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року оскільки вони не відповідають вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з яким ОСОБА_1 має право на перерахування пенсії як інвалід ЧАЕС 3 групи в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести ОСОБА_1 перерахування пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54 п.4, 67 ч. 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 р. із розрахунку шести прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, в іншій частині позовних вимог - відмовити.
На підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
п о с т а н о в и в:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки щодо відмові в перерахуванні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївка провести ОСОБА_1 перерахування та виплату пенсії по інвалідності відповідно до ст. ст. 50, 54 п.4, 67 ч 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку шести прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб за періоди з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, наданням її копії до апеляційної інстанції, або в порядку, передбаченому ч. 5. ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову винесено у нарадчій кімнаті у 1-му примірнику.
Суддя А.В.Суханова