ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року Справа № 923/1046/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Дроботової Т.Б., Алєєвої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт"

на постанову та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2017

у справі Господарського суду№ 923/1046/16 Херсонської області

за позовомдержавного підприємства "Херсонський морський торговельний порт"

до державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

простягнення 1 273 104,35 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Семенченко К.О., дов. від 04.01.2017 № 18-15/4;

відповідача: Хільчук М.О., дов. від 28.12.2016 № 7985;

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" (далі - Морський порт) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 15.11.2016 № 18-10/8/391 (т. 2, а. с. 20-22), просило стягнути на його користь з державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - Адміністрація морських портів) 1 273 104,35 грн. заборгованості, яка складається з: основної заборгованості за договором від 16.02.2015 № 22Д про відшкодування витрат на сплату земельного податку у розмірі 1 098 438,28 грн., пені у розмірі 105 742,77 грн., 3 % річних у розмірі 11 670,46 грн., та інфляційних втрат у розмірі 57 252,84 грн.

Позовні вимоги Морський порт, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Податкового кодексу України (далі - ПК України), обґрунтовував тим, що між сторонами 16.02.2015 було укладено договір про відшкодування витрат на сплату земельного податку, який за відсутності заперечень сторін продовжив свою дію на новий строк, проте Адміністрація морських портів свої грошові зобов'язання перед ним за вказаним договором виконало лише частково, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку з урахуванням пені, 3 % річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.12.2016 (суддя Соловйов К.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 098 438,28 грн. основного боргу, 105 742,77 грн. пені, 11 670,48 грн. 3% річних та 57 169,12 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог рішення прийнято з мотивів, викладених Морським портом у позовній заяві. Часткову відмову мотивовано помилками позивача в обрахунку заявлених до стягнення сум.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 (колегія суддів: Таран С.В., Будішевська М.А., Машкіна М.А.) рішення Господарського суду Херсонської області від 13.12.2016 змінено в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1 098 438,28 грн. основного боргу, 105 742,77 грн. пені, 11 670,48 грн. 3% річних та 57 169,12 грн. інфляційних втрат та в частині розподілу судових витрат, в решті рішення Господарського суду Херсонської області від 13.12.2016 у справі №923/1046/16 залишено без змін, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на користь Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" 656 861,28 грн. основного боргу, 55 454,71 грн. пені, 31 393,40 грн. інфляційних втрат, 6 007,97 грн. 3% річних та 11 245,76 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити".

Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що укладений між сторонами договір автоматично продовжив свою дію на новий строк, однак визнав позовні вимоги в частині стягнення збільшених платежів компенсації земельного податку (а також нарахованих на ці суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат) такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Морським портом не було дотримано умов договору щодо належного повідомлення Адміністрації морських портів про зміну розміру платежів. В цій частині фактично відмовив за недоведеністю належного повідомлення іншої сторони за договором.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 було здійснено новий розподіл судових витрат з урахуванням внесених до рішення Господарського суду Херсонської області від 13.12.2016 змін.

Морський порт звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 і додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 та залишити в силі рішення Господарського суду Херсонської області від 13.12.2016. Викладені у касаційній скарзі вимоги Морський порт обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення укладеного між сторонами договору, приписи ст. 525 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст. 269 ПК України та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України). Вказує на невідповідність обставинам справи висновків суду апеляційної інстанції про недотримання позивачем умов договору щодо належного повідомлення відповідача про зміну розміру платежів. Зазначає про неодноразові звернення Морського порту до Адміністрації морських портів з листами та проектами додаткових угод до договору щодо збільшення розміру платежів. Наголошує на поінформованості Адміністрації морських портів про зміну розміру платежів та неналежне виконання останнім своїх договірних зобов'язань.

Адміністрація морських портів скористалася правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надала Вищому господарському суду України відзив на касаційну скаргу Морського порту, у якому просить залишити її без задоволення з підстав необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Морського порту підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- 16.02.2015 між Морським портом та Адміністрацією морських портів було укладено договір № 22Д про відшкодування витрат на сплату земельного податку, за яким Адміністрація морських портів зобов'язалася відшкодовувати Морському порту витрати на сплату земельного податку відповідно до розрахунку таких витрат Морського порту, за переліком земельних ділянок, землекористувачем яких є Морський порт та на яких розташовані об'єкти Адміністрації морських портів, згідно додатку № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною (далі - Договір);

- пунктом 2.1 Договору встановлено, що розмір відшкодування витрат по сплаті земельного податку, згідно даного договору, складає 55 312,39 грн. (без ПДВ) на місяць. Морським портом може бути змінено розмір відшкодування земельного податку у випадку зміни коефіцієнта грошової оцінки землі у порядку, визначеному чинним законодавством. Про зміну розміру щомісячного відшкодування витрат Морського порту по сплаті земельного податку Морський порт письмово повідомляє Адміністрацією морських портів за 10 (десять) календарних днів до дати впровадження нового розміру відшкодування. При цьому, новий розмір відшкодування витрат Морського порту по сплаті земельного податку приймається до розрахунку з дати його впровадження (п. 2.2 Договору);

- згідно з п. п. 2.3 та 2.4 Договору Адміністрація морських портів відшкодовує Морському порту витрати Морського порту на сплату земельного податку, сплачуючи Морському порту щомісяця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання акта виконаних робіт (наданих послуг) на підставі виставлених позивачем рахунків. Рахунок позивача виставляється не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця наступного за розрахунковим. Морський порт самостійно обчислює суму земельного податку щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію на поточний рік;

- відповідно до п. 2.6 Договору у разі користування земельною ділянкою плата здійснюється виключно за фактичний період користування Адміністрацією морських портів земельною ділянкою;

- у п. 2.7 Договору сторони погодили, що Адміністрація морських портів зобов'язана підписати акт виконаних робіт (наданих послуг) протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту отримання вказаного акта від Морського порту або надати мотивовану відмову від підписання акта виконаних робіт (наданих послуг). Якщо Адміністрація морських портів протягом цього періоду не надасть Морському порту свої зауваження щодо акта виконаних робіт (наданих послуг), то цей акт вважається прийнятим;

- в силу положень п. 6.1 Договору внесення змін до даного договору здійснюється виключно за згодою сторін, шляхом укладання сторонами відповідної угоди у письмовій формі, яка підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін;

- згідно з п. п. 7.1 та 7.2 Договору даний договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін договору, з скріпленням їхніх підписів печатками сторін договору, та діє до 31.12.2015. При цьому, сторони договору погодили, що умови даного договору застосовуються до правовідносин, що виникли між ними з 01.01.2015. У разі відсутності письмового повідомлення будь-якої з сторін даного договору про відмову від продовження строку дії цього договору за 30 (тридцять) календарних днів до спливу строку дії цього договору, договір вважається продовженим на такий самий строк та на тих самих умовах;

- відповідно до п. 7.3 Договору даний договір втрачає чинність у разі (настання будь-якої з наступних скасувальних обставин, у розумінні таких обставин відповідно до ч. 2 ст. 212 Цивільного кодексу України): припинення користування Адміністрацією морських портів земельними ділянками; втратою Морським портом права користування земельними ділянками; оформлення Адміністрацією морських портів права користування/права власності на земельну ділянку або державна реєстрація Адміністрацією морських портів права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як було з'ясовано судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи:

- як під час дії Договору, так і після спливу строку, на який його було укладено сторонами не направлялись письмові повідомлення про відмову від продовження строку дії Договору, у зв'язку із чим, він був поновлений на новий строк в порядку п. 7.2 Договору;

- у зв'язку із внесенням змін до податкового законодавства України відбулися зміни коефіцієнта індексації грошової оцінки землі, що спричинило збільшення на 13 772,79 грн. щомісяця з 01.01.2015 витрат Морського порту на сплату земельного податку щодо договірних земельних ділянок проти його первинного розміру, погодженого сторонами у Договорі;

- на виконання умов Договору Адміністрація морських портів відшкодувала Морському порту витрати по сплаті земельного податку за період з січня 2015 року по жовтень 2015 року, в розмірі, погодженому сторонами у Договорі, про що свідчать відповідні платіжні доручення, наявні в матеріалах справи;

- Морським портом на адресу Адміністрації морських портів направлялись акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) разом з рахунками на оплату за період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року на загальну суму 1 098 438,28 грн. Факт їх отримання Адміністрацією морських портів підтверджується матеріалами справи;

- направлені за період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) Адміністрацією морських портів підписані не були, мотивованої відмови від їх підписання надано не було, рахунки були залишені без оплати.

Як вже частково зазначалося вище, задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що Адміністрація морських портів неналежним чином виконувала умови Договору у період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року, а також неправомірно відмовилась від компенсації земельного податку Морському порту з урахуванням зміни коефіцієнта індексації грошової оцінки землі.

Змінюючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що укладений між сторонами договір автоматично продовжив свою дію на новий строк, однак визнав позовні вимоги в частині стягнення збільшених платежів компенсації земельного податку (а також нарахованих на ці суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат) такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Морським портом не було дотримано умов Договору щодо належного повідомлення Адміністрації морських портів про зміну розміру платежів.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вірно відзначено місцевим господарським судом право Морського порту на збільшення встановленого Договором розміру відшкодування передбачено п. 2.2 Договору. Сторонами погоджено можливість збільшення у випадку зміни коефіцієнта індексації грошової оцінки землі у порядку визначеному чинним законодавством.

Факт зміни розміру вказаного коефіцієнта, проти його первинного розміру, застосованого Морським портом при розрахунку розміру відшкодування до Договору, внаслідок внесення змін до Податкового кодексу України, через набрання чинності Законом України від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", відповідачем не спростований і сторонами не заперечується. Застосований коефіцієнт відповідає положенням законодавства.

Місцевим господарським судом було встановлено, що 03.12.2015 Морський порт надсилав Адміністрації морських портів для підписання додаткові угоди до Договору, з новими розрахунками розміру відшкодування (внаслідок зміни розміру відшкодування через зміну розміру коефіцієнта індексації грошової оцінки землі, а також, внаслідок зміни кількості земельних ділянок, за які має здійснюватися відшкодування) (т. 1 а. с. 50), а тому Адміністрації морських портів було відомо про вказані обставини. Адміністрація морських портів вказані додаткові угоди до Договору не підписала, будь-яких пояснень щодо своєї відмови від підписання зазначених угод Морському порту не надала.

У п. 2.7 Договору сторони погодили, що якщо відповідач протягом 3-х робочих днів з моменту отримання від позивача акта виконаних робіт (наданих послуг) не надасть вмотивовану відмову від підписання такого акта, то цей акт вважається прийнятим.

За таких обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із правовою позицією місцевого господарського суду про те, що непідписання Адміністрацією морських портів вказаних додаткових угод до Договору з новими розрахунками розміру відшкодування, а також надісланих їй актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), не звільняє Адміністрацію морських портів від обов'язку щодо оплати надісланих Морським портом рахунків за Договором на оплату у загальній сумі 1 098 438,28 грн. (без ПДВ). Вважає задоволення місцевим господарським судом позовних вимог в цій частині правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як було з'ясовано господарськими судами попередніх інстанцій у п. 4.3 Договору сторони погодили, що за недотримання строків сплати зазначених в пункті 2.3 договору Адміністрація морських портів сплачує Морському порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми прострочення, за кожний день прострочення.

Окрім того, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи наявність прострочення у виконанні договірних зобов'язань Адміністрацією морських портів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 4.3 Договору, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Розрахунок заявлених до стягнення з Адміністрації морських портів на користь Морського порту пені, інфляційних втрат та 3 % річних місцевим господарським судом перевірено та встановлено правильність визначення позивачем періодів нарахування річних, інфляційних втрат та пені, разом з тим, останнім було допущено описки (або арифметичні помилки) у розрахунку. За результатами перевірки розрахунку місцевим господарським судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 105 742,77 грн. пені, 11 670,48 грн. 3 % річних та 57 169,12 грн. інфляційних втрат.

Здійснений судом перерахунок перевірено колегією суддів та визнано арифметично вірним, а тому задоволення позовних вимог місцевим господарським судом в цій частині також є правомірним та обґрунтованим.

Виходячи зі змісту статей 47, 33, 43 ГПК України, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правомірних і обґрунтованих висновків щодо часткового задоволення позовних вимог Морського порту. Натомість, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу наведеного вище не врахував, у зв'язку з чим безпідставно змінив резолютивну частину законного рішення місцевого господарського суду, а тому, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 13.12.2016 підлягає залишенню в силі.

При цьому, враховуючи результати перегляду постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 та її скасування, підлягає скасуванню також і додаткова постанова Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2017, якою було вирішено питання щодо розподілу судових витрат у зв'язку зі зміною рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі № 923/1046/16 Господарського суду Херсонської області скасувати, а рішення Господарського суду Херсонської області від 13.12.2016 у названій справі залишити в силі.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Т.Б. Дроботова

Суддя І.В. Алєєва