Справа №591/6543/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Грищенко О. В.

Номер провадження 22-ц/788/1121/17 Суддя-доповідач - Криворотенко В. І.

Категорія - 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Криворотенка В. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2017 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми про визнання права, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

06 грудня 2016 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. 28 лютого 2017 року ОСОБА_3 остаточно уточнила свої позовні вимоги (а.с. 45-49) та обґрунтовує їх тим, що з 22.02.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року її син ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Сумиобленерго». ІНФОРМАЦІЯ_1 року роботу припинено в зв'язку зі смертю на виробництві. Позивачка залишилася сама, адже крім сина в неї нікого не було. За рік до смерті сина вона поховала свого чоловіка. Втрата сина є втратою матеріальної та фізичної підтримки, адже вона є безробітньою та інвалідом ІІІ групи. Позивачка має ряд важких хронічних захворювань та постійно має необхідність в лікуванні. Зі смертю сина вона втратила опору та матеріальну підтримку. Хоча вони і не проживали разом, але син постійно приїздив у село допомагати по господарству хворій матері. Втрата сина була не лише втратою близької людини, а ще й втратою годувальника, який мав стабільний дохід і дійсно утримував її матеріально. Адже позивачка є дуже хворою і на її лікування потрібно багато коштів. Внаслідок його передчасної смерті погіршився матеріальний стан позивачки. Відповідно до акту про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом № 5 від 01 грудня 2014 року о 10 год. 07 хвилин 16 жовтня 2014 року при виконанні трудових обов'язків з сином позивачки стався нещасний випадок, внаслідок якого він помер. Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що діяв на час виникнення права на звернення, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.

Вважає, що відповідач неправомірно відмовив їй у призначенні виплат, тому просила визнати її право на утримання, як непрацездатної особи, яка не перебувала на утриманні її померлого сина ОСОБА_5 на час його смерті, зобов'язати відповідача призначити їй з дати смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, страхові виплати, передбачені ч. 9 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та п. 6 Постанови Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року № 24, що діяли на час смерті ОСОБА_5

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано право на утримання ОСОБА_3, як непрацездатної особи, яка не перебувала на утриманні її померлого сина ОСОБА_5 на час його смерті.

Зобов'язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми (далі - Фонд) призначити ОСОБА_3 з дати смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, страхові виплати, передбачені ч. 9 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та п. 6 Постанови Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року № 24, що діяли на час смерті ОСОБА_5

В апеляційній скарзі Фонд, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, на неповноту з'ясованих та недоведених обставин справи, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

При цьому вказує, що судом не прийнято до уваги, що на дату сметрі сина (жовтень 2014 року) позивачка офіційно працювала і отримувала заробітну плату на ТОВ «Горобина» та отримувала пенсію по ІІІ групі інвалідності внаслідок загального захворювання, що сукупно перевищувало встановлений державою прожитковий мінімум, а тому вона не може вважатися особою, що потребувала матеріального утримання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищевказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 є сином позивачки (а.с. 7).

З 22.02.2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року її син ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Сумиобленерго». ІНФОРМАЦІЯ_1 року роботу припинено в зв'язку зі смертю на виробництві в результаті нещасного випадку (а.с. 8-14).

ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявою про призначення їй виплат у зв'язку із смертю сина - потерпілого від нещасного випадку на виробництві, надавши необхідні документи, але згідно з протоколом № 4 від 21.01.2015 року засідання спеціальної комісії їй було відмовлено і рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту перебування її на утриманні сина на дату його смерті (а.с. 14).

Як вбачається з довідки про розмір пенсії, в період з січня по грудень 2014 р. позивач, як інвалід 3 групи загального захворювання отримує пенсію в мінімальному розмірі (а.с. 32).

Згідно з довідкою з місця проживання від 10.12.2014 року ОСОБА_3 зареєстрована та мешкає в с. Ярове Кролевецького району Сумської області одна (а.с. 17).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, офіційно не перебуваючи на утриманні повнолітнього сина, мала на це право, оскільки була не працездатною і реально потребувала матеріальної допомоги.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання і такими непрацездатними особами є згідно п. 5 даної статті - непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Відповідно до ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» було визначено прожитковий мінімум на рівні для: осіб, які втратили працездатність - 949 грн.

З довідки Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області вбачається, що позивачка, на дату смерті сина, отримувала пенсію по ІІІ групі інвалідності внаслідок загального захворювання у розмірі 1049 грн. (за жовтень 2014 року зокрема).

Крім того, на дату смерті сина позивачка проживала в селі окремо від сина, де утримувала господарство, про що підтвердила в позовній заяві, офіційно працювала прибиральником службових приміщень на ТОВ «Горобина» та отримувала заробітну плату у розмірі 670 грн., а тому її сукупний дохід перевищував встановлений державою прожитковий мінімум вдвічі.

Враховуючи дані обставини справи, розмір визначених в 2014 році прожиткових мінімумів для певних категорій осіб, колегія суддів вважає, що висновок суду про визнання за ОСОБА_3 права на утримання, як непрацездатної особи, яка не перебувала на утриманні її померлого сина ОСОБА_5 на час його смерті, не відповідає обставинам справи та не підтверджується зібраними по справі доказами.

Як передбачено ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон) Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Частина 2 ст. 36 Закону встановлює, що рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки, або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Таким чином, Фонд розглядає справу про страхові виплати виключно у тому випадку, коли надані усі необхідні документи, і лише після надання всіх необхідних документів, перевіривши їх комплектність та відповідність вимогам законодавста, Фонд виносить постанову про призначення страхових виплат або про відмову у їх призначенні.

Оскільки позивачкою не було додано до заяви документу (рішення суду), який би засвідчував факт її перебування на утриманні або визнавав за нею право на утримання, відповідачем не виносилась відповідна постанова. Відповідач надав можливість позивачці додати необхідні документи для позитивного вирішення її питання, тому і не виносив постанову про відмову в задоволенні її заяви.

У зв'язку з цим рішення суду підлягає скасуванню згідно вимог ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Тому твердження позивача про порушення її прав відповідачем на даній стадії розгляду заяви про призначення страхової виплати є передчасним.

При зверненні з апеляційною скаргою відповідач був звільнений від сплати судового збору, тому останній в сумі 606 грн. 32 коп. підлягає стягненню з позивачки на користь держави.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми про визнання права, зобов'язання вчинити дії.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 606 грн. 32 коп. судового збору за апеляційний розгляд.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -