Категорія 2.21
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 жовтня 2009 року справа № 2а-23749/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ірметової О.В.,
при секретарі судового засідання Бондар Є.М.,
За участю сторін:
представник позивача: Балаба Т.М.,
представника відповідача: Юсупжанова Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю СП «Здоров’я» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році,-
В С Т А Н О В И В:
22 червня 2009 року до суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю СП «Здоров’я» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році, у якому позивач зазначив, що відповідачем не було працевлаштоване три інваліда, у зв’язку з чим до відповідача були застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі 53961,03 грн., які до теперішнього часу не сплачені. Розмір пені складає 1381,12 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, дав пояснення щодо суті позовних вимог, просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю СП «Здоров’я» адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 55342,15 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, надав письмові пояснення відповідно до яких відповідач зазначив, що ТОВ СП «Здоров'я» дійсно допустило помилку у звітності до Сєвєродонецького міського центру зайнятості щодо кількості вакансій робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 р. на одну одиницю, але це ніяким чином не вплинуло на виконання вимог діючого законодавства по прийняттю заходів з працевлаштування інвалідів. Крім того представник відповідача зазначив, що діючим законодавством не визначено, що в звіті З-ПН в графі 15 повинна зазначатися кількість вакантних посад, на які повинні бути працевлаштовані інваліди. У 2008 році відповідачем були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог чинного законодавства та систематично інформувало Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, про що свідчать листи № 22 від 29.01.2008р., №54 від 28.02.2008р., №100 від 28.03.2008р., №136 від 29.04.2008р, № 164/1 від 28.05.2008р., № 198 від 30.06.2008р., №232 від 28.07.2008р., № 257 від 28.08.2008р., №287 від 29.09.2008р., №319 від 28.10.2008р., № 256/1 від 28.11.2008р., № 388 від 28.12.2008р., з чим погоджується і позивач в своєї позовної заяві, а також приймало власні заходи з працевлаштування інвалідів у тому числі шляхом участі у ярмарках робочих вакансій, що проводив Сєвєродонецький міський центр зайнятості. Здійснити набір інвалідів на роботу згідно нормативам не представилося можливим через те, що жодного інваліда на роботу до ТОВ СП «Здоров'я» направлено не було.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач – ТОВ СП «Здоров’я» є юридичною особою, що підтверджується довідкою з ЄДР підприємців та організацій України за №114 (а.с.18).
Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Позивачем зазначено, що в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ на підприємстві ТОВ СП «Здоров’я» у 2008 році замість 6 інвалідів працювало 3 інваліда, та відповідач до 15.04.2009 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 53961,03 грн.
Оскільки вищезазначена сума відповідачем не була сплачена утворилася заборгованість у розмірі 53961,03 грн. та розмір пені складає 1381,12 грн., що підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості то сплаті адміністративно-господарських санкцій.
З відповіді Сєвєродонецького міського центру зайнятості на запит заступника керуючого Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 15.05.2009 року №13/4-1474 вбачається, що відповідачем ТОВ СП «Здоров’я» надавалася інформація про наявність вільних робочих місць для інвалідів за 2008 рік (а.с.5).
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814, підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
Форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, щ зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.
Згідно з даною Інструкцією, у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
З аналізу зазначених норм Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій» вбачається, що відповідач в звіті 3-ПН не повинен був зазначати певну кількість посад для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Також, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування. З матеріалів справи вбачається, що на підприємство відповідача не направлялись інваліди, яких не було працевлаштовано відповідачем.
Аналізуючи норми ст. ст. 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» штрафні санкції застосовуються до підприємств за порушення зобов'язань тільки у разі встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення, елементами якого є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками, у зв’язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову Луганського обласного відділяння Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки позивачем не були здійснені документально підтверджені судові витрати, питання про розподіл судових витратах не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 136, ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю СП «Здоров’я» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
СУДДЯ (підпис) О.В. Ірметова
З оригіналом згідно:
Суддя:
Секретар: