­

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

№ 5-6633км17 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Солодкова А.А.,

суддів: Зубара В.В., Романець Л.А.,

за участю прокурора Хейлик Н.М.,

захисника: Панчини П.Є.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_2 та її захисників Лейковського М.П. та Панчини П.Є. на вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 28 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 14 червня 2016 року,

встановила:

Вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 28 березня 2016 року засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку сел. Некрасовський РФ та мешканку АДРЕСА_1, українку, громадянку України, з середньою освітою, розлученої, відповідно до ст. 89 КК не судимої,

- за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 1 700 грн.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Судом вирішено питання відшкодування судових витрат та долю речових доказів у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 червня 2016 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винуватою у тому, що вона, упродовж серпня-грудня 2010 року, в приміщенні хліва в господарстві ОСОБА_4 у с.Береги Млинівського району Рівненської області незаконно зберігала особливо небезпечний наркотичний засіб - макову солому масою 43,1 г без мети збуту.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_2 та її захисники Лейковський М.П. та Панчина П.Є., з огляду на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення кримінально - процесуального закону, просять судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а провадження у справі закрити, посилаючись на відсутність в діях останньої складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК 1960 року, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370 - 372 КПК 1960 року. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінально закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам справи цим законом не передбачена.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що вона фактично містить посилання на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК 1960 року, а також автори касаційної скарги просять надати доказам по справі іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність засудженогоОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок суду відповідає вимогам статей 332 - 335 КПК 1960 року, є законним та умотивованим.

Винність засудженої у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 309 КК за встановлених судом фактичних обставин справи доведена сукупністю досліджених в судовому засіданні та детально наведених у вироку доказах, які суд обґрунтовано визнав допустимими.

Зокрема винуватість засудженої стверджується даними, що містяться у висновку комплексної криміналістичної експертизи наркотичних засобів від 30 грудня 2013 року, відповідно до якої вилучені у ОСОБА_2 частини рослин містять у собі активний алкалоїд морфін і є особливо небезпечним наркотичним засобом - маковою соломою (т.3 а.с. 7-12); даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 29 грудня 2010 року (а.с.16-18 т. 1); показання свідка ОСОБА_5, який розповів, що неодноразово купляв у ОСОБА_2 макову солому, оскільки раніше був наркозалежним та іншими, наведеними у вироку та ухвалі, доказами.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання у виді штрафу, то воно призначене у відповідності до ст.ст. 50, 65 КК, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК, є злочином середньої тяжкості, даних що характеризують особу засудженої, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, однак вважається такою, що судимості не має та з врахуванням обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Також, суд обґрунтовано, на підставі, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК звільнив ОСОБА_2 від призначеного покарання за вироком, керуючись положеннями ч. 5 ст. 74 КК.

При розгляді справи апеляційний суд, згрупувавши наведені у апеляціях захисту доводи по основним напрямкам порушених питань, які стосувались однобічності та неповноти досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, порушень вимог кримінально-процесуального закону, а також обґрунтованості призначення покарання, навів у своєму рішенні суть зазначених у апеляціях доводів, ретельно їх перевірив, проаналізував і дав переконливу відповідь на кожен них. Крім того, виклав аналіз доказів та навів детальні мотиви прийнятого рішення, спростувавши твердження щодо відсутності у діях засудженої складу злочину.

Вважати, що суди допустилися упередженості чи необ'єктивності при розгляді даного провадження або не виконали ті чи інші норми КПК, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути провадження, та були б підставою для зміни або скасування вироку місцевого та ухвали апеляційного суду, у колегії суддів підстав немає. А тому касаційна скарга засудженої та її захисників задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 394-396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, колегія суддів

ухвалила:

Касаційні скаргу засудженої ОСОБА_2 та її захисників Лейковського М.П., Панчини П.Є. залишити без задоволення.

Вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 28 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 14 червня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

судді:

А.А. Солодков  В.В. Зубар  Л.А. Романець