У Х В А Л А

5 липня 2017 року м. Київ

Суддя Верховного Суду України Прокопенко О.Б., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Калуської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, про визнання нечинними рішень,

в с т а н о в и в:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 квітня 2017 року залишив без змін ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року про закриття провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), та погодився з висновком апеляційного суду про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративного суду.

Не погодившись із таким рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України із заявою про його перегляд з підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС.

Вимоги до заяви про перегляд судових рішень та порядок її подання встановлені статтями 239 та 2391 КАС.

Заява ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вимогам, оскільки на порушення пункту 3 частини другої статті 239 КАС не містить обґрунтування наявності різного правозастосування, зокрема, заявником не зазначено які норми саме матеріального права неоднаково застосовані судом касаційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали у порівнянні з іншими справами. Натомість при посиланні на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, доводи заяви свідчать про незгоду ОСОБА_1 із застосуванням норм саме процесуального права. Отже, заявнику слід уточнити підставу звернення до Верховного Суду України та навести відповідне обґрунтування її наявності.

Також до заяви не додано рішень суду касаційної інстанції в інших справах, які б підтверджували різне правозастосування, як того вимагає пункт 3 частини першої статті 2391 КАС. Надана заявником ухвала Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року не може вважатись таким рішенням, оскільки постановлена у цій же справі.

Ураховуючи наведене, заява ОСОБА_1 відповідно до вимог частини другої статті 2392 КАС підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення її недоліків. У разі неусунення недоліків заяви протягом установленого строку вона буде повернута заявнику (пункт 1 частини четвертої статті 2392 КАС).

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 239, 239-1, 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Верховного Суду України

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 квітня 2017 року залишити без руху та надати строк для усунення її недоліків до 30 липня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Верховного Суду України О.Б. Прокопенко