Справа №2-а-11046/08/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«14» вересня 2009 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменко К.С. при секретарі Іванової Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Начальника Головного управління МВС України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання виплатити разову грошову допомоги при звільненні та виплатити середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку, -
В С Т А Н О В И В:
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Начальника Головного управління МВС України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання виплатити разову грошову допомоги при звільненні та виплатити середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку.
В судовому засіданні 14.09.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, пояснивши, що йому не було під час проходження служби та звільнення з неї виплачена разова допомога при звільненні з органів внутрішніх справ та не виплачена компенсація за час затримки її виплати. Представники відповідачів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи (довідковий лист по справі), а тому, на підставі положень ст.128 КАС України справа слухалась за його відсутності за наявними в справі доказами та запереченнями, в яких представник відповідачів визнав позовні вимоги частково на суму разової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ на суму 9993,75 грн., а в задоволенні інших позовних вимог просив відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд доходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, що згідно положень ч.3 ст.1 КАС України відноситься до поняття публічної служби, спори щодо проходження якої, в тому числі щодо отримання грошового забезпечення, компенсацій та виплат згідно положень п.п.2 ч.1 ст.17 КАС України віднесені до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Позивач у період часу з 01.08.1989 року до 04.01.1997 року проходив службу у Збройних Силах України. Наказом ОІСВ №2 від 01.01.1997 року його було звільнено в запас за п.65 «в» (за станом здоров`я – а.с.32-33).
В наступному, позивач з 07.04.1998 року проходив службу в ГУМВС України в Одеській області. Наказом ГУМВС № 260 о/с від 14.05.2008 року його було звільнено в запас за п.64 (б) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх сил України» (через хворобу – а.с.34-35).
За період календарної служби з дня останнього зарахування на службу в ОВС України з урахуванням періоду попередньої служби, а саме: з 07.04.1998 року по 14.05.2008 року, позивачу була нарахована одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 9993 грн.75 коп.
20.03.2008 року позивач звернувся на ім`я Міністра МВС України з заявою (а.с.26-27), в якій згідно Постановлення Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року просив здійснити виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
На вказану заяву Головним управлінням МВС України в Одеській області була надіслана відповідь позивачу за №9/г-162/2 від 26.06.2008 року (а.с.19) відповідно до якої відповідач погодився виплатити грошову допомогу у розмірі 9945,00 грн. за умови наявності коштів.
Оцінюючи дії (бездіяльність) відповідачів суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та приходить до висновку про їхню часткову відповідність законові виходячи з наступного:
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.
Стаття 46 Конституції України передбачає право кожного громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом.
Реалізація цих прав громадянина проводиться органами державної влади, місцевого самоврядування, їхніми службовими та посадовими особами за умови наявності у громадянина передбачених законом прав на отримання відповідних виплат та забезпечення, а також за умови дотримання ним встановлених законодавством процедур отримання таких виплат та компенсацій.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХII від 09.04.1992 року особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров`я чи у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно ч.6 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХII від 09.04.1992 року особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахуванням періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
На час першого звільнення 04.01.1997 року зі складу ЗСУ в запас за п.65 «в» (за станом здоров`я), він не набув право набув право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки станом на час його звільнення його вислуга дорівнювала – 7 років, 5 місяців та 3 дня і тому згідно положень п.п.«а,б» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХII від 09.04.1992 року правом на отримання пенсії за цим Законом користуються військовослужбовці, які мали на час звільнення вислугу не менш ніж 20 років та 15 років відповідно.
Згідно довідки архіву Штабу Південного оперативного командування ЗСУ від 11.02.2008 року (а.с.18) позивач при звільненні зі ЗСУ у 1997 році не отримував суму разової грошової допомоги, передбаченої ч.1 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХII від 09.04.1992 року.
Оскільки позивач на час його першого звільнення зі ЗСУ не набув права на отримання вказаною разової грошової допомоги, то у відповідності ч.6 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХII від 09.04.1992 року він повинен отримати її під час повторного звільнення з ОВС із урахуванням вислуги років в ЗСУ та й в ОВС України.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХII від 09.04.1992 року разова грошова допомога виплачується працівнику ОВС України під час його звільнення, тобто до дати закінчення процедури його звільнення та видання відповідного наказу по особовому складу.
Згідно запису у трудовій книжці позивача (а.с.35) від був звільнений з ОВС України 19.05.2008 року на підставі наказу ГУ МВС України в Одеській області від 14.05.2008 року №260 о/с.
Таким чином, не проведення позивачу виплати разової грошової допомоги відповідачем – ГУ МВС України в Одеській області з 19.05.2008 року є протиправним та така бездіяльність цього відповідача повинна бути визнана протиправною на підставі ч.2 ст.162 КАС України та зобов’язано відповідача – ГУ МВС України в Одеській області провести нарахування та виплатити разову грошову допомогу при звільненні за весь час проходження позивачем служби в ЗСУ та ОВС України.
Оскільки під час офіційного з’ясування обставин справи не встановлено протиправності дій іншого відповідача – Начальника Головного управління МВС України в Одеській області в задоволенні позовних вимог відносно цього відповідача слід відмовити на підставі ч.1 ст.162 КАС України.
Відносно позовної вимоги щодо стягнення середньомісячного заробітку за весь час затримки виплати позивачу разової грошової допомоги, суд вважає, що ця позовна вимога не підлягає задоволенню згідно ч.1 ст.162 КАС України з огляду на те, що така міра відповідальності передбачена ст.ст.116,117 Кодексу законів про працю України, але ст.18 Закону України «Про міліцію» зазначено, що порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регламентується спеціальним законодавством, а саме «Положенням про порядок проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР», яким не передбачено проведення таких виплат. Таким чином, до проходження служби в ОВС України положення ст.ст.116,117 Кодексу законів про працю України застосовані бути не можуть, оскільки працівники ОВС не укладають трудові договори під час вступу на службу, що підтверджено п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо не проведення ОСОБА_1 виплати разової грошової допомоги, передбаченої ч.1 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХII від 09.04.1992 року починаючи з 19.05.2008 року.
3. Зобов’язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (65014, м.Одеса, вул..Єврейська 12) провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 (65121, АДРЕСА_1) разову грошову допомогу при звільненні, передбачену ч.1 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХII від 09.04.1992 року за період часу з 01.08.1989 року по 04.01.1997 року та з 07.04.1998 року по 19.05.2008 року.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 21.09.2009 року.
Суддя Єфіменко К.С.