10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/603/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Дюкаревій М.І.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства “Первомайськвугілля” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 5246271,17 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства “Первомайськвугілля” (далі – Відповідач, ДП “Первомайськвугілля”) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 5246271,17 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році Відповідачу нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 5239983,20 грн., яку останній відповідно до ч.4 ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” повинен був сплатити до 15 квітня 2017 року. Також Позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення Відповідачем сплати адміністративно-господарської санкції за період з 19.04.2017 по 21.01.2017 у розмірі 6287,97грн. На підставі викладеного, Позивач просив суд стягнути адміністративно-господарську санкцію та пеню за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році у розмірі 5246271,17 грн., а також стягнути сплачений судовий збір при подачі адміністративного позову у розмірі 78694,07грн. (т.1 а.с.3-5).

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав в повному обсязі, при цьому зазначив, що Відповідачем не були виконані всі необхідні завдання та не було вжито всіх необхідних заходів щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Підприємство скористалося лише найпростішим варіантом з численних передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю – це подання до центру зайнятості звітної форми 3-ПН.

Окрім цього, роботодавець має брати активну участь у заходах, що проводить державна служба зайнятості для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме: забезпечувати для вказаних осіб робочі місця з відповідною оплатою праці з урахуванням професійно-кваліфікаційного складу безробітних, зареєстрованих в державній службі зайнятості; здійснювати підбір робочого місця працівникам на підприємстві, де настала інвалідність; приймати на роботу осіб з інвалідністю, які безпосередньо звертаються до підприємств, установ, організацій за працевлаштуванням; пристосовувати робочі місця для осіб з інвалідністю з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю; у разі необхідності створювати спеціальні робочі місця за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів; здійснити замовлення на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю. Професійне навчання на замовлення роботодавця здійснюють центри професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, центри професійної реабілітації осіб з інвалідністю Міністерства соціальної політики України та інші навчальні заклади; брати участь у заходах, що організовують центри зайнятості для роботодавців з метою підбору кандидатів на роботу: ярмарках, міні-ярмарках вакансій, презентації професій, зустрічах, з метою вирішення проблем та обговорення перспектив працевлаштування осіб з інвалідністю.

На думку представника позивача, Відповідач не виконав усіх вище перелічених заходів щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

На підставі викладеного, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених в письмових запереченнях (т.1 а.с.56-59).

При цьому зазначив, що ДП “Первомайськвугілля” інформувало у 2016 році про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів не лише державну службу зайнятості за місцем державної реєстрації, а й державну службу зайнятості за місце реєстрації одного з відокремлених підрозділів. Однак Попаснянським районним центром зайнятості протягом 2016 року були направлені для працевлаштування до ДП “Первомайськвугілля” лише 4 особи з інвалідністю, усі вони були працевлаштовані. Окрім цих осіб, Відповідачем було самостійно працевлаштовано особу з інвалідністю. Жодної відмови у працевлаштуванні інвалідів в ДП “Первомайськвугілля” не було. Крім того, як зазначає Відповідач, ДП “Первомайськвугілля” приймало участь у ярмарку з працевлаштування, який проводив Попаснянський районний центр зайнятості. Також, протягом 2016 року приблизно 20% працівників від середньооблікової чисельності не приступали до роботу через наявну загрозу життю та здоров’ю, у зв’язку з проведенням АТО. На теперішній час дані працівники не скорочені, не звільнені та їх кількість врахована у середньооблікової чисельності. Відповідач вважає безпідставним посилання Позивача на відсутність замовлень від ДП “Первомайськвугілля” на професійне навчання або підготовку, як на доказ нездійснення підприємством усіх можливих заходів. У поданих звітах форми №3-ПН зазначені професії, які не потребують професійного навчання або спеціальної підготовки, а саме: прибиральник території, охоронник, сторож, підсобний робітник, вантажник. Також Відповідач зазначив, що у складі ДП “Первомайськвугілля” є ВП «Науково курсовий комбінат», основним видом діяльності якого є професійно-технічна освіта. Окрім цього, звернув увагу на те, що на підприємство не надходило жодної індивідуальної програми реабілітації, як визначено у Положенні про медико-соціальні експертні комісії. При цьому зауважив, що без конкретного інваліда, урахування його вад чи захворювання, побажань, рекомендацій МСЕК, індивідуальної програми реабілітації створити робоче місце неможливо.

На підставі викладеного, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов наступного.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 № 129 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266, є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний номер 13396264) зареєстроване юридичною особою 24.12.1991, є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (а.с.6-8,9).

Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Державне підприємство “Первомайськвугілля” (ідентифікаційний код 32320594, місцезнаходження: 93292, Луганська область, Попаснянський район, м.Гірське, вул.Куйбишева, буд.21) є юридичною особою, зареєстрованою 31.03.2003, 27.07.2004 за №13881200000000004 Попаснянською районною Державною адміністрацією Луганської області, має відокремлені підрозділи, також зареєстрований у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 06.03.2012 за №44/121/1 (т.1 а.с.12, 24-38, 60-61).

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-12 XII “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” з відповідними змінами та доповненнями (далі – Закон № 875-XII).

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що Відповідач є роботодавцем, який відповідно до статті 18 Закону № 875-XII зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 2, частини 3 статті 18-1 Закону № 875-XII рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 1 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частиною 3 статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

На виконання вищезазначених норм 14.02.2017 Відповідачем було подано до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми № 10-ПІ, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві у 2016 році становила 4834 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства України встановлена інвалідність - 113 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-XII – 193 особи (т.1 а.с.13,66).

Позивачем самостійно визначена сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 5239983,20 грн., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника на підприємстві у 2016 році в розмірі 65499,79 грн. та 80 робочих місць, призначених для працевлаштування інваліда і не зайняте ними (65499,79 грн. х 80 - 0 = 5239983,20 грн.).

На підставі поданого Відповідачем звіту форми № 10-ПІ Позивачем зроблено висновок про незабезпечення Відповідачем працевлаштування 80 інвалідів у 2016 році та необхідності сплати самостійно обчислених адміністративно-господарські санкції в розмірі 5239983,20 грн.

У зв'язку з порушенням Відповідачем терміну сплати вказаних адміністративно-господарських санкцій за період з 19.04.2017 по 21.04.2017 Позивачем на підставі приписів частини 2 статті 20 Закону № 875-XII нараховано пеню у загальному розмірі 6287,97 грн. (5239983,20 грн. х 0,04 %) х 3 дні = 6287,97 грн.). Разом сума адміністративно-господарських санкцій та пені складає 5246271,17 грн.

Зазначений звіт форми № 10-ПІ передбачений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 із відповідними змінами "Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцією щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів""), зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №117/13384 від 13.02.2007 та відповідно повинен враховуватись судом в розумінні вимог ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом збору та розробки необхідної інформації для здійснення контролю Фондом соціального захисту інвалідів.

Судом також встановлено, що Відповідач та його відокремлені підрозділи протягом 2016 року у відповідності до вимог Порядку подання форми звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 з відповідними змінами, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520 подавав до Попаснянського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН, в яких зазначав про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів (т.1 а.с.80-247, т.2 а.с.1-235).

На підставі інформації, зазначеної в листі Попаснянського районного центру зайнятості від 05.05.2017 №24-06/505, Державне підприємство “Первомайськвугілля” протягом 2016 року щомісячно надавало звіти за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії») до Попаснянського районного центру зайнятості. Також протягом 2016 року за сприянням Попаснянського районного центру зайнятості були працевлаштовані 4 особи з інвалідністю. Відмов підприємства у працевлаштуванні не було. ДП “Первомайськвугілля” приймало участь у ярмарку вакансій для інвалідів у листопаді 2016 року (т.3 а.с.1, 2-37).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем у 2016 році було прийнято інвалідів, а саме 30.09.2016 відповідно до наказу Відокремленого підрозділу Шахта «Гірська» ДП “Первомайськвугілля” №983-к/тр прийнято ОСОБА_3 – інваліда 3 групи з дитинства по зору, що підтверджується інформацією зазначеною у пенсійному посвідченні №3319610325 ОСОБА_4 ААЖ №727052 з терміном дії довічно, на посаду вихователя дитячого садка «Родничок» (т.1 а.с.70,71).

Також, 25.10.2016 наказом Відокремленого підрозділу Шахта «Гірська» ДП “Первомайськвугілля” №1094-к/тр прийнято ОСОБА_4 – інваліда другої групи строком до 01.03.2017, що підтверджується інформацією в довідці МСЕК серії 10ААВ №409934, на посаду учня опалювача дитячого садка «Родничок» (т.1 а.с.72,73).

19.12.2016 відповідно до наказу Відокремленого підрозділу Шахта «Гірська» ДП “Первомайськвугілля” від 19.12.2016 №1345-к/тр прийнято ОСОБА_5 - інваліда третьої групи (безстроково), що підтверджується інформацією в довідці МСЕК серії 10ААВ №097464, на посаду машиніста підземних установок 3 розряду (т.1 а.с.74,75).

Крім того, 08.09.2016 наказом Відокремленого підрозділу Шахта «Гірська» ДП “Первомайськвугілля” 872-к/тр прийнято ОСОБА_6 - інваліда третьої групи (безстроково), що підтверджується інформацією в довідці МСЕК серії 10ААА №755038, на посаду охоронника (т.1 а.с.76,77).

Також наказом Відокремленого підрозділу «Спецуправління» ДП “Первомайськвугілля” 11.03.2016 №20-к прийнято ОСОБА_7 – інваліда третьої групи (безстроково), що підтверджується інформацією в довідці МСЕК серії 10ААА №504330, на посаду начальника дільниці з очищення шахтних вод (т.1 а.с.78,79).

Таким чином, суд установив, що Відповідачем вживалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За змістом статті 18-1 Закону України № 875-ХІІ вбачається, що пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідач шляхом надання звітів про наявність робочих місць та потребу у працівниках (форма № 3-ПН) інформував центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів, брав участь у ярмарку вакансій для осіб з обмеженими можливостями.

Позивач не надав суду доказів на спростування зазначених обставин.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Відповідача адміністративно-господарських санкцій, оскільки на останнього не покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись. При цьому обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 02.04.2013 у справі № 21-95а13 та від 26.06.2012 у справі № 21-105а12.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

Доводи представника позивача про те, що відповідач скористався лише найпростішим варіантом з численних передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю – це подання до центру зайнятості звітної форми 3-ПН, є безпідставні і спростовуються переліченими вище доказами по справі.

Судом встановлено, що Відповідач, окрім подачі зазначених звітів, приймав безпосередньо участь в ярмарках, звертався не лише до районного центру зайнятості за місцем реєстрації головного підприємства, а й за місцем реєстрації його відокремлених підрозділів, працевлаштував всіх осіб з фізичними вадами, яких направив районний центр зайнятості, а також самостійно працевлаштував одну особу, відмов у працевлаштуванні таким особам не було, був готовий прийняти всю кількість осіб, заявлену у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік форма №10-ПІ.

Суд також приймає до уваги, те що виявлені розбіжності у наданих відомостях Попаснянською ДПІ ГУ ДФС у Луганській області про середньооблікову кількість працівників у тому числі осіб з інвалідністю та даних звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік форма №10-ПІ, жодним чином не впливає на встановлення правопорушення підприємства у сфері господарювання з приводу не створення кількості місць для працевлаштування інвалідів, оскільки деякі особи з інвалідністю дійсно не отримували протягом 2016 року дохід через відсутність на роботі у зв’язку з проведенням АТО на території розташування підприємства. Такі працівники не можуть бути звільнені за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України на підставі «прогул». Крім того, деякі працівники переоформлювали інвалідність та несвоєчасно надавали довідки про інвалідність, що також вплинуло на показник нарахування єдиного внеску, оскільки таке нарахування здійснюється з дати встановлення групи інвалідності, але не раніше одержання завіреної копії довідки до акта огляду в медико-соціальній експертній комісії. У самому ж звіті за формою 10-ПІ зазначається середньооблікова кількість штатних працівників за повний рік. Також деякими відокремленими підрозділами підприємства дійсно були допущені арифметичні помилки при визначені середньооблікової кількості штатних працівників.

При цьому суд зазначає, що діюче законодавство не передбачає ані права, ані обов’язку підприємства на подачу уточнюючого звіту, у разі допущення арифметичних помилок.

Посилання представника позивача на те, що Відповідач не здійснив замовлення на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю, є також безпідставними оскільки, як вбачається з поданих Відповідачем інформаційних звітів форма №3-ПН, були заявлені серед іншого і професії, які не потребують професійного навчання або спеціальної підготовки, а саме: прибиральник території, охоронник, сторож, підсобний робітник, вантажник. Однак, бажаючих зайняти ці місця серед інвалідів не виявилось.

Крім того, суд вважає, що підприємство не зобов'язано замовляти професійне навчання або підготовку у центрі зайнятості для працевлаштування інвалідів, оскільки це не є його обов'язком, а є його правом, відповідальність за невикористання цього права законодавчо не встановлена.

Суд ще раз звертає увагу на те, що нормами чинного законодавства на підприємства покладено обов'язок лише по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування інвалідів, що не супроводжується обов'язком пошуку інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця.

Інших правових доводів адміністративний позов не містить.

Отже, з урахуванням вимог статей 69-72 КАС України, Позивачем не доведено правомірність застосованих штрафних санкцій та, відповідно, правомірність нарахування пені. Вчинення Відповідачем правопорушення у сфері господарювання судом не встановлено, а тому відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені, передбачених ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

За таких обставин, виходячи з аналізу положень вказаних вище нормативно-правових актів та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

У зв’язку із відмовою в задоволені позову судові витрати зі сплати судового збору Позивачу не відшкодовуються.          

Керуючись статтями 2, 17, 69, 70, 71, 87, 94, 98, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства “Первомайськвугілля” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 5246271,17 грн. відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 07 липня 2017 року.

Суддя                                                             ОСОБА_8