АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Дело № 22-1215 Головуючий в інстанції Орлов І.І.
Категория 41 Доповідач Савченко В.О.
УХВАЛА іменем України
2006 року липня «11» дня Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційоного суду
Луганської області у складі:
головуючого Савченко В. О.,
суддів Свинцової Л.М., Карташова О.Ю.
при секретарі Форощук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
по апеляційній скарзі ОСОБА_1
на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 13.12.2005 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
за участю позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 13.12.2005 року були задоволені частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Судом стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 250 гривень, судові витрати 50 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необгрунтованостю.
В апеляційній скарзі позивач, не згоджуючись з рішенням суду, просить його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та задовольнити його позов у повному обсязі. Вважає що суд дав невірну оцінку обставинам справи, не прийняв до уваги що він має право на відшкодування шкоди у повному обсязі, заподіяної з вини відповідача, що неналежним чином не здійснював нагляд за своєю собакою.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуємого рішення у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши їх, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим. Цим вимогам закону оскаржене рішення повною мірою відповідає.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у
разі його порушення, невизнання або оспорювання, способами що встановлені ст. 16 цього Кодексу.
Стаття 1167 ЦК України передбачає що моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка таку шкоду завдала, при наявності її вини.
З матеріалів справи вбачається що звертаючись до суду з позовом до Ламзіна К.В. про стягнення матеріальної та моральної шкоди, позивач мотивував свої виводи тим, що 05.06.2004 року собака відповідача, що була без нагляду, вкусила його. У наслідку цього було пошкоджено здоров*я та заподіяна як матеріальна, так і моральна шкода.
Задовольняючи частково позов та покладаючи на відповідача відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим у зв*язку з тим що відповідач не здійснює належного догляду за собакою, що належить йому, позивачу була завдана моральна шкода
Такі висновки суду не викликають сумніву у колегії суддів оскільки вони є обґрунтованими і підтверджуються матеріалами справи.
Так, згідно постанови Артемівського РВ УМВД України Луганській області (матеріалу № НОМЕР_1) у порушенні кримінальної справи відносно відповідача було відмовлено за відсутністю у його дія складу злочину. Постанова сторонами не оскаржена.
У результаті судово-медичного огляду від 05.06.2004 року ( акт № НОМЕР_2) вбачається, що у ОСОБА_1 були виявлені 4 садни овальної форми з лівої бокової поверхні, які утворилися внаслідок дії тупих тверів предметів, можливо в строк, вказаний ОСОБА_1 - 05.06.2004 р. За ступенем тяжкісті вони є легкими тілесними ушкодженнями.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у його постанові «Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнового) шкоди» від 31.03.95 року № 4 з наступними змінами, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування морального (немайнового) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій особи що її заподіяла, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями такої особи і її вини в заподіянні шкоди. Встановленню підлягають і ті обставини, чим же підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, при яких обставинах або яких діях (бездіяльності) вони заподіяні, у якій грошовій сумі або в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяний йому шкода і з чого при цьому він виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Признаючи обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди, судова колегія вважає що розмір відшкодування визначений правильно й тому підстав для задоволення апеляційної скарги у частині збільшення суми моральної шкоди немає, оскільки судом прийнято до уваги обставини справи, докази надані відповідачем та позивачем, глибина моральних страждань останнього.
Ст. 10 ЦПК України передбачає що кожна сторона повинна довести І обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказів обґрунтованості своїх позовних вимог у частині того що моральна шкод, заподіяна йому у більшому, ніж встановлено судом першої інстанції обсязі, позивачем не надано.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта щодо необґрунтованості судового рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог по стягненню матеріальної шкоди.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, спричинена майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка спричинила її. Доказів того що з вини відповідача заподіяна матеріальна шкода позивачеві, останнім не надано.
Так, із довідки (а.с.43) головного лікаря ЛОКПНЛ вбачається що ОСОБА_1 знаходиться на обліку у лікаря-псіхіатра з 1979 року, з діагнозом епілепсія, відомостей про його лікування у зв'язку з укусом собаки, немає.
Колегія суддів вважає що судом першої інстанції зроблені вірні висновки щодо того, щодо необґрунтованості вимог позивача по заподіянню йому матеріальної шкоди з вини відповідача. Той факт, що останнім придбалися ліки за рекомендацією лікаря-псіхіатра, не може бути підставою для визнання його позову у вказаній частині обгрунтованим, оскільки доказів того що потягчення стану здоров'я, а позивач є інвалідом 2 групи у зв'язку з хворобою -епілепсією, знаходяться у прямому причинному зв'язку з діями відповідача як власника собаки що потягло матеріальні витрати.
При таких обставинах доводи апелянта щодо необґрунтованості судового рішення, є надуманими в повному обсязі і задоволенню не підлягають.
Суд правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами та дав їм належну юридичну оцінку.
Підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 307.308,313,314 ЦПК України Колегія суддів судової палати по цивільних справах апеляційного суду Луганської області
ухвалила.;
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 13.12.2005 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.