Категорія 2.11.15
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 вересня 2009 року Справа № 2а-23003/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Ірметової О.В.,
при секретарі судового засідання Бондарі Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський желатиновий завод» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
26 травня 2009 року до суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський желатиновий завод» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09.04.2009 року за № 0000312301/0 та №0000302301/0.
25 вересня 2009 року ВАТ «Лисичанський желатиновий завод» подав заяву про зміну позовних вимог, в якому позивач просив вважати предметом позовних вимог визнання недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000302301/2 від 07.08.2009 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 13993 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 6997 грн., податкового повідомлення-рішення № 0000312301/2 від 07.08.2009 року про визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ за основним платежем 12500 грн. та штрафними санкціями 6250 грн., першої податкової вимоги № 1/59 від 01.09.2009 року на суму податкового боргу в розмірі 39740 грн.
Свої позовні вимоги ВАТ «Лисичанський желатиновий завод» обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки, під час якої був зроблений висновок про нікчемність угод, укладених позивачем з іншими суб’єктами господарювання. Підставою для визнання нікчемності угод стало визнання судом установчих документів контрагентів недійсними та анулювання свідоцтв платників податків ПДВ. З даним висновком ВАТ «Лисичанський желатиновий завод» не згодний, вважає, що дані факти не є підставою для визнання договорів такими, що укладені з метою, суперечною інтересам держави й суспільства, оскільки контрагенти за договорами на дату укладання угод перебували в Єдиному Державному реєстрі підприємств та організацій України та мали свідоцтво платника ПДВ, податкові накладні виписані контрагентами за договорами виписані на адресу Позивача до дня анулювання свідоцтв платника ПДВ, як контрагенти за договорами так і Позивач виконали взяті на себе зобов’язання, що підтверджується перерахуванням коштів та отриманням товарно-матеріальних цінностей.
Щодо визнання недійсною першої податкової вимоги № 1/59 від 01.09.2009 року Позивач зазначив, що за результатами перевірки ДПІ у м. Лисичанську було винесено податкові повідомлення-рішення від 09.04.2009 року за № 0000312301/0 та №0000302301/0. Не погоджуючись з даними рішеннями Позивач 17.04.2009 року звернувся до Відповідача з первинною скаргою про скасування зазначених повідомлень-рішень. 26.05.2009 року ВАТ «Лисичанський желатиновий завод» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09.04.2009 року за № 0000312301/0 та №0000302301/0 та відповідно до ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 27.05.2009 року було відкрите провадження у справі. Але, як з’ясувалося пізніше, Відповідачем 05.05.2009 року була розглянута первинна скарга Позивача за результатами якої прийнято рішення та винесені податкові повідомлення-рішення № 0000312301/1 та №0000312301/1 від 05.05.2009 року. 15.05.2009 року не погоджуючись з даними рішеннями ВАТ «Лисичанський желатиновий завод» звернувся до ДПА України в Луганській області з повторною скаргою про скасування зазначених повідомлень-рішень. 01.06.2009 року ДПА в Луганській області своїм рішенням продовжив строк розгляду повторної скарги. 09.07.2009 року ДПА України в Луганській області була розглянута повторна скарга за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312301/2 та №0000312301/2 від 07.08.2009 року. 01 вересня 2009 року Відповідач не зважаючи на обізнаність про наявність судової справи щодо визнання недійсним податкових повідомлень-рішень виніс першу податкову вимогу за № 1/59 в супереч вимогам п.п.5.2.4 п.5.2. ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідач ДПІ у м. Лисичанську Луганської області зі зміненими позовними вимогами не згодний та заперечував посилаючись на те, що відповідно до п.п.5.2.5 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов’язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень. У зв’язку з тим, що позивач не виконав обов’язки, які встановлені даним Законом у нього з’явилося узгоджене податкове зобов’язання, у зв’язку з чим було сформована перша податкова вимога.
Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступного..
Судом встановлено, що з 20.03.2009 року по 26.03.2009 року була здійснена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Лисичанський желатиновий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року та податку на додану вартість за період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року. За результатами перевірки 31.03.2009 року було складено акт (а.с.20-32).
В п.п.3.2.2 вказаного акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2006 року по 31.10.2006 року та з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року встановлено його завищення за підстав, що ВАТ «Лисичанський желатиновий завод» у жовтні 2006 року, квітні 2007 року, червні-серпні 2007 року мало взаємовідносини з придбання сировини та основних засобів у таких суб’єктів господарювання, як ПП «Ефа Груп» та ПП «Онік-КМ», записи про державну реєстрацію яких визнано судом недійсними на підставі постанов Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2009 року та 23.12.2008 року відповідно.
ДПІ у м. Лисичанську згідно акту № 14 від 18.03.2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Ефа Груп» анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість з 23.01.2007 року.
ДПІ у м. Лисичанську згідно акту № 7 від 02.02.2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Онік-КМ» анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість з 05.12.2005 року.
Як вбачається з акту перевірки вбачається, що між ВАТ «Лисичанський желатиновий завод» та ПП «Ефа Груп» був укладений договір № 190 від 05.04.2007 року на постачання сировини шкури свині, № 298 від 02.07.2007 року на постачання товару. Між ВАТ «Лисичанський желатиновий завод» та ПП «Онік-КМ» був укладений договір поставки № 374 від 25.10.2006 року. ДПІ в м. Лисичанську вважає, що дані правочини є нікчемними. В акті за висновками перевірки зазначено, що встановлено порушення контрагентами ПП «Ефа Груп» та ПП «Онік-КМ», своїх податкових зобов’язань приписів господарського та цивільного законодавства, угод, укладених з ВАТ «Лисичанський желатиновий завод» по вищезгаданим договорам, мають протиправний характер. Отже, підприємством ВАТ «Лисичанський желатиновий завод» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об’єкту оподаткування несплати податків, у зв’язку з чим дії ВАТ «Лисичанський желатиновий завод» п ризвели до втрат дохідної частини Державного бюджету.
Судом також встановлено, що постановою Луганського окружного суду від 05.02.2009 року по справі № 2а-31127/08 за адміністративним позовом Прокурора м. Сєвєродонецьку в інтересах держави в особі державного реєстратора Лисичанської міської ради, визнано недійсним запис про державну реєстрацію приватного підприємства «Ефа Груп» через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути (а.с.54-56).
Постановою Луганського окружного суду від 23.12.2008 року по справі № 2а-29859/08 за адміністративним позовом Прокурора м. Сєвєродонецьку в інтересах держави в особі державного реєстратора Лисичанської міської ради, визнано недійсним запис про державну реєстрацію приватного підприємства «Онік КМ» та скасовано її державну реєстрацію (а.с.44-45).
Згідно з п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
В силу п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що право на складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Статтею 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлені події, з якими закон пов'язує дату збільшення валових витрат.
З аналізу вищевикладеного можливо зробити висновок, що господарські операції між ВАТ «Лисичанський желатиновий завод» та ПП «Ефа Груп», ПП «Онік КМ» були проведені ще до рішень суду про визнання недійсними записів про державну реєстрацію ПП «Ефа Груп», ПП «Онік КМ» та перебували на податковому обліку як платники ПДВ.
За таких підстав суд вважає, що визнання в судовому порядку недійсними державної реєстрації ПП «Ефа Груп» та ПП «Онік КМ» , не є підставою для визнання суб’єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.
Отже, право підприємств на податковий кредит безпосередньо залежить від того, чи мало право підприємство нараховувати ПДВ, складати і видавати податкову накладну, чи визнані угоди недійсними відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ст. 216 ЦК України Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За вимогами пп. 4.2.1, 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання, при цьому всебічно й об'єктивно провести перевірку.
Тобто при проведенні перевірки повинні прийматися до уваги не тільки порушення, що по тій чи іншій причині привели до заниження податку, але і документи, що свідчать про переплату податку. Однак, перевіряючими в порушення вимог даного пункту не були прийняті до уваги представлені їм для перевірки первинні бухгалтерські документи, що свідчать про проведення двосторонньої господарської операції, а зробили висновок про завищення податку на додану вартість на підставі рішень суду про скасування державної реєстрації ПП «Ефа Груп» та ПП «Онік КМ» .
За таких підстав суд визнає недійсним податкове повідомлення рішення № 0000312301/2 від 07.08.2009 року про визначення ВАТ „Лисичанський желатиновий завод” суми податкового зобов’язання з ПДВ за основним платежем 12500 грн. та штрафними санкціями 6250 грн. та податкове повідомлення рішення № 0000302301/2 від 07.08.2009 року про зменшення ВАТ „Лисичанський желатиновий завод” суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 13993 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 6997 грн.
Щодо визнання недійсною першу податкову вимогу № 1/59 від 01.09.2009 року, суд встановив наступне.
Пунктом 1.10 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що податкова вимога - це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Згідно з п. 1.3 ст. 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Так, згідно з п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка у відповідності до п. 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 цього Закону зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Підпунктом 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
З наведених норм вбачається, що податкові вимоги можуть надсилатися платнику податків виключно за умови наявності у нього узгодженого податкового зобов'язання.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" також чітко встановлює, що у випадку оскарження платником податків нарахованого йому податкового зобов'язання в адміністративному чи судовому порядку таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим до закінчення процедури адміністративного оскарження чи, відповідно, до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Вищенаведеними положеннями законодавства також встановлено, що протягом строку адміністративного чи судового оскарження платником податків нарахованого йому податкового зобов'язання податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Зазначене також підтверджується і пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким встановлено, що податковий орган надсилає платнику податків податкові вимоги у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки.
Оскаржувані податкові повідомлення рішення № 0000312301/2 від 07.08.2009 року та № 0000302301/2 від 07.08.2009 року у встановленому законодавству порядку ВАТ „Лисичанський желатиновий завод” не були оскаржені, про що не заперечував під час судового засідання представник позивача, тому дії ДПІ у м. Лисичанську щодо направлення податкової вимоги № 1/59 від 01.09.2009 року є законними.
Але враховуючи те, що суд дійшов до висновку про визнання недійсним податкове повідомлення рішення № 0000312301/2 від 07.08.2009 року про визначення ВАТ „Лисичанський желатиновий завод” суми податкового зобов’язання з ПДВ за основним платежем 12500 грн. та штрафними санкціями 6250 грн. та податкове повідомлення рішення № 0000302301/2 від 07.08.2009 року про зменшення ВАТ „Лисичанський желатиновий завод” суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 13993 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 6997 грн., суд вважає необхідним також визнати недійсним першу податкову вимогу № 1/59 від 01.09.2009 року на суму податкового боргу в розмірі 39740 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
ВАТ „Лисичанський желатиновий завод” при поданні адміністративного позову сплатив судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3, 40 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 1411 від 13.05.2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства „Лисичанський желатиновий завод” до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним податкове повідомлення рішення № 0000312301/2 від 07.08.2009 року про визначення ВАТ „Лисичанський желатиновий завод” суми податкового зобов’язання з ПДВ за основним платежем 12500 грн. та штрафними санкціями 6250 грн. та податкове повідомлення рішення № 0000302301/2 від 07.08.2009 року про зменшення ВАТ „Лисичанський желатиновий завод” суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 13993 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 6997 грн., першу податкову вимогу № 1/59 від 01.09.2009 року на суму податкового боргу в розмірі 39740 грн.
Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства „Лисичанський желатиновий завод” судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано в повному обсязі 05 жовтня 2009 року.
СУДДЯ (підпис) О.В.Ірметова
З оригіналом згідно:
Суддя:
Секретар: