Справа  №2-2707/09            

2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада  2009 р. Красноармійський  міськрайонний суд Донецької області

у складі : головуючого судді Корнєєвої І.В.

при секретарі Кузьменко В.В.

за участі  прокурора Геделюк А.В.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому  слуханні  в залі суду № 12  м. Красноармійська цивільну   справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій »,ОСОБА_2 ,ОСОБА_5, приватного підприємства «Іван» про  визнання незаконними  дій по перевозці  пасажирів у перешкоді на здійснення права на пільговий проїзд судді у відставці  , зобов’язання не чинити перешкод у здійсненні права на пільговий проїзд, стягнення незаконно  отриманих сум за проїзд, стягнення моральної шкоди,

 ВСТАНОВИВ:

Зважаючи на складність у викладенні  рішення, на що потребується значній проміжок часу, суд вважає за необхідне проголосити  його вступну та регулятивну частини.      

Керуючись  ст.  3,4,5,6, 10, 14, 57-64, 67,72. 73, 208, 212, ,213-218 ЦПК України, суд  

В И Р І Ш И В :

В задоволенні  позовних вимог ОСОБА_1  відмовити .

 Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області  шляхом подачі до суду апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі до суду заяви про апеляційне оскарження , яка подається  до суду протягом десяти днів  з дня оголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 05 листопада 2009р., с повним текстом рішення можливо бути ознайомитись 10 листопада  2009р.  

Суддя:

Справа  №2-2707/09            

2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада  2009 р. Красноармійський  міськрайонний суд Донецької області

у складі : головуючого судді Корнєєвої І.В.

при секретарі Кузьменко В.В.

за участі  прокурора Геделюк А.В.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому  слуханні  в залі суду № 12  м. Красноармійська цивільну   справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій »,ОСОБА_2 ,ОСОБА_5, приватного підприємства «Іван» про  визнання незаконними  дій по перевозці  пасажирів у перешкоді на здійснення права на пільговий проїзд судді у відставці  , зобов’язання не чинити перешкод у здійсненні права на пільговий проїзд, стягнення незаконно  отриманих сум за проїзд, стягнення моральної шкоди,

 ВСТАНОВИВ:

28 травня 2009 р.  позивач ОСОБА_1 звернувся  до суду з позовом до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій »,ОСОБА_2 ,ОСОБА_5, приватного підприємства «Іван» про  визнання незаконними  дій по перевозці  пасажирів у перешкоді на здійснення права на пільговий проїзд судді у відставці  , зобов’язання не чинити перешкод у здійсненні права на пільговий проїзд, стягнення незаконно  отриманих сум за проїзд, стягнення моральної шкоди, вказавши, що   він є суддею у відставці з 1998 р. та на підставі Закону України «Про статус суддів»,Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р.» розділ ІІ ст.. 61 п.г ,Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 р.» ст.. 39 має право на безоплатний проїзд у транспорті загального користування. Водії автобусів за маршрутом м.Красноармійськ (ж/д вокзал) – м.Селидово ,  які працюють у відповідачів у порушення зазначених вимог законодавства  перешкоджають позивачу у здійсненні цього права , вимушуючи оплачувати проїзд , не допускають без оплати проїзду до автобусів , змушують  оплачувати проїзд понад вартість квитка – квиток видає на 5 грн, а оплату водій бере 5,50 грн. За період з 04.12.2008 р. по 16.06.2009 р. водію приватного підприємця ОСОБА_2 незаконно сплачено  47 грн. за 9 поїздок за маршрутом Красноармійськ –Селидово  та назад, водіям приватного підприємця ОСОБА_5  сплачено  незаконно  за період з 08.12.2008 р. по  10.08.2009 р.  за 20 поїздок  за маршрутом Красноармійськ-Селидово  на загальну суму 109,50 грн.  Вказаними діями відповідачі по справі   також перешкоджають здійсненню позивачем своїх обов’язків по здійсненню адвокатської діяльності в Селидівському міському суді Донецької області , перешкоджаючи у його проїзді у автобусі без оплати , вимушуючи позивача   покинути  салон автомобіля ,внаслідок чого позивач запізнювався на судові засідання. Позивач просить визнати незаконними та противно  дії  відповідачів  по перевозці  пасажирів у перешкоді  позивачу  реалізації права на здійснення права на пільговий проїзд судді у відставці  , зобов’язати відповідачів не чинити перешкод у здійсненні  ним права на пільговий проїзд, стягнути на користь  позивача  з відповідача ОСОБА_2  незаконно  отримані суми за проїзд в розмірі  47 грн. за період з 04.12.2008 р. по 10.08.2009 р., стягнути  на користь позивача з відповідача ОСОБА_5   незаконно  отримані суми за проїзд в розмірі  109,50 грн. за період з 04.12.2008 р. по 10.08.2009 р.,стягнути з відповідачів на користь позивача  моральну шкоду по 1000 грн. з кожного відповідача , судові витрати  в розмірі 374,60 грн. стягнути  на користь позивача з відповідачів (а.с. 10-14,39-41,89).

Представник Красноармійської міжрайонної прокуратури ОСОБА_6 , яка дії в інтересах позивача , позовні вимоги позивача підтримала в повному обсязі .  

Представник відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій » до судового засіданні  не з»явився , про час та місце розгляду справи повідомлений  належним чином , про причини неявки до суду  не повідомив , надав заяву  про розгляд справи за його відсутності та заперечення проти заявлених позовних вимог, вказавши  відповідно до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18.02.1997 р. перевізники відповідно до укладених договорів здійснюють продаж квитків через автостанції , агентства з продажу або самостійно .Т.я. на диспетчерському пункті м.Красноармійска квитки продає водій , а не касир , тому по данній справі ВАТ «ДОПАС» не є відповідачем , тому ,що не має ніяких відносин з позивачем.Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с. 62,35)

Відповідач приватний підприємець  ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав , не заперечуючи фактів перевезення позивача  у зазначені  ним дати транспортом відповідача , але зазначив, що  Законом України «Про  статус суддів» не передбачено право судді у відставці на безоплатний проїзд  транспортом загального користування , тому права позивача не порушено, позивач не навів доказів спричинення йому моральної шкоди та не вказав підстави та порядок визначення  її розміру. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог .  

Відповідач ОСОБА_5 до судового засідання не з»явився , про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином  , надав заяву про розгляд справи у його відсутність , позовні вимоги не визнає (а.с.103).

Представник відповідача ОСОБА_7 підприємства «Іван »  позовні вимоги не визнав,  не заперечуючи фактів перевезення позивача  у зазначені  ним дати транспортом відповідача за вказаними маршрутами , але  зазначив, що позивачем не надано доказів оплати проїзду  під примусом з боку   водіїв автобусів відповідача, доказів  звернення до управлінь  захисту прав споживача, надані позивачем квитки  не свідчать про те, що позивач їх купував під примусом , а підтверджують тільки факт  купівлі цих квитків позивачем у добровільному порядку. Як адвокат , позивач отримує за свої послуги оплату від клієнта  , тому його пільговий проїзд як судді у відставці не є підставою для визначення моральної шкоди.Позивачем не надано доказів спричинення відповідачем  моральної шкоди.Просить відмовити позивачу у задоволенні  позовних вимог .    

Заслухавши  позивача , представника  Красноармійської  міжрайонної  прокуратури , відповідача , відповідача, представника відповідача ,з’ясувавши  обставини справи та  перевірив їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не  підлягають    задоволенню.  

Судом встановлено, що  позивач ОСОБА_8 є  суддєю у відставці , що підтверджується посвідченням № 302 , виданого 15.08.2005 р.(а.с. 16 ).

У Конституції України Україну проголошено соціальною і правовою державою (стаття 1), в основу правового регулювання бюджетних відносин закладено принцип справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (ч.1 ст.95 Конституції України).Держава  відповідальна перед людиною за свою законодавчу діяльність , зобов’язана  утверджувати і забезпечувати права і свободи людини і громадянина.Закони і інші нормативно-правові акти мають прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ч.1 ст. 126 Конституції України Конституція і закони України повинні гарантувати незалежність і недоторканість суддів.До таких конституційних гарантій віднесено обов’язок держави забезпечувати фінансування  та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.Здійснення державою фінансування суддів має відбуватися тільки через Державний бюджет України шляхом окремого визначення в ньому  видатків на утримання суддів (ст.. 130 ч.1 Конституції України).

Відповідно до п.14 ч.1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається  виключно законами України.Матеріальне та соціально-побутове забезпечення є елементами статусу судді  відповідно до ст.ст. 42-45 Закону України «Про статус суддів» (№ 2862-12).

Відносно пільг судді у відставці  на безоплатний проїзд  суд зазначає  наступне.

Статтею 44 Закону України «Про статус суддів «  до 01.01.2008 р. було  не передбачено  такої пільги як безоплатний проїзд у транспорті загального користування.

Пунктом п.61 пп. г  розділу  ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р.  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України  » від 28.12.2007р .№ 107-VI частина 8 ст. 44 Закону України «Про статус суддів » доповнена  абзацем такого змісту :» безоплатне користування на території України всіма видами транспорту міського приміського і місцевого сполучення  (крім таксі ) надаються суддям , які знаходяться у відставці або на пенсії за умови , якщо середньомісячний сукупний дохід сім’ї у розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу , який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України ».

Але рішенням Конституційного Суду України   від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 р.  визнано такми , що не відповідають Конституції України  (є неконституційними ) положення пунктв 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України » Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р.  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України  » від 28.12.2007р .№ 107-VI, в тому числі і п. 61 пп.г розділу ІІ, яким були встановлені пільги по проїзду суддям у відставці,  та втратили чинність  з дня ухвалення рішення Конституційним  Судом України, тобто з 22.05.2008 р.

На підставі викладеного суд, приходить до висновку , що станом на грудень 2008 р. ( початок періоду заявлених позивачем вимог )  діюче законодавство України не мало   норм, які б передбачали  безоплатний проїзд суддів у відставці  у міжміському транспорті .

Відносно вимог  позивача про стягнення сум незаконно отриманих   за проїзд у 2009 р.  суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 р.» від 26 грудня 2008 р. № 835-VI (з наступними змінами та доповненнями ) визначено, що за рахунок субвенції з державного бюджету  місцевим бюджетом на надання пільг з послуг зв’язку та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян надаються пільги суддям у відставці.

В судовому засіданні  позивачем не надано доказів надання  місцевим  органами самоврядування м.Красноармійська та м.Селидово пільг позивачу , як судді у відставці , на безоплатний проїзд  у міжміському транспорті.  

Крім того, відповідно до  до Порядку надання пільг , компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ , військовослужбовців , особам рядового  і начальницького складу ,затвердженого постановою КМУ України від 31.03.2003 р. № 426  зі змінами та доповненнями, відповідно до п.61 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України » пільги, компенсації і гарантії , на які згідно з  законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості , автобусами приміських маршрутів надаються за умови , якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом їз середньомісячним сукупним доходом  пільговика не перевищує за попередні шість місяців величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу., пільги , компенсації і гарантії , на які мають право пільговики , надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат  за проїзд щомісяця або раз у квартал за рішення керівника установи.

Дана постанова Кабінету Міністрів України  не визнана не конституційною .  

Відповідно до  п.4 пп.14 Положення про державну судову адміністрацію України , затвердженого Указом Президента  України «Про державну судову адміністрацію України » від 03.03.2003 р. № 182/2003  на Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області покладено функцію  здійснення матеріального та соціального забезпечення суддів у відставці.

Тому , суд приходить до висновку , що  законодавством визначено порядок та механізм компенсації вартості проїзду , а також установу , яка  компенсує пільговим категоріям громадян , в т.ч. суддям у відставці,  фактичні витрати  на сплату послуг.

Відповідно до ст.60, 66, 143 ЦПК України кожна із сторін зобов’язана  довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх , доказуванню підлягають обставини , які мають значення для ухвалення  рішення у справі і щодо яких  у сторін виникає спір.

Відповідно до ст. 213 ч.3 ЦПК України обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно та всебічно з’ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні .  

Суд приходить до висновку про те, що  вимоги позивача  не ґрунтуються на вимогах законодавства з наступних підстав.

Відповідно до п. 2.1 Статуту  ОСОБА_4 акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» предметом діяльності Товариства є організація перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міських , приміських , міжміських , міжобласних та міжнародних маршрутах, здійснення перевезення пасажирів, вантужу та багажу автомобільним транспортом.(а.с.63-68).

Відповідно до 115 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18.02.1997 р (з наступними змінами та доповненнями ) перевізники відповідно до укладених договорів здійснюють продаж квитків через  автостанції,  агентства  з  продажу  квитків та/або самостійно. Продаж квитків може  здійснюватися  водієм  автобусу  в  разі відсутності  у  населеному  пункті  автостанції  або  агентства  з продажу квитків, а також після закриття квитково-касової відомості на автостанції.

В судовому засіданні встановлено, що продаж квитків  за маршрутами Красноармійськ (ж/д вокзал)-Селидово та назад за маршрутом Селідово-Красноармійськ  провадився водіями автобусів відповідачів ОСОБА_7 підприємства  «Іван» та приватного підприємця ОСОБА_2  , що підтверджується  позивачем , відповідачами , а також письмовими доказами – квитками на проїзд (а.с. 19-21,42-44).

З наведеного  слідує, що ВАТ «Донецьке обласне  підприємство автобусних станцій»  не провадило продаж квитків позивачу на зазначені вище рейси , тобто між цим позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини на перевезення, передбачені  ч.2 ст. 910 ЦК України, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог  позивача до  ОСОБА_4 акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій»  .

Суд також приходить до висновку про  безпідставність вимог  позивача  до ОСОБА_5 , т.я. в судовому засіданні  встановлено, що  ОСОБА_5 не є приватним підприємцем та не здійснює  підприємницьку діяльність з перевезення пасажирів автомобільним транспортом , а є директором приватного підприємства «Іван », яке здійснює послуги по перевезенню пасажирів  за вказаними позивачем маршрутами.  

Відповідно до п.29,40,41  вищезазначених Правил перевезення  пасажирів  за  приміськими  та   міжміськими маршрутами  у  межах  території  однієї області (внутрішньообласні маршрути)  здійснюється  на  підставі  договору  про   організацію  
перевезень,  укладеного відповідно до законодавства. За договором перевезення  пасажира  автобусом  перевізник зобов'язується  безпечно перевезти пасажира до пункту призначення, а пасажир зобов'язується внести  установлену  плату  за  проїзд, пасажир повинен  мати  квиток  на  проїзд,  квитанцію  на перевезення  багажу  міжміськими маршрутами регулярних перевезень, які дійсні тільки на зазначений у них день і рейс автобуса.

    Відповідно до п.158 вищезазначених Правил пасажир автобуса зобов'язаний мати  при собі квиток на проїзд,  квитанцію на перевезення багажу,  а за наявності права на  пільги  щодо  оплати  проїзду  - посвідчення  встановленого  зразка  або  безоплатний квиток(для міжміських перевезень).

В судовому засіданні встановлено, що  відповідачі приватний підприємець ОСОБА_2 та приватне підприємство «Іван » здійснюють  міжміське перевезення пасажирів з м.Красноармійськ до м.Селидово , що підтверджується  ліцензіями про надання послуг з перевезення пасажирів , договорами на перевозку пасажирів (а.с. 107-114).  

На підставі наведеного  суд приходить до висновку , що  при наявності  права на пільги на оплату проїзду   пасажир  на міжміському перевезенні повинен мати  безоплатний квиток , який видається у касі автобусних станцій.

В судовому засіданні не добуто доказів  пред’явлення  позивачем  безоплатного квитка на проїзд у  міжміському  транспорті та відмови відповідачів у безоплатному проїді.

В судовому засіданні також не добуто доказів   примусу відповідачами позивача на  купівлю  білетів  на проїзд у автобусах приміського сполучення.

Надані позивачем  квитки на проїзд  вартістю 5 грн. свідчать тільки про те, що позивач купував квитки на автобусні рейси відповідачів ОСОБА_2 та приватного підприємства «Іван» .

Суд також не може прийняти як доказ  неправомірності дій відповідачів по перешкоджанню позивачем права на безоплатний проїзд  заяви позивача   на ім’я керівника  ВАТ «ДОПАС», т.я. вказані заяви  мають вимоги позивача  про надання позивачу інформації про прізвище, ім’я , по-батькові диспетчера , та вимоги основані на Законі України «Про звернення громадян» (а.с.17,18).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , поданим відповідно  до ЦПК України , в межах заявлених  вимог і на підставі  доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі.  

Позовних вимог  про порушення прав позивача відповідно  до Закону України «Про звернення громадян » позивачем не заявлялось , свої вимоги позивач мотивує Законом України «Про захист прав споживачів», тому суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі добутих доказів по справі.  

Суд також приходить до висновку , що в судовому засіданні не добуто доказів спричинення позивачу діями відповідачів  моральної шкоди.

Крім того,  моральна шкода  на підставі Закону України «Про захист прав споживачів » відшкодовується  винною особою , якщо  товаром , послугами неналежної якості споживачу спричинено ушкодження здоров’я. В судовому засіданні  доказів спричинення позивачу ушкодження здоров’я послугами відповідачів  неналежної якості  позивачем не надано та судом не добуто.

На підставі ст.. 88 ЦПК України  зв’язку з відмовою позивачу у задоволенні позовних вимог  суд вважає, що немає підстав для задоволення вимог  позивача про  стягнення з відповідачів  понесених ним судових витрат.

Керуючись  ст.  3,4,5,6, 10, 14, 57-64, 67,72. 73, 208, 212, ,213-218 ЦПК України, суд  

В И Р І Ш И В :

В задоволенні  позовних вимог ОСОБА_1  відмовити .

 Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області  шляхом подачі до суду апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі до суду заяви про апеляційне оскарження , яка подається  до суду протягом десяти днів  з дня оголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 05 листопада 2009р., с повним текстом рішення можливо бути ознайомитись 10 листопада  2009р.  

Суддя: