№ 2-434 2007 рік

   РІШЕННЯ

іменем України

12 лютого 2007 року                                                                                          м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Овдієнка В.В. при секретареві Черепаха В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

У січні 2007 року ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу зареєстрованого 19 грудня 2003 року (актовий записНОМЕР_1) відділом реєстрації актів громадянського стану Зміївського районного управління юстиції Харківської області.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги і пояснила, що шлюб з відповідачем носить формальний характер, разом вони не живуть. Причиною фактичного розпаду сім'ї було непорозуміння, різні погляди на життя, ведення господарства, виховання сина. Спору про розділ майна та проживання дитини не мають. їх спільний синОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з нею. Подальше збереження їх шлюбу суперечить її інтересам, тому вона звернулася до суду з зазначеним позовом. Просила розірвати шлюб, строк на примирення не давати.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав, не заперечував проти розірвання шлюбу, судові витрати просив покласти на нього.

Вислухавши сторони, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

У відповідністю зі ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У відповідністю з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно свідоцтву про шлюб та копії свідоцтва про народження сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 19.12.2003 року, мають синаОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 4, 5)

Сторони фактично припинили шлюбні стосунки, спільне господарство не ведуть.

Спору про місце проживання дитини та про розділ майна між сторонами немає.

Враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, а подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивачки, позов ОСОБА_1 належить задовольнити.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу з відповідача належить стягнути державне мито.

Керуючись ст. ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 174, 209, 212, 213, 214,215 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 19 грудня 2003 року (актовий записНОМЕР_1) відділом реєстрації актів громадянського стану Зміївського районного управління юстиції Харківської області -розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2 державне мито в розмірі 17 грн.

ОСОБА_1 від сплати державного мита звільнити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.