Справа № 2-600/11 Провадження №22-ц/773/824/17 Головуючий у 1 інстанції: Грушицький А.І.

Категорія:27 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі

06 липня 2017 року місто Луцьк

Суддя Апеляційного суду Волинської області Стрільчук В.А., дослідивши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства (далі – ПАТ) «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 06 липня 2011 року,

в с т а н о в и в :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 06 липня 2011 року позов задоволено.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 832 293 грн. 15 коп. боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11288832000 від 01 лютого 2008 року.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» по 850 грн. судового збору та по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.

11 травня 2017 року, тобто з пропуском встановленого законом строку, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на це рішення та клопотання про поновлення пропущених строків.

Відповідно до ч. 1 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу (далі –ЦПК) України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 297 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

В клопотанні про поновлення пропущеного строку відповідач ОСОБА_2 просила визнати поважною причину пропуску строку та поновити строк апеляційного оскарження рішення, посилаючись на те, що вона не обізнана в галузі юриспруденції, і не знала та не могла передбачити наслідків порушення процесуальних строків для звернення з апеляційною скаргою до суду. Крім того, з текстом судового рішення вона ознайомилася 05 травня 2017 року, після того, як її представник ознайомився з матеріалами справи.

Однак вказані обставини не є поважними підставами для поновлення строку апеляційного оскарження.

Той факт, що ОСОБА_2 була обізнана про розгляд даної справи судом ще у 2011 році, свідчить подана нею до Луцького міськрайонного суду 09 липня 2010 року заява про відкладення розгляду справи у зв’язку із перебуванням на санаторно-курортному лікуванні, в якій вона зобов’язалася надати відповідну довідку в наступне судове засідання (а. с. 55). Однак після цього вона жодного разу в судові засідання не з’явилася, про причини неявки суд не повідомляла і довідку не надала.

Також ОСОБА_2 у 2011 році було достовірно відомо про ухвалене щодо неї рішення в даній справі від 06 липня 2011 року. Дана обставина підтверджується тим, що її процесуальний співучасник на стороні відповідачів ОСОБА_1, з яким вона як на час розгляду справи судом, так і на даний час проживає за однією адресою, 02 вересня 2011 року подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги (а. с. 101-102). 19 серпня 2011 року Апеляційним судом Волинської області відповідачу ОСОБА_2 надсилалося повідомлення про розгляд клопотання, яке отримане нею 21 серпня 2011 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 107).

Зазначені факти ОСОБА_2 у клопотанні про поновлення пропущених строків не спростовуються і не заперечуються.

Достовірно знаючи про відоме їй судове провадження, відповідач не позбавлена була можливості звернутися до суду із заявою про видачу їй копії оскаржуваного рішення в межах розумних строків, однак не зробила цього. У клопотанні не наведено жодних обставин, які перешкоджали б їй отримати копію рішення, або щодо відмови суду у видачі такої копії. Тому, враховуючи тривалість часу з моменту ухвалення рішення до моменту подання апеляційної скарги, сама по собі відсутність у справі доказів про отримання ОСОБА_2 копії рішення, яке вона оскаржує, не є підставою для поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.

Згідно з принципом диспозитивності, закріпленим у ст. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом наведених правових норм особа може скористатися наданими їй законом правами, в тому числі правом на апеляційне оскарження постановленого у її справі судового рішення, однак здійснення таких прав має відбуватися з дотриманням вимог законодавства, зокрема щодо строків вчинення відповідної процесуальної дії.

ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення суду від 06 липня 2011 року більш ніж через п’ять років після його ухвалення, а саме 11 травня 2017 року. З огляду на викладені вище обставини такі її дії свідчать про неналежне виконання нею вимог ч. 3 ст. 27 ЦПК України щодо добросовісного здійснення своїх процесуальних прав.

Необізнаність ОСОБА_2 у галузі юриспруденції не може слугувати поважною підставою для поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки дана обставина не перешкоджала їй своєчасно звернутися за юридичною допомогою до адвоката або іншого фахівця в галузі права (що вона і зробила в даний час при оформленні апеляційної скарги).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від суддів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їх справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде обмеженою, оскільки сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

У рішенні у справі «ОСОБА_3 проти України» Європейський суд вказав, що лише затримки, спричинені державою, можуть дати підстави для визначення невідповідності вимозі «розумного строку».

В даному випадку «розумний строк» для ознайомлення з матеріалами відомого їй судового провадження, отримання в суді копії рішення та подання апеляційної скарги не дотриманий самою особою, яка подає скаргу.

У клопотанні про поновлення строків апеляційного оскарження ОСОБА_2 вірно зазначає з посиланням на ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ст. 3 ЦПК України про право особи на звернення до суду та оскарження судового рішення, необхідність справедливості судових процедур, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом та змагальність сторін. Однак, як зазначалося вище, реалізація вказаних прав особи має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства та встановлених ним обмежень, зокрема щодо строків вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об’єктивно є непереборними, тобто не залежали від волі особи, що подала скаргу, пов’язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Наведене повною мірою стосується і вказаних ОСОБА_2 у клопотанні рішень Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування ст. 6 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду «Іліан проти Туреччини» йдеться про те, що правило встановлення обмежень до суду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має застосовуватися автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

У клопотанні про поновлення пропущених строків ОСОБА_2 посилається на обставини справи, згідно з якими до неї застосовується подвійне стягнення заборгованості на користь банку у зв’язку із заміною кредитора у зобов’язанні, що грубо порушує її права. Однак наведені обставини жодним чином не стосуються законності і обгрунтованості оскаржуваного рішення суду.

Крім того, справедливість судових процедур стосується обох сторін процесу, а не лише особи, яка оскаржує рішення. Оскарження однією стороною з гіпотетичною можливістю скасування рішення, яке стало остаточним (набрало законної сили) у 2011 році, більш ніж через п’ять років після цього суттєво порушує права та інтереси іншої сторони, на користь якої це рішення ухвалено.

Засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріплений в ч. 1 ст. 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Дотримання строку звернення з апеляційною скаргою до суду є однією з умов для реалізації права на справедливий суд. Вона дисциплінує учасників спірних правовідносин, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності відносин та юридичній визначеності у них. Відсутність цієї умови призводила б до постійного збереження стану невизначеності.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа ОСОБА_4 проти Іспанії» зазначив, то заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев'ятий-десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N 17-рп/2011).

Зважаючи на обізнаність ОСОБА_2 про оскаржуване рішення суду ще у 2011 році, вона не була позбавлена можливості подати апеляційну скаргу на це рішення в межах строків, встановлених чинним законодавством України.

Таким чином, подавши апеляційну скаргу із значним пропуском встановленого законом строку, відповідач ОСОБА_2 не навела поважних підстав для його поновлення.

У зв’язку з викладеним ухвалою судді Апеляційного суду Волинської області від 19 травня 2017 року апеляційну скаргу було залишено без руху і відповідачу була надана можливість протягом тридцяти днів з моменту отримання копії ухвали звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних причин для його поновлення.

Отримавши копію вказаної ухвали 24 травня 2017 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, відповідач та її представник протягом тридцяти днів після цього таку заяву в суд не подали.

Виходячи з наведеного та враховуючи відсутність поважних причин для поновлення відповідачу строку апеляційного оскарження рішення, у відкритті апеляційного провадження в даній справі слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 294, 297 ЦПК України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 06 липня 2011 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Суддя