КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3328/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панов Г.В. Суддя-доповідач: Кузьмишина О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

за участю секретаря судового засідання Понсе Кашоіди О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерства фінансів України про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, Кабінету Міністрів України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство фінансів України в якому позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 12.03.2016 вих. № 1924/10/10-13-11-02-10;

- визнати незаконною бездіяльність Кабінету Міністрів України з 30.01.2016, яка полягає у неприйнятті правового акту Кабінету Міністрів України про скасування наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2014 № 21 та у незабезпеченні перегляду та приведенні Міністерством фінансів України свого наказу № 21 від 28.01.2016 у відповідність із Законом України від 26.11.2015 № 835-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийняти одержувану податкову декларацію з ПДВ за звітний (податковий) період календарний місяць лютий 2016 року з додатками та доповненнями до неї ТОВ «Вітополіс» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 12.03.2016;

- зобов'язати Кабінет Міністрів України прийняти нормативно-правовий акт, необхідний для реалізації Закону України від 26.11.2015 № 835-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та забезпечити перегляд та приведення Міністерством фінансів України свого наказу від 28.01.2016 року № 21 у відповідність з цим Законом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року адміністративний позов залишено без розгляду в частині вимог про визнання незаконною бездіяльності Кабінету Міністрів України з 30.01.2016, яка полягає у неприйнятті правового акту Кабінету Міністрів України про скасування наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2014 № 21 та у незабезпеченні перегляду та приведенні Міністерством фінансів України свого наказу № 21 від 28.01.2016 у відповідність із Законом України від 26.11.2015 № 835-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; зобов'язання Кабінет Міністрів України прийняти нормативно-правовий акт, необхідний для реалізації Закону України від 26.11.2015 № 835-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та забезпечити перегляд та приведення Міністерством фінансів України свого наказу від 28.01.2016 № 21 у відповідність з цим Законом.

Отже, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року позовну заяву в частині позовних вимог до Кабінету Міністрів України, залишено без розгляду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 березня 2016 року позивачем було подано до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київської області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року з додатками № 2, 3, 4 та 5 до неї (а.с.71-78).

Разом з податковою декларацією позивачем були подані доповнення до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період лютий 2016 року (включно з додатками) відповідно до абзацу другого пункту 46.4 статті 46 Податкового кодексу України у вигляді листа від 12 березня 2016 року вих. № 12/03-3 (а.с.79-88).

ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області листом від 12.03.2016 року № 1924/10/10-13-11-02-10 «Про відмову у прийнятті податкової звітності» повідомила позивача про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 12.03.2016 року вважається не визнаною як податкова звітність у зв'язку з тим, що вона подана з порушенням вимог пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

Платнику податків було роз'яснено, що договір про визнання електронних документів з ТОВ «Вітаполіс» з ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУДФС у Київській області від 14.01.2016 реєстраційний номер № 9000569187 є діючим, дія договору не призупинялася, сертифікати дійсні до 10.01.2018 року. Відповідно до умов договору платник податків має можливість реєструвати податкові накладні та подавати податкову звітність засобами телекомунікаційного зв'язку.

Крім того, у зазначеному листі податковим органом запропоновано позивачу надати податкову декларацію з податку на додану вартість за відповідний період у спосіб, який передбачений чинним законодавством (а.с.89).

Враховуючи вищенаведене позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначений обов'язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За приписами п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України, визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У відповідності п.46.5 ст.46 ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За приписами п.48.1 ст.48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п.48.2 ст. 48 ПК України).

Перелік необхідних реквізитів податкової декларації наведений у п.48.3 ст.48 ПК України, відповідно до якого податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

За приписами п.48.4 ст.48 ПК України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Пунктом 49.3 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно п.49.4 ст.49 ПК України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

01 січня 2015 року набув чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з яким запроваджено систему електронного адміністрування податку на додану вартість та передбачено подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі.

З 01 січня 2015 року положеннями абзацу другого пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України встановлено імперативний припис, відповідно до якого податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289, затверджено форму, порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (дата набрання 01.02.2016).

Пунктом 2 розділу ІІІ цього Порядку встановлено, що декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 6 розділу І цього Порядку, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податку відповідно до встановленого законодавством порядку сплати податку.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Тобто, законодавством встановлений обов'язок платників саме податку на додану вартість складати та подавати контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість виключно в електронній формі.

Паперовий документ, заповнений позивачем за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 та поданий до контролюючого органу, не може вважатись податковою звітністю з податку на додану вартість, оскільки паперова форма звітності з цього податку не передбачена законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2016 між ТОВ «Вітаполіс» та ДПІ у Києво-Святошинському району ГУ ДФС у Київської області укладено договір реєстраційний № 9000569187 про визнання електронних документів.

Згідно умов Договору платник податків має можливість реєструвати податкові накладні та подавати податкову звітність засобами телекомунікаційного зв'язку. Крім того, умовами вказаного договору встановлено, що платник податків зобов'язаний надсилати до органу ДПС податкові документи в електронному вигляді у форматі (стандарті), затвердженому ДПА України.

Станом на момент подання спірної податкової звітності цей договір був дійсним.

Твердження позивача про те, що подача декларації з ПДВ за лютий 2016 року у паперовому вигляді була обумовлена необхідністю подачі письмових додаткових пояснень є необґрунтованою.

Подання разом із декларацією з податку на додану вартість доповнень не звільняє платника податків від обов'язку подати таку податкову декларацію в електронній формі. При цьому, платники, які подають податкові декларації засобами електронного зв'язку можуть подавати пояснення, додатки тощо, які не мають затвердженого формату (стандарту) електронного вигляду, до контролюючих органів особисто або через уповноважену на це особу. Також, такі документи можна додатково надіслати поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

За змістом пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника виключно за умови дотримання платником податків вимог цієї статті 49 (у тому в числі в частині подання декларації з ПДВ в електронному вигляді).

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що в разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Вказана норма не виключає права контролюючого органу відмовити у прийнятті податкової звітності у випадку встановлення порушення інших вимог, що висуваються до податкової звітності. А саме, встановивши, що податкову декларацію подано у непередбачений законом спосіб, у податкового органу не виникає обов'язку з її реєстрації, а отже, і визнання такої декларації.

Судом першої інстанції вірно встановлено, та не заперечується ТОВ «Вітаполіс», що податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року в електронній формі до контролюючого органу подано не було, а договір про визнання електронних документів на момент подання цієї податкової звітності був чинним.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київські області правомірно відмовила у визнанні податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Вітаполіс» за лютий 2016 року.

Колегія суддів, з тих же підстав, що і суд першої інстанції, не погоджується з доводами позивача, що оспорюваним рішенням (листом) Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області надала ТОВ «Вітаполіс» податкову консультацію, оскільки відповідно до норм Податкового кодексу України податкові консультації надаються контролюючими органами за окремим зверненням платника податків, яке містить вимогу про надання роз'яснень з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Таким чином, надана Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області відповідь (лист, рішення) від 12.03.2016 № 1924/10/10-13-11-02-10 не є податковою консультацією у розумінні чинного законодавства.

В частині позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийняти одержувану податкову декларацію з ПДВ за звітний (податковий) період календарний місяць лютий 2016 року з додатками та доповненнями до неї ТОВ «Вітополіс» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 12.03.2016, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана вимога є похідною від вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення (листа) Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 12.03.2016 року № 1924/10/10-13-11-02-10.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч.2 ст.8 КАС України).

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у п.128 Рішення по справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» від 14.06.2007 (Заява №77703/01): « 128. До того ж, в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання.

Оскільки підстави для відмови у прийнятті податкових документів в електронному вигляді чітко визначені Податковим кодексом України, відмова з будь-яких інших підстав ніж визначених Податковим кодексом України, розцінюється судом як неправомірна.

Проте, колегія суддів під час розгляду вказаної справи такої неправомірності з боку податкового органу не встановила.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовані.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Повний текст ухвали виготовлено 05 липня 2017 року.

Головуючий суддя Кузьмишина О.М.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.