233 № 233/783/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.

за участі:

секретаря Кліменко І.В., Вареніченко В.А., Ліман С.М.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача

ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», державного підприємства «Донецька залізниця» про визнання права користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області надійшла відповідна позовна заява, в якій позивач ОСОБА_1 посилається на те, що з 1988 року він разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та яка знаходиться на балансі ЖЕК ПАТ «Укрзалізниці». 15.11.2016 року його дружина померла. На час смерті вона була єдиним наймачем та місце її проживання було зареєстровано у вказаній квартирі. Іншого житла позивач не має, проте його право користування вищевказаним жилим приміщенням відповідач не визнає та відмовляє у наданні згоди на його реєстрацію місця проживання. На підставі чого просив визнати за ним право користування жилим приміщенням – квартирою №5 у будинку № 45 по вулиці Торецька (вул. Пролетарська) у м. Костянтинівка Донецької області.

В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Українська залізниця» в судовому засіданні проти вимог позовної заяви заперечив, посилаючись на те, що позивач вселився у вказану квартиру з порушенням порядку такого вселення, за комунальні послуги не сплачує, квартира є службовим житлом, а отже право користування жилим приміщенням у ОСОБА_1 відсутнє. Крім того, ПАТ «Українська залізниця» на даний час не є власником цієї квартири, проте має право господарського відання. Право власності на квартиру належало ДП «Донецька залізниця», але все його майно було передано до ПАТ «Українська залізниця» відповідно до Постанови КМУ №604 від 12.11.2014 року.

Представник відповідача ДП «Донецька залізниця» в судове засідання не з’явився, про причини не явки не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Суд, з’ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, вислухавши пояснення сторін, дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Відповідно до довідки, наданої структурним підрозділом «Костянтинівська дистанція колії» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» будинок №45 по вул. Торецька станом на 21.04.2017 року знаходиться на його балансі.

Згідно із довідкою КП «Костянтинівське міське БТІ Костянтинівської міської ради» №373 від 13.05.2017 року первинним власником (балансоутримувачем) вказаного будинку була Костянтинівська дистанція колії Донецької залізниці на підставі рішення виконавчого комітету Костянтинівської міської ради народних депутатів від 08.07.1987 року №261/3, а також висновку про реєстрацію будинку БТІ, копії яких долучені до матеріалів справи. З листа КП «БТІ» вбачається, що більшість квартир, розташованих в будинку, приватизовані, відомостей про реєстрацію квартири №5вказаного будинку відсутні.

Постановою Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 року «Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця», в тому числі, затверджено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство "Українська залізниця», до якого входить також Державне підприємство «Донецька залізниця». Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції також врегульовані Постановою Кабінету Міністрів України №604 від 12.11.2014 року. На даний час згідно відомостей з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП «Донецька залізниця» знаходиться у стані припинення.

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Українська залізниця» пояснив, що СП «Костянтинівська дистанція колії» була підпорядкована ДП «Донецька залізниця». На даний час ДП «Донецька залізниця» є юридичною особою, проте знаходиться в стані припинення. ПАТ «Українська залізниця» не є правонаступником ДП «Донецька залізниця». Разом з тим на підставі розпорядчих актів Кабінету міністрів України СП «Костянтинівська дистанція колії» віднесено до регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Майном, що знаходилось у господарському віданні цього структурного підрозділу, в тому числі спірною квартирою, на даний час розпоряджається ПАТ «Українська залізниця».

Судом встановлено, що на підставі ордеру №267, виданого виконавчим комітетом ОСОБА_4 народних депутатів м. Костянтинівка на підставі рішення №268 від 08.07.1987 року, у квартиру АДРЕСА_1 (вул. Торецька) у м. Костянтинівка вселився ОСОБА_5 - водій дрезини, разом із членами своєї сім’ї: ОСОБА_6 – дружина, ОСОБА_7 - дочка, ОСОБА_8 - зять, ОСОБА_9 – дочка, ОСОБА_10, ОСОБА_11 – онуки. Вказані обставини підтверджуються копією ордера, копією корінця вказаного ордера та визнаються сторонами.

Згідно із довідкою №06/987 від 23.06.2017 року, наданою структурним підрозділом «Костянтинівська дистанція колії» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», від самого початку у вказаній квартирі було зареєстроване місце проживання ОСОБА_5, який був знятий з реєстрації у 1996 році, ОСОБА_6, яка була знята з реєстрації у 2007 році у зв’язку із смертю, ОСОБА_9, яка була знята з реєстрації у 2016 році у зв’язку із смертю. На час розгляду справи у вказаній квартирі місце проживання інших осіб зареєстровано не було, особи – наймачі відсутні.

В судовому засіданні сторони визнали обставини щодо смерті попередніх наймачів квартири ОСОБА_5 у 1996 році та ОСОБА_6 у 2007 році.

Крім того, сторонами також була визнана обставина щодо того, що останнім наймачем квартири була ОСОБА_3, що додатково підтверджується особистими рахунками щодо комунальних послуг, складених на її ім’я.

Згідно витягу з ДРАЦСГ про реєстрацію народження ОСОБА_9 є дочкою ОСОБА_5 та ОСОБА_12 (актовий запис № 367 від 22.03.1971 р., складений в/РАЦС по місту Костянтинівці Костянтинівського МРУЮ Донецької області).

12.11.1988 року ОСОБА_9 уклала шлюб з позивачем ОСОБА_1, що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб І-НО 455083 від 06.12.2016 року (актовий запис № 796 від 12.11.1988 р., складений в/РАЦС по місту Костянтинівці Костянтинівського МРУЮ Донецької області). Після реєстрації шлюбу прізвище дружини – «Шистко».

15.11.2016 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть І-НО 967343 від 02.12.2016 року (актовий запис № 1418 від 15.11.2016 р., складений Костянтинівським міським в/ДРАЦС Головного ТУЮ у Донецькій області).

В судовому засіданні позивач пояснив, що через місяць після реєстрації шлюбу подружжя ОСОБА_3 стало проживати разом із батьками дружини у квартирі АДРЕСА_1 (вул. Торецька) у м. Костянтинівка. З того часу та по теперішній час він продовжує проживати за цією адресою. Вказана обставина сторонами не оспорювалась та додатково підтверджена актом від 02.12.2016 року, складеним сусідами ОСОБА_1, а саме: ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, та засвідчено посадовою особою СП «Костянтинівська дистанція колії» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

Крім того, свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні дала свідчення про те, що дійсно подружжя ОСОБА_1 проживали у спірній квартирі разом з батьками дружини та вели спільний побут, інші особи там не мешкали.

Згідно з паспортом ОСОБА_1 10.09.2003 року він зареєстрував своє місце проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2.

В судовому засіданні позивач підтвердив, що квартира, за адресою м. Костянтинівка вул. Косманавтів, 9/182, на той час знаходилась в нього на праві власності. Проте в зв’язку з її продажем з 30.07.2010 року його було знято з реєстрації місця проживання, що підтверджується відповідною відміткою в паспорті. Інших відміток щодо реєстрації в паспорті відсутні.

Разом з тим, позивач пояснив, що після продажу вищевказаної квартири його дружина та він неодноразово намагалися зареєструвати його місце проживання у спірній квартирі, проте через наявність боргів за комунальні послуги посадові особи житлово-експлуатаційної організації в усній формі йому відмовляли. В останнє він звертався до СП «Костянтинівська дистанція колії» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» з письмовою заявою про надання дозволу на реєстрацію місця проживання у вказаній квартирі 16.12.2016 року, проте відповіддю від 06.01.2017 року за №06/24 йому було повідомлено, що вказане питання має вирішуватися органом реєстрації відповідної територіальної громади.

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ «Українська залізниця» пояснив, що місце проживання ОСОБА_1 не може бути зареєстровано, оскільки в нього відсутня згода на це власника жилового приміщення.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

В п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз’яснено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Судом встановлено, що на час зняття з реєстрації місця проживання в квартирі за адресою м. Костянтинівка вул. Косманавтів, 9/182 в 2010 році єдиним наймачем квартири АДРЕСА_2 була ОСОБА_3 – дружина позивача. Вказана обставина визнана сторонами, а отже на підставі ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

На підставі ст. 65 ЖК України ОСОБА_3 мала право вселити позивача у займане жиле приміщення як члена своєї сім’ї. Інші члени сім’ї, які там проживали раніше – померли, в зв’язку з чим посилання представника відповідача щодо обов’язкової наявності письмової згоди на вселення позивача від інших членів сім’ї є необґрунтованим. А отже, суд дійшов висновку про правомірність вселення ОСОБА_1 у спірне жиле приміщення. Судовим розглядом встановлено, що подружжя тривалий час проживало разом у спірній квартирі, вело спільне господарство та підтримувало сімейні стосунки. А отже, на підставі ст. 64 ЖК України позивач ОСОБА_1 набув права користування вказаною квартирою, в зв`язку з чим позовні вимоги щодо визнання за позивачем вказаного права є обґрунтованими.

Разом з тим, є необґрунтованим посилання представника відповідача про те, що у позивача відсутнє право користування спірним жилим приміщенням, оскільки воно є службовим та має використовуватися для працівників залізниці, з наступних підстав.

Згідно статті 125 ЖК УРСР до осіб, яких не може бути виселено із службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення відносяться, зокрема, члени сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення.

Оскільки, сторонами визнається правомірність вселення на підставі ордеру працівника ОСОБА_5, а також те, що на час смерті він продовжував проживати у спірній квартирі, суд, беручи до уваги постанову Верховного Суду від 18.11.2015 року у справі №6-1835цс15, дійшов до висновку, що відсутність ордеру на вселення у позивача ОСОБА_1 не є підставою для не визнання за ним права користування спірною квартирою.

Посилання представника відповідача про наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги суд не бере до уваги як підставу для невизнання за позивачем права користування спірною квартирою, проте вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. На даний час питання щодо виселення ОСОБА_1 із займаного ним жилого приміщення відповідачем ПАТ «Укрзалізниця» не ставиться.

Разом з тим, оскільки судом встановлено, що на даний час квартира АДРЕСА_3 на балансі структурного підрозділу «Костянтинівська дистанція колії» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», а Постановою Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 року «Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця» в тому числі, затверджено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство "Українська залізниця, до якого входить також Державне підприємство «Донецька залізниця», суд дійшов висновку про те, що належним відповідачем по справі має бути саме ПАТ «Укрзалізниця», а отже позов в частині вимог до ДП «Донецька залізниця» не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті, понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», державного підприємства «Донецька залізниця» про визнання права користування жилим приміщенням - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право користування жилим приміщенням – квартирою №5 у будинку № 45 по вулиці Торецька (вул. Пролетарська) у м. Костянтинівка Донецької області.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов’язані із сплатою судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя