Головуючий 1-івстанції:

Руднєва О.О. Доповідач: Трішкова І.Ю.

Справа 22-Ц-2839/2005 р.

Категорія: трудове

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2006 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Овсяннікової А.І.,

суддів:            Трішкової І.Ю.,Бездітко В.М.,

при секретарі - Супрун О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляцій­ною скаргою ОСОБА_1на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до ТОВ „Агентство ізоляції" про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної пла­ти 2470,00 грн., стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу 1900,00 грн. та виплати витрат у зв'язку з службовим відрядженням в сумі 48440,00 грн., внесення змін до трудової книжки, позовними вимогами ОСОБА_1до ОСОБА_2 про стягнення отриманої суми заробітної плати 2470,00 грн,

встановила:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ „Агентство ізоляції" про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати 2470,00 грн. за період з 02.09.2002 р. по 06.10.2003 р., стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу 1900,00 грн. та виплати витрат у зв'язку з службовим відрядженням до Російської Федерації в сумі 48440,00 грн., внесення змін до трудової книжки і змінити дату звільнення з 06.10.2003 р. на дату фактичного отримання трудової книжки в липні 2004 р., про стягнення заробітної плати в підвищеному розмірі подвійної тарифної ставки за 46 робочих днів, а також з до­датковими позовними вимогами ОСОБА_1. до ОСОБА_2 про стягнення отрима­ної суми заробітної плати по підробленому дорученню 2470,00 грн,

Представник відповідача ТОВ „Агентство ізоляція" позов не визнав, вважаючи, що порушень трудового законодавства не має.

Відповідач ОСОБА_2 також позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що він отримував заробітну плату позивача за його дорученням, яку повністю йому відда­вав.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 21 квітня 2006 р. позовні вимоги задоволені частково. ТОВ „Агентство ізоляції" зобов'язане внести зміни до тру­дової книжки ОСОБА_1., виправивши дату звільнення з 06.10.2003 р. на дату фактично­го отримання трудової книжки, завіреною печаткою підприємства 30.08.2004 р., внести відповідні  зміни в наказ про звільнення № НОМЕР_1 від 06.10.2003 р.

З ТОВ „Агентство ізоляція" стягнути на користь ОСОБА_1. заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2003 р. по 30 серпня 2004 р. в сумі 1900,00 грн., а на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.

В всіх інших позовних вимогам ОСОБА_1. відмовлено.

З ОСОБА_1. на користь ТОВ „Агентство ізоляція" стягнуті судові витрати, що понесені сплатою 1/2 частиною вартості судової експертизи в сумі 479,38 грн.

1

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і направити спра­ву на новий розгляд, посилаючись на те, що суд розглянув не всі його вимоги, а саме в ча­стині стягнення заробітної плати за 46 днів у розмірі подвійної ставки. Апелянт ствер­джує, що ніякого доручення на отримання заробітної плати він ОСОБА_2 не давав, судом відмовлено в проведенні додаткової експертизи, чим порушив права позивача і не надав змогу довести, що в дорученні не його підпис. Крім того. ОСОБА_2 отриману заробітну плату не віддавав..

Суд не врахував, що відмітки в посвідченні про відрядження позивач не зміг зроби­ти, оскільки ці посвідчення з вини відповідача були неправильно заповнені, не видавався аванс при відрядженні.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працював водієм в ТОВ „Агент­ство ізоляції"" з 03.09.2002 р. до 6.10.2003 р. При звільненні позивачу не була видана тру­дова книжка, проти чого не заперечував представник відповідача, тому суд обгрунтован-но зобов'язав відповідача внести зміни про дату звільнення до трудової книжки та стягнув на користь позивача 1900 грн. за час вимушеного прогулу. Рішення суду в цій частині не оскаржується.

Також обгрунтованним і законним є рішення суду про відмову в задоволенні позо­ву про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати 2470,00 грн. за період з 02.09.2002 р. по 06.10.2003 р., та виплати витрати у зв'язку з службовим відрядженням до Російської Федерації в сумі 48440,00 грн., про стягнення заробітної плати в підвищеному розмірі подвійної тарифної ставки за 46 робочих днів, а також про стягнення з ОСОБА_2. отриманої суми заробітної плати по підробленому дорученню 2470,00 грн.

Судом ретельно перевірені доводи сторін про сплату заробітної плати за період з 02.09.2002 р. по 06.10.2003 р.

Встановлено, що виплата заробітної плати позивачу проведена на підставі дору­чення, виданого безпосередньо ОСОБА_1 ОСОБА_2. Відповідно до висновку су­дової почеркознавчої експертизи №НОМЕР_2 від 30 листопада 2005 р. ( т.2 а.с.155-162) підпис в дорученні зроблений ОСОБА_1 В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_3, яка працює головним бухгалтером у відповідача, пояснили, що в зв'язку з віддаленістю головного підприємства від виробничого підрозділу заробітну пла­ту за дорученнями робітників отримував начальник підрозділу ОСОБА_2, який в той же день віддавав зарплату робітникам. Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які працю­вали разом з позивачем, підтвердили, що на підприємстві було заведене отримання заро­бітної плати робітників виробничого підрозділу ОСОБА_2, котрий по приїзді з грошима збирав робітників і в конвертах видавав заробітну плату. З боку ОСОБА_1. ні­коли претензій до ОСОБА_2 не було. За весь час роботи позивача його влаштовував такий спосіб отримання заробітної плати, дії ОСОБА_2 або інших посадових осіб щодо способу отримання заробітної плати ОСОБА_1 не оскаржував, доручення на отри­мання коштів не скасував. Крім того, доручення не містить вимог, щодо письмового під­твердження отримання заробітної плати.

Таким чином, суд дійшов до правильного висновку, про необхідність відмови в за­доволенні позовних вимог в цій частині.

Не знайшли свого підтвердження доводи позивача про необхідність відшкодування витрат на відрядження.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти того, що ОСОБА_1 дійсно направлявся в відрядження до Російської Федерації, але суду надані службові посвідчення, в яких відсутні відмітки про прибуття до місця призначення.

Відповідно до п.1.5 Розділу 11 Інструкції про службові відрядження в межах Укра­їни та за кордон фактичний час перебування у відрядженні до країни, з якою існує спро­щений прикордонний контроль, визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця відрядження. Якщо працівни-

2

ка відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття в посвідченні проставляються в кожному пункті. У разі відсутності відміток в посвідченні добові витрати відрядженому не відшкодовуються. Пунктом 1.8 Інструкції передбачено, що інші витрати відшкодовуються лише за наявності підтвердних документів.

Також Інструкцією передбачено (п.1.15), що після повернення з відрядження пра­цівник зобов'язаний протягом трьох робочих днів подати авансовий звіт про витрачені у відряджені кошти. Інструкцією заборонено видавати аванс працівнику, який не відзвітував про витрачені кошти в попередньому відрядженні.

Позивач не заперечував, що ним не виконувались зазначені вимоги, в зв'язку з чим керівник підприємства змушений був самостійно оформляти пально-мастильні матеріали на своє ім'я для кожного відрядження..

Як вбачається з наданих посвідчень, жодне посвідчення не оформлено в передбаче­ному законом порядку, авансові звіти відсутні, документи, що підтверджують витрати в відряджені відсутні, тому у бухгалтерії не було підстав для відшкодування витрат на від­рядження.

Крім того, позивач не надав доказів того, що він працював в вихідні дні.

При таких обставинах суд правильно визначився про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам ст..10,11,60,214,215 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстав для скасуван­ня чи зміни рішення не має.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,314,319 ЦПК України, судова колегія -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2006 року зали­шити без змін. Ухвала судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вер­ховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.