Справа № 596/2292/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2016 р.

Гусятинський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Цвинтарної Т.М.

при секретарі Рудніцькій О.П.,

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача прокуратури

Тернопільської області ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу поліції головного управління Національної поліції України в Тернопільській області, головного управління Національної поліції України в Тернопільській області, прокуратури Гусятинського району Тернопільської області, прокуратури Тернопільської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом на підставі статей 55, 56 Конституції України до  відповідачів, згідно якого просить стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду, завдану йому неправомірними діями та бездіяльністю відповідачів, а саме Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу поліції головного управління Національної поліції України в Тернопільській області у розмірі 100 000 грн., УМВС України в Тернопільській області у розмірі 100 000 грн., прокуратури Гусятинського району у розмірі 50 000 грн., прокуратури Тернопільської області у розмірі 50 000 грн..

В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що він 06.07.2015 року подав в прокуратуру Гусятинського району заяву про вчинення злочину, передбаченого ч.2 статті 191 КК України службовими особами Гусятинського УГГ ВАТ « Тернопільгаз», яка прокурором у відповідності до ст.214 ч.1 КПК України не була зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі-ЄРДР), а була переадресована до Гусятинського РВ УМВС в Тернопільській області для розгляду і прийняття рішення по суті. Службовими особами Гусятинського РВ УМВС в Тернопільській області в порушення вимого ст. 214 ч.3 КПК вказана заява незаконно розглянута як звернення, в порядку Закону України «Про звернення громадян». У зв'язку з тим, що на неодноразові його скарги у прокуратуру Тернопільської області, Генеральну прокуратуру України, МВС України на неправомірні дії прокурора Гусятинського району отримував відписки про те, порушень при розгляді зазначеної заяви не вбачається, він звернувся до Гусятинського районного суду із скаргою на бездіяльність Гусятинського РВ УМВСУ в Тернопільській області. 05.11.2015 року слідчим суддею Гусятинського районного суду його скаргу задоволено і зобов'язано Гусятинський РВ УМВСУ внести до ЄРДР відомості за його заявою про вчинення службовими особами Гусятинського УЕГГ «Тернопільгаз» кримінального правопорушення за ч.2 ст.191 КК України від 06.07.2015 року та розпочати досудове розслідування.

20 липня 2015 року йому стало відомо те, що він став жертвою злочинних дій злочинної організації шахраїв, яка діє по всій території України, які по Інтернет мережі нібито як «фірма» займаються продажем та доставкою автомобільних запчастин, в яких він замовив запчастину до автомобіля та оплачено їм кошти з неї через систему електронних переказів «Приват 24» КБ ПАТ «ПРИВАТБАНК». Проте, при отриманні запчастини у Гусятинському відділенні служби доставки вантажів «Нова пошта» повідомлено, що потрібно оплатити більшу суму ніж ту, яку він перерахував за неї. Зрозумівши, що це шахраї, він того ж дня, надав у Гусятинський РВ УМВС України в Тернопільські області прізвища та імена злочинців, 4 номера мобільних телефонів, два номери банківських рахунків, на один з яких злочинці чекали на поступлення грошей. Вважає, що в працівників Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області були всі можливості затримати злочинців, проте, вони не прийняли жодних дій по затриманню злочинців та відмовилися прийняти в нього усну заяву про злочин. 21.07.2015 року, після втручання працівників УМВС в Тернопільській області, в нього було прийнято письмову заяву про злочин. Проте, всупереч ст.214 КПК України  відповідні відомості не були внесені до ЄРДР і не розпочато досудове розслідування, а дана заява була зареєстрована в ЖЕО. Бездіяльність працівників Гусятинського РВ УМВСУ в Тернопільській області він оскаржував начальнику вказаного райвідділу, слідчому МВС України. Неодноразово звертався в чергову частину МВС, до міністра МВС, Генерального прокурора та в СБУ з приводу вказаної заяви. І лише 14.08.2015 року після вищевказаних його звернень, прокуратурою Гусятинського району були внесені відомості в ЄРДР і розпочато досудове розслідування. Проте, 31.08.2015 року йому надійшло повідомлення з УМВСУ в Тернопільській області про те, що в ході проведення розгляду його вказаної заяви про шахрайство, підстав для внесення відомостей до ЄРДР не вбачається, хоча вже 14 серпня 2015 відомості до ЄРДР внесені і розпочато досудове розслідування. У зв»язку з неправомірними діями і бездіяльністю працівників Гусятинського РВ УМВСУ в Тернопільській області, УМВСУ в Тернопільській області, які мають всі ознаки злочинів за ст.ст. 256, 367 КК України, він 27.10.2015 року звернувся в прокуратуру Тернопільської області з усною заявою про вчинення злочину працівниками Гусятинського РВ УМВСУ в Тернопільській області, УМВСУ в Тернопільській області за вищезазначеними статтями КК України. Проте, 28 жовтня 2015 року слідчим в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 відмовлено у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР, тому він звернувся до Тернопільського міськрайонного суду зі скаргою на бездіяльність слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. 19.11.2015 року слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду його скаргу задоволено. Зобов'язано слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 виконати дії відповідно до статті 214  КПК України, щодо внесення відповідних відомостей за заявою ОСОБА_1 від 27 жовтня 2015 року до ЄРДР та здійснення досудового розслідування.

Також вказав, що 23.07.2015 року йому з мобільного телефону зателефонувала невідома жінка, яка назвалася слідчим з м. Івано-Франківська і повідомила, що викликає його на допит. При спробі вияснити в неї в якості кого і для чого його викликається на допит, остання погрожувала йому та перервала розмову. Він в той же день в телефонному режимі звернувся в чергову частину МВС України і йому повідомили, що немає кримінальних справ, до яких він міг би бути причетним. Також щодо перевірки походження вказаного дзвінка невідомої жінки він звернувся до Гусятинського РВ УМВСУ в Тернопільській області та прокуратури Гусятинського району. Проте, жодної реакції на його звернення не було. Тому в нього були всі підстави думати, що йому телефонували злочинці, яким міліція повідомила його номер мобільного телефону та паспортні дані. У зв»язку з вказаним, боячись за свою безпеку та безпеку своїх близьких родичів він втратив спокій і сон.

Отже, як зазначив позивач неправомірними діями та бездіяльністю відповідальних службових осіб Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області, УМВСУ в Тернопільській області, прокуратури Гусятинського району, прокуратури Тернопільської області йому завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв»язків, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації його життя. Вказав, що весь хід його звичайного життя повністю порушений. Замість того, щоб спокійно проживати свій вік, спілкуватися із своїми дітьми та онуками він вимушений витрачати час на відстоювання своїх прав в правоохоронних органах, судах. Посилаючись на наведене просить позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлений позов підтримав та уточнив його щодо правової підстави, вказавши, що правовою підставою його позову є ст.ст. 55,56 Конституції України. Просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача прокуратури Тернопільської області у судовому засіданні позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити. Вказала, що позивачем безпідставно зазначено відповідачем по справі прокуратуру Гусятинського району, оскільки в системі органів прокуратури Тернопільської області статус юридичної особи має лише прокуратура Тернопільської області, а прокуратури районів, які діяли до 15 грудня 2015 року, мали статус відокремлених підрозділів юридичної особи - прокуратури Тернопільської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру. Також зазначила, що згідно перехідних положень Закону «Про прокуратуру» з 15.12.2015 року в системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, якими в Тернопільській області є Кременецька, Теребовлянська, Тернопільська, Чортківська місцеві прокуратури. Наказом Генерального прокурора України № 91 ш від 23.09.2015 року з 15.12.2015 року штатні розписи прокуратур районів області виключено, а включено штатні розписи Кременецької, Теребовлянської, Тернопільської, Чортківської місцевих прокуратур. Тому вважає, що позивачем безпідставно визначено одним із відповідачів по справі прокуратуру Гусятинського району.

Крім того, вказала, що позовна заява позивача є необґрунтованою, безпідставною, доводи позивача про заподіяння йому моральної шкоди є надуманими, оскільки позивачем не доведено, не зазначено в чому саме полягає моральна шкода, завдана йому діями прокуратури, не доведено наявності причинного зв»язку між діями прокуратури області та заподіянням моральної шкоди, не мотивовано її розмір, не надано ґрунтовних пояснень та доказів на підтвердження шкоди та того, з яких саме міркувань він виходив, визначаючи спірну суму завданої, за його твердженням, моральної шкоди. Вважає, що посилання позивача на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.11.2015 року у справі № 607/17649/15-к, якою слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 зобов'язано внести відомості за заявою ОСОБА_1 від 27 жовтня 2015 року до ЄРДР та здійснити досудове розслідування, не може служити безумовною підставою для відшкодування йому моральної шкоди, оскільки цією ухвалою дії слідчого з вказаного приводу не визнавалися неправомірними. Зазначено, що позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв»язку між бездіяльністю слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 по невнесенні відомостей за його заявою в ЄРДР та спричиненою йому моральною шкодою. Позивачем не доведено, що наведені ним в позовній заяві твердження про негативні явища в його житті, настали внаслідок бездіяльності слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 по невнесенні відомостей за його заявою в ЄРДР. Також зазначено, що наведені позивачем в позовній заяві ряд факторів про негативні моменти в його житті, жодним чином не пов»язані з розглядом органами прокуратури та міліції Тернопільської області його звернень. Позивачем не доведено, що внаслідок вчинення бездіяльності щодо невнесення слідчим до ЄРДР повідомлення про злочин йому завдані моральні страждання. Не надано доказів прямого причинного зв»язку між бездіяльністю та завданою позивачу шкодою, тобто позивач не довів склад цивільного правопорушення, який може бути підставою для відшкодування моральної шкоди на загальних підставах.

Представник відповідача головного управління Національної поліції України в Тернопільській області у судове засідання не з»явився, будучи належним чином повідомленим про день, час, місце розгляду справи. Проте, до суду надіслано заперечення на позов, згідно яких позов не визнають, у його задоволенні просять відмовити за безпідставністю, посилаючись на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №730 утворено головне управління національної поліції в Тернопільській області (далі - ГУНП в Тернопільській області) та розпочато процес ліквідації УМВСУ в Тернопільській області, що підтверджується наказом МВС від 30.10.2015 року №1327 «Про затвердження складів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Тернопільській області». В даній справі ГУНП в Тернопільській області є неналежним відповідачем та не являється правонаступником УМВСУ в Тернопільській області, що підтверджується витягами з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також зазначено, що ухвалою слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05.11.2015 року в справі №596/2107/15-к скаргу позивача задоволено та зобов'язано Гусятинський РВ УМВСУ внести до ЄРДР відомості за його заявою про вчинення службовими особами Гусятинського УЕГГ «Тернопільгаз» кримінального правопорушення за ч.2 ст.191 КК України від 06.07.2015 року та розпочати досудове розслідування. Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 19.11.2015 року в справі № 607/17649/15-к скаргу ОСОБА_1 задоволено та зобов'язано слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 виконати дії відповідно до статті 214  КПК України, щодо внесення відповідних відомостей за заявою ОСОБА_1 від 27 жовтня 2015 року до ЄРДР та розпочати досудове розслідування. Вищезазначене свідчить, що ГУНП в Тернопільській області жодних дій по відношенню до позивача не вчиняло та не проводило, а відомості в ЄРДР зобов»язали внести Гусятинський РВ УМВСУ в Тернопільській області. Вказано, що Гусятинський РВ УМВСУ в Тернопільській області є окремою юридичною особою, має власний рахунок в Державній казначейській службі та може виступати в суді в якості відповідача зі всіма правами, наданими законом. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 також розпочато процес ліквідації Гусятинського РВ УМВСУ в Тернопільській області, що підтверджується наказом МВС від 30.10.2015 року №1327 «Про затвердження складів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Тернопільській області». Також вказано, що позивачем вже було реалізовано право на оскарження бездіяльності працівників Гусятинського РВ УМВСУ в Тернопільській області, яка полягала у невнесенні відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення після отримання заяви про кримінальне правопорушення, оскільки ухвалою слідчого судді від 05.11.2015 року по справі №596/2107/15-к зобов»язано посадових осіб Гусятинського РВ УМВСУ В Тернопільській області внести відповідні відомості в ЄРДР. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження моральної шкоди, завданої йому бездіяльністю відповідача ГУНП в Тернопільській області.

Представники відповідачів ОСОБА_4 відділення поліції Підволочиського відділу поліції головного управління Національної поліції України в Тернопільській області та Державної казначейської служби України у судове засідання не з»явилися, будучи належним чином повідомленими про день, час, місце розгляду справи. Заяв про неможливість з»явитися в судове засідання до суду та заперечень на позов не представлено.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача прокуратури Тернопільської області, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач неодноразово протягом періоду з 06 липня 2015 року по 27 жовтня 2015 року звертався до Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області, управління УМВС України в Тернопільській області, прокуратури Гусятинського району, прокуратури Тернопільської області з різного роду заявами про вчинення щодо нього злочинів і щодо бездіяльності Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області, управління УМВС України в Тернопільській області, прокуратури Гусятинського району, прокуратури Тернопільської області щодо розгляду цих заяв. Дані обставини стверджуються поясненнями позивача і відповідями відповідачів.

На дані заяви відповідачі надсилали позивачу листи-відповіді, що стверджується листами: Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області від 22.07.2015 року № Д-90(оп), 29.07.2015 року за № Д-507, 06.08.2015 року № Д-94(оп); УМВС України в Тернопільській області від 10.08.2015 року № 9/1-Д-58,59,60, 31.08.2015 року № 9/1-Д-62; прокуратури Гусятинського району від 06.07.2015 року № 40-35р.вих.15, 14.07.2015 року № 40-134 вих.15, 24.07.2015 року № 40-140 вих.15, 28.07.2015 року № 143-15, 30.10.2015 року № 40-35 р.-15; прокуратури Тернопільської області від 17.07.2015 року № 04/2/2-р-15, 30.07.2015 року № 17/991, 25.08.2015 року № 04/2/2-301-15, 28.10.2015 року № 17/7-96-15, № 17-1465 вих.15 і не заперечено сторонами.

Ухвалою слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2015 року в справі №596/2107/15-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність працівників Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області задоволено. Зобов»язано Гусятинський РВ УМВС України в Тернопільській області внести до ЄРДР відомості за його заявою про вчинення службовими особами Гусятинського УЕГГ «Тернопільгаз» кримінального правопорушення за ч.2 ст.191 КК України від 06.07.2015 року та розпочати досудове розслідування.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 листопада 2015 року в справі № 607/17649/15-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань задоволено. Зобов'язано слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 виконати дії відповідно до статті 214  КПК України щодо внесення відповідних відомостей за заявою ОСОБА_1 від 27 жовтня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення досудового розслідування.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів МВС» утворено головне управління національної поліції в Тернопільській області. На підставі наказу МВС від 30.10.2015 року №1327 «Про затвердження складів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Тернопільській області» розпочато процес ліквідації УМВСУ в Тернопільській області, а також Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області і станом на день розгляду справи УМВС України в Тернопільській області та Густинський РВ УМВС України не ліквідовані, а перебувають в процесі припинення.

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до вимого ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності їх вини.

Частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п. 3 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 (з наступними змінами) Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п. 9 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4 (з наступними змінами) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно до ст.ст. 10,11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Предмет та підставу позову визначає виключно позивач (ст. ст. 10, 11 ЦПК України). Саме на ст.ст.55,56 Конституції посилався позивач ОСОБА_1 обґрунтовуючи свої позовні вимоги.

Статтею 179 ЦПК України встановлено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіюча шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативним наслідками.

Згідно п.5 постанови Пленуму Верховний Суд України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд виходить з того, що для наявності зобов'язання по відшкодуванню шкоди відповідно до вимог ст. 1176 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності працівників міліції, прокуратури, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано переконливих доказів щодо завдання шкоди, і що дії відповідачів є підставою для відшкодування шкоди у розумінні ст.ст. 55,56 Конституції України, що є його процесуальним обов'язком (ст.ст. 10, 60 ЦПК України).

Посилання позивача на наявність ухвал: слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільсьської області від 05 листопада 2015 року, якою його скаргу на бездіяльність працівників Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області задоволено та зобов»язано Гусятинський РВ УМВС України в Тернопільській області внести до ЄРДР відомості за його заявою про вчинення службовими особами Гусятинського УЕГГ «Тернопільгаз» кримінального правопорушення за ч.2 ст.191 КК України від 06.07.2015 року та розпочати досудове розслідування; слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільсьської області від 19 листопада 2015 року, якою його скаргу на бездіяльність слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3, про невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР задоволено та зобов'язано слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 внести відомості за його заявою від 27 жовтня 2015 року до ЄРДР та здійснення досудового розслідування не може слугувати безспірною підставою для відшкодування йому моральної шкоди та не свідчить про бездіяльність відповідачів відносно позивача ОСОБА_1.

Посилання позивача про те, що приблизно 2 роки назад, він вночі після перехвилювання піднявся і втратив свідомість і після виклику карети швидкої допомоги був госпіталізований, а при виписці з лікарні його попереджено про утримання від різного роду хвилювань і стресів, суд не приймає до уваги, оскільки вони не мають правового значення для подій, вказаних позивачем у позовній заяві, які відбувалися з ним в період з 06 липня 2015 року по 27 жовтня 2015 року.

Посилання позивача на те, що правоохоронні органи і прокуратура, обов»язком яких є захист прав і свобод громадян, стали на захист злочинців, забезпечили їм подальшу злочинну діяльність, він почав відчувати тиск з боку правоохоронних органів чим спричинено йому моральну шкоду суд також не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними.

Посилання позивача на те, що він розмір завданої йому моральної шкоди визначив, за формулою, виробленою російським вченим, яка використовується в Україні і є згідно даної формули мінімальною суд не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними і спростовуються чинним законодавством України щодо порядку відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду згідно якого розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Суд не приймає до уваги заяву позивача під час судових дебатів про збільшення суми морального відшкодування і стягнення на його користь з Державного бюджету України моральної шкоди, завданої йому неправомірними діями та бездіяльністю відповідачів - прокуратури Гусятинського району у розмірі 100 000 грн., прокуратури Тернопільської області у розмірі 100 000 грн., оскільки збільшення, зменшення розміру позовних вимог в судових дебатах не відповідає вимогам ст.ст.31,193 ЦПК України.

Доказів на підтвердження заподіяння відповідачами позивачу моральної шкоди по факту телефонного дзвінка невідомої жінки 23.07.2015 року до позивача щодо виклику його на допит позивачем суду не надано та в судовому засіданні не здобуто.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України).

Аналіз наведених правових норм, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, зазначених вище обставин справи та наявних у справі доказів свідчить про те, що позивачем не доведено, що внаслідок дій посадових осіб відповідачів по справі, йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з порушенням його прав. Тому його права не порушені відповідачами й у відповідності до ст.  15 ЦК України не підлягають судовому захисту.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач ОСОБА_1 повинен був довести в судовому засіданні належними та допустимими доказами завдання йому моральної шкоди в розмірах, зазначених у позовній заяві.

Отже, враховуючи вищенаведене, вимоги закону, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачу ОСОБА_1.

На підставі наведеного, ст.ст. 55, 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1166, 1167, 1176 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4,10, 11, 57,60, 61, 88, 209, 212, 213, 214, 215,218, 222, 223, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Гусятинський районний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя - підпис

З оригіналом вірно

Суддя Гусятинського районного суду Т.М. Цвинтарна