Р І Ш Е Н Н Я                 2-30/09  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

21 жовтня  2009 року  Суд  Совєтського району міста Макіївки Донецької області  

            У складі:  головуючого судді         ТРИПУТІНОЇ Т.М.  

                               при секретарі                 КУЗЬМІНОЇ В.В.                                    

                               за участтю адвоката      ОСОБА_1  

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в Ханженково цивільну справу за позовом  ОСОБА_2  до ОСОБА_3  

“Про  визнання заповіту недійсним»  

В С Т А Н О В И В:  

Позивач звернувся до суду з позовом у липні 2008 року і просить визнати заповіт ОСОБА_4 недійсним. У позові посилається на те, що ОСОБА_4 його батько, який помер 17 жовтня 2007 року. Коли він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, то йому стало відомо, що є заповіт батька, яким він заповідав все своє майно іншій людині. Вважає, що заповіт він не міг скласти свідомо, тому що хворів на туберкульоз та був наркоманом.  

У судовому засіданні позивач уточнив підстави та предмет позову в частині того, що вважає що заповіт не відповідає вимогам ст.. 203 та 225 ЦК України та наполягав на задоволенні позовних вимог.  

Представник позивача ОСОБА_5, який діє за довіреністю, підтримав позовні вимоги та вважає, що заповіт не відповідає вимогам ст.. 203 ЦК України. Крім того нотаріус не витребувала довідку про те, чи знаходиться ОСОБА_4 на обліку у психіатричній лікарні. Вважає, що в день складання заповіту ОСОБА_4 не міг усвідомлювати свої дії.  

Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала та дала суду пояснення про те, що вона з ОСОБА_4 жила з 2001 року. Вони спочатку жили в її квартирі у м. Шахтарськ. У 2001 році померла його мати і після її смерті вона продала свої квартиру і вони стали жити в будинку його матері по вул. Бакінської, 20. І вона і ОСОБА_4 були пенсіонерами. Сина ОСОБА_4 (позивач по справі) вона ніколи не бачила, він ніколи не приходив до батька. ОСОБА_4 у 2006 році захворів дуже важко. Він знаходився на стаціонарному лікуванні влітку 2006 та влітку 2007 році. У нього встановлено захворювання легенів, туберкульоз. Вона опікувалась ним, відвідувала його в лікарні. Крім неї ніхто не приходив до нього в лікарню. Про заповіт у них ніколи не було розмови. У березні 2006 року, щє до його хвороби, він сам приніс заповіт, який склав на її ім.»я. Він говорив, що в нього більше нікого не має. Вона займалася його похованням. Після його смерті у квітні 2008 року вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом  

Суд вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за  наступних підстав.  

ОСОБА_2 (позивач за справою) є сином ОСОБА_4, що встановлено копією свідоцтва про народження.  

ОСОБА_4 помер 18 жовтня 2007 року, що також підтверджено копією свідоцтва про його смерть.  

Державним нотаріусом Другої макіївської державної нотаріальної контори надано суду копію заповіту від 28 березня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, яким ОСОБА_4 на випадок його смерті зробив таке розпорядження: все належне йому майно, де б не знаходилось і в чому б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право на день його смерті заповів ОСОБА_3.  

Також Державним нотаріусом надано копію заяви ОСОБА_3, яка звернулася до нотаріальної контори 15 квітня 2008 року, із заявою про прийняття спадщини за заповітом.  

У судовому засіданні були допитані свідки з боку позивача, які дали наступні пояснення:  

- свідок ОСОБА_7 дала пояснення про те, що вона рідна сестра матері ОСОБА_4. Його мати померла в липні 2004 року. На цей час ОСОБА_4 вже жив з відповідачкою. Поки була жива мати ОСОБА_4 онук ОСОБА_2 приїздив до неї. ОСОБА_4 у березні 2007 року говорив їй, що зробив заповіт на сина, але вона заповіту не бачила. ОСОБА_4 весь час зловживав спиртними напоями, коли був у нетверезому стані то приходив до неї.  

- свідок ОСОБА_8 дала пояснення про те, що вона жила в одному селищі з Суворіними і знала сім»ю ОСОБА_4. Добре знала батьків ОСОБА_4. Він зловживав спиртними напоями весь час. Їй відомо, що жив він один. За два місяці до його смерті вона бачила його і він говорив їй про те, що все залишить сину.  

- свідок ОСОБА_9 дала пояснення про те, що вона колишня дружина ОСОБА_4 Позивач ОСОБА_2 її син. Із ОСОБА_4 вона розірвала шлюб у 1989 році, коли сину було 5 років. Після розлучення вона підтримувала відносини з матір»ю колишнього чоловіка. Останній раз вона бачила ОСОБА_4 у серпні 2007 року. Після розмови з ним вона зробила висновок про те, що він не усвідомлює, що робить.  

Допитаний у судовому засіданні свідок з боку відповідачки - ОСОБА_10 дав суду пояснення про те, що він у 90-их роках працював на шахті разом із ОСОБА_4, у якого була виробнича травма ноги. Більше ОСОБА_4 на шахті не працював. Йому відомо, що жив ОСОБА_11 коли працював на шахті з батьками. Останні 5 років ОСОБА_11 жив з відповідачкою у будинку батьків. Він живе недалеко і раз на тиждень відвідував ОСОБА_11. Сина ОСОБА_11 він ніколи не бачив. Наркотики ОСОБА_11 не споживав, а спиртні напої  потребляв.  

Довідкою Макіївського міського наркологічного диспансеру підтверджено, що дійсно ОСОБА_4 з 11.01.1988 року знаходився на обліку з діагнозом: (рос.мовою) «психические и поведенческие расстройства вследствие употребления опиатов, синдром зависимости. Психические и поведенческие растройства вследствие алкоголя, синдром активной зависимости».  

Довідкою Макіївського міського протитуберкульозного диспансеру підтверджено, що ОСОБА_4 на диспансерний облік взято 26.10.2007 року (після смерті 18.10.2009 року) після отримання екстреного повідомлення СМЕ.  

Епікризами з історії хвороби ОСОБА_4 підтверджено, що він з 6.06 по 29.06.2006 року та з 17.05. по 20.06.2007 року знаходився на стаціонарному лікуванні у пульманологічному відділенню міської лікарні № 2 з діагнозом: (рос.мовою) Инфильтративный туберкулез в/д лівого легкого. Дестр-,МБТ. Соп: Хроническое обструктивное заболевание легких, 2 стадия, фаза обострения.  

Суду надані письмові пояснення лікарів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з яких вбачається, що вони проводили лікування ОСОБА_4 у 2006 та 2007 роках. Догляд за ним провадила ОСОБА_3, яка також забезпечувала його необхідними лікарськими засобами. За станом його здоров»я у застосуванні наркотичних препаратів під час лікування він не потребував.  

Відповідно до вимог ст.. 1233,1234, 1235 ЦК України:  

•     заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті.  

•     Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.  

•     Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин.  

Ст.. 1247 та 1248 ЦК України передбачені загальні вимоги до форми заповіту, та посвідчення заповіту нотаріусом.  

Позивач та його представник у судовому засіданні наполягали на тому, що ОСОБА_4 під час укладання заповіту внаслідок захворювання на туберкульоз, зловживання алкогольними напоями та наркотичними засобами не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Саме на підставі вказаного вважали, що заповіт підлягає визнанню недійсним.  

П.18 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року встановлено, що … для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.  

Судом призначена та проведена посмертна судово-психіатрична експертиза висновком якої встановлено, що:  

ОСОБА_4 в період складання заповіту 28.03.2006 року за своїм психічним станом міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.  

Підстави для визнання заповіту недійсним встановлені ст.. 1257 ЦК України і ними являються:  

- заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.  

- за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.  

Таким чином у судовому засіданні встановлено що оскаржуваний заповіт складено особою, яка мала на це право. Вимоги щодо форми та посвідчення заповіту дотримані.  

Позивачем та його представником не надано доказів стосовно того, що ОСОБА_4 на час складання заповіту не міг усвідомлювати значення своїх дій.  

Враховуючи вимоги ст. 79, 81,84 ЦПК України суд вважає, що доводи адвоката відповідача які ним заявлені у судових дебатах про стягнення з позивача 2000 гр. на користь відповідача у вигляді понесених затрат на оплату послуг адвоката задоволенню не підлягають, тому що ці вимоги не були предметом спору за суттю позову.  

Керуючись ст. 203,225,1233,1234,1247,1248,1257 ЦК України, ст. 79,84,88 ЦПК України, на підставі ст. 213-215 ЦПК України, суд-  

В  И  Р  І  Ш  И  В:  

У позовних вимога ОСОБА_2 до ОСОБА_3 «про визнання заповіту недійсним» відмовити за необґрунтованістю.  

Рішення проголошено і може бути оскаржене а Апеляційний суд Донецької області протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів із дня проголошення рішення.  

                        Суддя: