Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер331/5542/16-ц        Головуючий у 1 інстанції Жукова О.Є.

Номер провадження 22-ц/778/2645/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, судді: Кухаря С.В.,

суддів: Крилової О.В.

ОСОБА_2

секретар Бєлова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя  від 11 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, треті особи  Міське комунальне підприємство «Основаніє»,  Комунальне підприємство «Наше місто» , ОСОБА_4    про встановлення факту сумісного проживання, визнання членом сім»ї наймача та визнання права користування квартирою,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач  звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він проживав однією сім’єю ОСОБА_5 з липня 2006 року до 31 липня 2012 року за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_5 померла 31 липня 2012 року. Вказана квартира є комунальною власністю та не є приватизованою. Оскільки він був близько знайомий з ОСОБА_5І, підтримував з нею гарні стосунки,  у них був спільний бюджет, він періодично ремонтував всю квартиру, а після її смерті здійснив її поховання та продовжує проживати в спірній квартирі, він був членом її сім’ї та набув право користування житлом.

Позивач просив суд встановити факт проживання однією сім’єю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з липня 2006 року до 31 липня 2012 року за адресою: АДРЕСА_1;  визнати його членом сім’ї  наймача приміщення ОСОБА_5, померлої 31 липня 2012 року; визнати за ним  право користування квартирою 5 в будинку 7 по вул. Чекістів у м. Запоріжжя. 

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя  від 11 травня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі  ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В силу ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до матеріалів справи, в квартирі  АДРЕСА_2 (на даний час Троїцька) в м. Запоріжжі була зареєстрована та проживала  по день смерті  - 31 липня 2012 року ОСОБА_5, згідно листа районної адміністрації Запорізької міської ради по Жовтневому району № 2236/05-05/02 від 26.11.2014 р., згідно архівних справ та програми «Приватизація житла» квартира  АДРЕСА_3 не приватизована, будь - якого свідоцтва про право власності на житло не видавалось.

Тобто квартира є власністю територіальної громади в особі Запорізької міської ради.

В липні 2006 року зареєстровано розірвання шлюбу позивача зі своєю дружиною (т. 2 а.с. 17).

ОСОБА_6 від 03.04.2015 року, складеному за участю представників комунальних органів, в квартирі АДРЕСА_4 ОСОБА_5, яка померла в 2012 році. Доглядав її до смерті ОСОБА_3, який проживає в цій квартирі до теперішнього часу (а.с. 17 т.1).

ОСОБА_6 іншого ОСОБА_6 від 03.04.2015 року, складеному за участю представників комунальних органів, в квартирі АДРЕСА_4 ОСОБА_5, яка померла в 2012 році. Разом з нею з 2006 року до часу складення акту проживав та проживає ОСОБА_3 Він дійсно разом з ОСОБА_5 вів спільне господарство (а.с. 18 т.1).

ОСОБА_5, померла 31.07.2012 року (т. 1 а.с.13).

Поховання ОСОБА_5 здійснювалось за рахунок позивача (т. 1 а.с. 14-16)

Відповідно до ОСОБА_6 №1 виконаних робіт за листопад 2006 року підписаним підрядником та ОСОБА_3 за рахунок останнього були проведені ремонтні роботи в квартирі АДРЕСА_5.  

Відповідно до ОСОБА_6 №1 виконаних робіт за червень 2008 року підписаним підрядником та ОСОБА_3 за рахунок останнього були проведені ремонтні роботи в квартирі АДРЕСА_5.  

Як пояснили в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_3 з 1997 року підтримував дружні стосунки з ОСОБА_5, а в 2006 році переїхав до неї проживати. В  нього була своя кімната у квартирі, він  піклувався про неї, винаймав робітників, які здійснювали допомогу по господарству, купував продукти харчування , після її смерті здійснив її поховання, про що зазначив і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

ОСОБА_6 копії паспорту ОСОБА_3 на час смерті ОСОБА_5 не мав місця реєстрації.

Відповідно до договору купівлі-продажу  квартири   встановлено, що 28 квітня 2012 року ОСОБА_3  придбав квартиру за адресою:  м. Запоріжжя, вул. Зестафонська , буд, 3 кв. 4  (а.с.123-126 т.1).

Суд встановивши вказані обставини, які фактично сторонами не оспорювались прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Суд відмовляючи в позові зазначив, що оскільки позивач за декілька місяців до смерті ОСОБА_5 придбав у приватну власність квартиру, то його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Однак з вказаним висновком не погоджується колегія суддів.

За положеннями ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача,  які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

При цьому посилання представника відповідача на відсутність такої письмової згоди як на одну з підстав для відмови в позові є безпідставним оскільки окрім ОСОБА_5 ніхто в цій квартирі на час вселення в неї позивача не проживав.

Суд попередньої інстанції відмовляючи в позові послався на правові позиції Верховного суду України  від 26.05.2001 року щодо розгляду судами окремих категорій справ, в яких зазначено, що за змістом ст. 64, 65 ЖК України, наймач і члени сім'ї, які проживають разом з ним, набувають права користування одним житловим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду,  однак особа, яка вселилася до наймачеві як член сім'ї, не набуває права користування займаним їм житловим приміщенням, якщо вона зберігає за собою право користування іншим житловим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду або якщо є інші докази того, що вона при цьому не змінювала свого постійного місця проживання.

Однак вказана правова позивція вказує на неможливвість задоволення аналогічних позовів за умови, що є інші докази того, що позивач при цьому не змінював свого постійного місця проживання, при цьому особа зберігає за собою право користування іншим житловим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, а позивач мав квартиру на праві приватної власності.

Окрім цього, відповідно до діючого як на той час законодавства так і на час розгляду справи, придбання майна особою у приватну власність не може бути підставою для позбавлення її прав передбачених ст. 64, 65 ЖК України.

Окрім критичної оцінки, сторонами не спростовані зазначені вище докази які надав позивач в обгрунтування позову.

Посилання у оскаржуваному рішення на те, що третя особа у цій справі – ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 не має у цій справі жодного правового значення, враховуючи також те, що відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03.09.2013 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування на вказану квартиру після смерті ОСОБА_13 було відмовлено, оскільки у померлої за час життя не виникло право власності на спірну квартиру.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним рішення суду попередньої інстанції скасувати, а позов задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя  від 11 травня 2017 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім’єю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з липня 2006 року до 31 липня 2012 року за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чекістів (Троїцька)АДРЕСА_6.

Визнати ОСОБА_3 членом сім’ї  наймача приміщення ОСОБА_5, померлої 31 липня 2012 року.

Визнати за ОСОБА_3 право користування квартирою 5 в будинку 7 по вул. Чекістів (Троїцька) у м. Запоріжжі. 

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: