Справа № 760/21634/15-ц

Провадження № 4-с/760/50/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді - Лазаренко В.В.

з участю секретарів - Кучерини Ю.С., Подобєда О.В., Горбач О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: державний виконавець відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві Кукурічко Людмила Іванівна, начальник відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві Костенко Людмили Іванівни, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся в суд зі скаргою на рішення та дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управляння юстиції у м. Києві Кукурічко Л.І. у якій в обґрунтування свої вимог вказує, що 03.12.2015 державним виконавцем на підставі ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 08.05.2015 здійснено примусове проникнення до житла ОСОБА_7 - будинку АДРЕСА_1, співласником якого являється ОСОБА_4. Дані виконавчі дії проведені державним виконавцем в рамках зведеного виконавчого провадження №42501671 про стягнення з ОСОБА_7 на користь фізичних та юридичних осіб заборгованості у загальному розмірі 2 028 567, 11 грн., стягувачами у якому виступають: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПАТ «УкрСиббанк». В ході даної виконавчої дії державним виконавцем складено акт опису та арешту майна, а також акт про перешкоджання ним, як представником боржника ОСОБА_7 опису та арешту майна. Також заявник вказує, що до проведення виконавчих дій держаним виконавцем залучено завідомо заінтересованих осіб: ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_9, і при цьому за сприяння державного виконавця ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проникли в житло ОСОБА_7 без згоди останнього та його згоди як представника боржника.

Посилаючись на зазначені обставини заявник просить:

- визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управляння юстиції у м.Києві Кукурічко Л.І. щодо залучення завідомо заінтересованих осіб: ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_9 на виконання виконавчих дій за ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 08.05.2015 щодо примусового проникнення до приватного будинку АДРЕСА_1;

- визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управляння юстиції у м.Києві Кукурічко Л.І. щодо сприяння проникненню в приватну садибу та житловий будинок АДРЕСА_1 заінтересованим особам: ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без згоди власника, та представника боржника.

- визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управляння юстиції у м.Києві Кукурічко Л.І. по складанню акту державного виконавця від 03.12.2015 про перешкоджання ним як представником боржника примусовому виконанню рішення суду, а саме перешкоджання опису й арешту майна;

- зобов'язати начальника відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управляння юстиції у м.Києві Костенко Л.І. визнати недійсним складений державним виконавцем акт державного виконавця від 03.12.2015 про перешкоджання ним як представником боржника примусовому виконанню рішення суду, а саме перешкоджанню опису й арешту майна.

В судовому засіданні заявник та представник зацікавленої особи ОСОБА_4 підтримали скаргу в повному обсязі просили її задовольнити.

Державник виконавець проти скарги заперечувала, просила відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що її дії, які є предметом оскарження, вчиненні з дотриманням вимог законодавства.

Зацікавлена особа ОСОБА_5 проти задоволення скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Представник зацікавленої особи ПАТ «УкрСиббанк» подав заяву у якій просить розглядати справу у його відсутності, проти скарги заперечує.

За таких обставин суд знаходить можливим провести розгляд даної справи за відсутності представника зацікавленої особи ПАТ «УкрСиббанк».

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Законом України «Про виконавче провадження» до компетенції судів віднесено розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та вирішення ряду питань виконавчого провадження за зверненнями його учасників.

Закріплена можливість оскарження рішення, дії або бездіяльність вказаних органів і посадових осіб являє собою засіб юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій.

Відповідно до статті 383 ЦПК України, частини першої статті 12, частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що у провадженні відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управляння юстиції у м. Києві знаходиться зведеного виконавчого провадження №42501671 про стягнення з ОСОБА_7 на користь фізичних та юридичних осіб заборгованості у загальному розмірі 2 028 567, 11 грн., стягувачами у якому виступають: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПАТ «УкрСиббанк».

З метою виконання рішень судів, в рамках вказаного виконавчого провадження державним виконавцем проведено ряд виконавчих дій спрямованих на виявлення та арешт майна боржника.

Зокрема, державним виконавцем здійснено виходи на місце проживання боржника, який згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в м. Києві значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1, проте доступ до житла боржника державному виконавцю наданий не був.

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи актами державного виконавця про перешкоджання проведення перевірки майнового стану боржника від 26.09.2014, 30.09.2014, 16.10.2014, 10.11.2014, 30.03.2015, та 26.03.2015.

06.05.2015 для забезпечення опису та арешту майна держаним виконавцем до Солом'янського районного суду м. Києва внесено подання про примусове входження до житла боржника.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 08.05.2015 вказане подання задоволено та надано дозвіл на примусове проникнення до приватного будинку АДРЕСА_1.

03.12.2015 державним виконавцем здійснено примусове проникнення до житла ОСОБА_7 - будинку АДРЕСА_1, співласником якого являється ОСОБА_4.

Як свідчать матеріали справи, для проведення вказаних виконавчих дій державним виконавцем залучено в якості понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 Крім того, під час проведення зазначеної виконавчої дії були присутніми стороним виконавчого провадження ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які заявником до житла боржника допущені не були.

Також, заявником не було допущено до житла ОСОБА_8, у зв'язку з чим державним виконавцем в якості понятого залучено ОСОБА_10

За наслідками проведених виконавчих дій державним виконавцем складено акт опису та арешту майна, який підписаний ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як понятими. Крім того, державним виконавцем складено акт про перешкоджання заявником примусовому виконанню рішення суду, а саме опису та арешту майна боржника, який підписаний понятою ОСОБА_9 та понятим ОСОБА_10 (із застереженнями).

Відповідно до стверджень заявника під час примусового проникнення до житла боржника державним виконавцем допущено неправомірні дії, у зв'язку з чим порушено права та свободи його та боржника.

Виходячи з фактичних даних, що містяться в матеріалах справи, суд визнає такі доводи заявника неприйнятними та необґрунтованими.

Стаття 30 Конституції України гарантує кожному недоторканність житла чи іншого володіння особи. Так, згідно із цією статтею не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Відповідно до ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, дії органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як передбачено ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

В силу вимог ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі:

- безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

- звертатися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб;

- залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, поліцейських, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

- у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням поліцейських, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.

Згідно п. 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 8 Інструкції № 512/5 передбачено, що акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

Статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі дії можуть провадитися за присутності понятих. Присутність понятих обов'язкова під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних, зокрема, з примусовим входженням до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернене йому в натурі під час проведення огляду, арешту, вилучення і передачі майна. Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути менше двох.

Частиною 2 ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

За змістом ст.ст. 7, 8, 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач як сторона виконавчого провадження, а понятий як учасник виконавчого провадження мають право брати участь у провадженні виконавчих дій, в тому числі, опису та арешту майна.

Таким чином, доводи скарги щодо неправомірності дій державного виконавця, які полягали у залученні в якості понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є безпідставними, оскільки державний виконавець уповноважений на вчинення таких дії відповідно до закону, а факт порушення права та свобод учасників виконавчого провадження у наслідок їх вчинення не підтверджений доказами.

Разом з цим, з вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6, будучи стягуваними у виконавчому провадженні, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 понятими, - мають право брати участь у провадженні виконавчих дій, в тому числі, опису та арешту майна, а отже безпідставними є доводи скарги щодо порушення прав та свобод учасників виконавчого провадження, зокрема, закріплених законом гарантій недоторканності житла. У даному випадку, знаходження вказаних осіб в житлі боржника, чи іншої особи, у якої знаходиться майно боржника, нерозривно пов'язане з реалізацією процесуальних прав цих осіб щодо участі у провадженні вчинених дій, а тому відповідне втручання у права та свободи є законними та пропорційним.

За таких обставин, недопуск заявником ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до будинку АДРЕСА_1 під час вчинення державним виконавцем у вказаному приміщенні опису та арешту майна боржника здісний за відсутності для того законних підстав.

Таким чином, державний виконавець обґрунтовано вважав, що заявник чинить йому перешкоди щодо виконання рішення суду, а отже дії державного виконавця щодо складання акту, який оскаржується заявником, які державний виконавець уповноважений вчиняти відповідно до закону, є правомірними. В той же час, оскільки згаданим актом зафіксовані встановлені державним виконавцем факти та події, останній безпосередньо не зачіпає законні права та інтереси заявника.

З наведених підстав, вимоги скарги щодо визнання неправомірними дій державного виконавця, які полягають у складанні акту про перешкоджання заявником проведенню виконавчих дій щодо примусового виконання рішення суду, є необґрунтованими.

З огляду на висновки суду про необґрунтованість скарги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця, які полягають у складанні акту про перешкоджання заявником проведенню виконавчих дій щодо примусового виконання рішення суду, суд визнає безпідставною вимогу скарги про зобов'язання начальника відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві визнати недійсним згаданий акт державного виконавця. Крім того, така вимога не є відповідним способом захисту прав заявника, оскільки виходячи зі змісту ч. 2 ст. 83 Закону України про виконавче провадження, вчинення таких дій є правом зазначеної посадової особи, яке реалізується нею самостійно з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Ґрунтуючись на зазначеному, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1, у зв'язку з її необґрунтованістю заявлених вимог та недоведеністю відповідних підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 208-210, 293, 383 - 387 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: державний виконавець відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві Кукурічко Людмила Іванівна, начальник відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві Костенко Людмили Іванівни, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного суду через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя