ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

14.06.2017 Справа № 910/9131/16

За заявою розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича

доПриватного акціонерного товариства "Креатив"

за участю1)Приватного підприємства "Берківське "

2) Приватного підприємства "Торговий дім "Креатив-Розлив"

провизнання договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі недійсними

За заявоюПриватного акціонерного товариства "Креатив"

пробанкрутство

Суддя Яковенко А.В.

Представники :

від заявника -Кізленко В.А.

від відповідача -Свистунов Д.В.

від ПП "Берківське" та ПП "ТД "Креатив-Розлив": Терещенко Д.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/9131/16 за заявою Приватного акціонерного товариства "Креатив" про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.06.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Креатив" (01032, м. Київ, вул. Жилянська,75 код ЄДРПОУ 31146251). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Креатив" (01032, м. Київ, вул. Жилянська,75 код ЄДРПОУ 31146251). Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Креатив" (01032, м. Київ, вул. Жилянська,75 код ЄДРПОУ 31146251) за номером 32318 від 07.06.2016р. Призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" (01032, м. Київ, вул. Жилянська,75 код ЄДРПОУ 31146251) арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича (свідоцтво №408 від 27.02.2013).

05.08.2016 до Господарського суду м. Києва надійшла заява розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича про визнання договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі недійсними.

У відповідності до ч.4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справи про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.08.2016 заяву розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича про визнання договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі недійсними прийнято до розгляду в межах справи №910/9131/16 та призначено на 28.09.2016.

Судове засідання, призначене на 28.09.2016, не відбулось у зв'язку з касаційним оскарженням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.7.2016.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2016 касаційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" залишено без розгляду, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2016 у справі №910/9131/16 - без змін.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.10.2016 призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 16.11.2016.

Судове засідання, призначене на 16.11.2016, не відбулось у зв'язку з направленням матеріалів справи №910/9131/16 до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу господарського суду м. Києва від 06.06.2016.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.03.2017 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишено без задоволення, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 у справі №910/9131/16 залишено без змін.

Матеріали справи №910/9131/16 надіслано до Господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.03.2017 призначено розгляд заяви на 10.04.17; зобов'язано ПрАТ "Креатив", ПП "Берківське" та ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив" надати суду обґрунтовані письмові пояснення на заяву розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича про визнання договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі недійсними.

10.04.2017 від ПП "Берківське" та ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив" надійшли відзиви.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.04.2017 відкладено розгляд заяви а 26.04.2017.

26.04.2017 до Господарського суду м. Києва надійшли доповнення розпорядника майна до заяви про визнання недійсним договору.

Судове засідання, призначене на 26.04.2017 не відбулось у зв'язку з направленням матеріалів справи до Київського апеляційного господарського суду.

Після повернення матеріалів справи до Господарського суду м. Києва, суд ухвалою від 15.05.2017 призначив розгляд справи у судовому засіданні на 29.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 розгляд заяви відкладено на 14.06.2017.

Представники учасників судового процесу…..

Розглянувши заяву розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується така заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва встановив наступне.

22.07.2015 відбулося засідання Наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Креатив", на якому біли прийняті рішення, оформлені протоколом №244 від 22.07.2015, про:

- надання дозволу ПАТ "Креатив" на вихід зі складу учасників (засновників) ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив" шляхом укладання договору купівлі-продажу 5 часток, що складає 5% у Статутному капіталі ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив" на користь ПП "Бірківське";

- надання генеральному директору ПАТ "Креатив" повноваження на підписання договору купівлі-продажу 5 часток, що складає 5% у Статутному капіталі ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив";

- надання повноваження генеральному директору ПАТ "Креатив" на участь у позачергових загальних зборах учасників (засновників) ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив" з правом вчинення всіх необхідних дій з питань порядку денного.

22.07.2015 між ПАТ "Креатив" (продавець) та ПП "Бірківське" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого продавець продає покупцю належні йому на праві приватної власності 5 часток Статутного капіталу ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив" (код ЄДРПОУ 32694902), що дорівнює 5% Статутного капталу Підприємства, а покупець приймає та оплачує зазначену кількість часток у статутному капіталі ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив".

Пунктом 1.3.1 Договору визначено, що продавець володіє 5 частками Статутного капіталу ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив" загальною вартістю 50 000,00 грн., що дорівнює 5% статутного капіталу ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив". Право продавця як власника часток у статутному капіталі учасника (засновника) ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив" засвідчуються статутом ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив", зареєстрованим Реєстраційною службою Кіровоградського міського управління юстиції 09.06.2015, за номером запису 144410500019003133.

За змістом п. 2.1 Договору за набуття права власності на зазначені в п. 1.3 цього договору частки в статутному капіталі учасника (засновника) ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив", покупець зобов'язується сплатити продавцю вартість часток/прав погоджену сторонами в додатковій угоді до даного договору. Строк та порядок оплати вартості часток/прав визначається у погоджений сторонами спосіб відповідно до додаткових угоди до даного договору.

Згідно з п. 2.1.1 Договору ціна за якою продаються частки в статутному капіталі учасника (засновника) ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив" є договірною.

Відповідно до п. 5.1 Договору з моменту підписання даного договору, а також вчинення державної реєстрації Статуту ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив" у новій редакції (або змін до статуту) до покупця переходять усі частки/права та обов'язки учасника/засновника (власника) ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив", що належали продавцю на момент продажу (відчуження, відступлення) часток/прав, в частині проданих (відчужених, відступлених) часток в статутному капіталі учасник (засновника) ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив".

Спір у справі виник у зв'язку з оспорюванням розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражним керуючим Кізленком Вадимом Андрійовичем дійсності Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою законодавства, яке полягає у наданні особі, що вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб, встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто, важливою умовою застосування судом певного способу захисту права або інтересу є його належність - встановлення судом тих обставин, що вжиття саме обраного позивачем способу захисту спроможне поновити порушені права особи, що звертається до суду з відповідним позовом.

Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.ст. 4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом прокурором та позивачами повинно бути доведено належними та допустимими доказами факт порушення його прав та законних інтересів держави внаслідок укладення відповідачами Договору.

Як на підставу для недійсності Договору, заявник вказує на те, що на внаслідок укладення такого договору ПАТ "Креатив" безоплатно відчужило своє майно (корпоративні права) в межах річного строку до порушення провадження у справі про банкрутство такого товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Заявник вказує, що за наслідками укладення з ПП «Бірківське» оспорюваного Договору, ПАТ «Креатив» не отримало жодних грошових коштів, проте відчужило 5 частками Статутного капіталу ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив" загальною вартістю 50 000,00 грн., що дорівнює 5% статутного капіталу ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив".

Системний аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми цього Закону мають пріоритет у застосуванні під час розгляду справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону).

Зокрема, як встановлено судом, ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.06.2016 у даній справі порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Креатив", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Креатив", здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Креатив", призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича (свідоцтво №408 від 27.02.2013).

Оскаржуваний у даній справі Договір був укладений 22.07.2015 р., тобто в межах річного строку, встановленого приписами ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На думку заявника, не отримання ПАТ "Креатив" за наслідками укладеного Договору від ПП «Бірківське» грошових коштів свідчить про безоплатне відчуження боржником свого майна, а саме корпоративних прав на ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив".

Відповідно до приписів статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За змістом ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до п. 5.1 Договору з моменту підписання даного договору, а також вчинення державної реєстрації Статуту ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив" у новій редакції (або змін до статуту) до покупця переходять усі частки/права та обов'язки учасника/засновника (власника) ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив", що належали продавцю на момент продажу (відчуження, відступлення) часток/прав, в частині проданих (відчужених, відступлених) часток в статутному капіталі учасник (засновника) ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив".

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням позачергових загальних зборів учасників (засновників) ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив", оформленим протоколом №2 від 22.07.2015 р., було затверджено Статут такого підприємства в новій редакції. Відповідно до вказаної редакції Статуту єдиним учасником (засновником) ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив" є ПП "Бірківське" з часткою в статутному капіталі 100%, що дорівнює 1 000 000,00 грн.

Тобто, з вказаного моменту корпоративні права ПАТ "Креатив" на 5% статутного капіталу ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив" перейшли до ПП "Бірківське" на підставі оскаржуваного Договору.

Статтею 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Нормами п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Частинами 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд відзначає, що Договір підписаний уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень, що з огляду на приписи вказаних норм чинного законодавства України свідчить про погодження ними всіх умов, які містяться в такому договорі.

Таким чином, за змістом вказаних норм, сторони є вільними в укладенні договору, а тому правомірно на власний розсуд встановили вартість відчужуваних корпоративних прав у розмірі 50 000,00 грн.

Відтак, твердження заявника про те, що на підставі оскаржуваного Договору відбулося безоплатне відчуження майна ПАТ "Креатив" є безпідставним з огляду на наявність грошового зобов'язання покупця оплатити отримані від такого товариства корпоративні права.

Більш того, статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В матеріалах справи міститься додаткова угода №1 від 23.07.2015 р. до Договору, підписана уповноваженими представниками ПАТ "Креатив" та ПП "Бірківське", якою встановлено, що за набуття права власності на зазначені в п. 1.3 Договору частки в статутному капіталі учасника (засновника) ПП "Торговий дім "Креатив-Розлив", покупець зобов'язується сплатити продавцю 50 000,00 грн.

Пунктом 2 вказаної додаткової угоди визначено, що оплата здійснюється шляхом безготівкового розрахунку протягом 2 років з дати укладення Договору на банківський рахунок продавця №26006301808 в філії Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк», код банку 323475.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2 додаткової угоди №1 від 23.07.2015 р. до Договору, покупець був зобов'язаний провести остаточний розрахунок за отримані корпоративні права в строк до 24.07.2017 р. (оскільки останній день виконання грошового зобов'язання припадає на вихідний день, то за приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України він переноситься на перший робочий день).

Обов'язок доказування, встановлений статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, зазначена стаття передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

В той же час судом встановлено, що на момент звернення розпорядника майна ПАТ "Креатив" до суду із даною заявою (05.08.2016 р.) та розгляду такої заяви по суті (14.06.2017 р.) строк виконання ПП "Бірківське" грошового зобов'язання за Договором не настав, що свідчить про передчасність тверджень заявника про неотримання ПАТ "Креатив" грошових коштів за спірним Договором та безоплатне відчуження майна.

Більш того, частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, за наслідками невиконання покупцем своїх грошових зобов'язань за Договором, ПАТ "Креатив" не позбавлене можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених прав шляхом стягнення грошових коштів в якості оплати відчужених корпоративних прав.

Заявник не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що Договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Таким чином, розпорядником майна ПАТ "Креатив" не доведено, а судом не встановлено обставин з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання Договору недійсним, а тому подана заява в межах справи про банкрутство про визнання недійсним Договору та визнання за ПАТ "Креатив" права власності на спірні корпоративні права задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Креатив" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича про визнання договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі недійсним та визнання права власності на спірні корпоративні права відмовити повністю.

Суддя А.В. Яковенко