Справа № 520/10847/15-ц

Провадження № 2/520/1543/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21.06.2017 року

Київський районний суд м. Одеси   у складі:

Головуючого –  судді Луняченка В.О.,  

при секретарі –            Нефедової Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за позовом  Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, квартиру №65, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 144, корпус 3, -

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2017 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, квартиру №65, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 144, корпус 3, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, №1503/0408/45-012 від 15 квітня 2008 року, що станом на 15 липня 2015 року складає 1688945,61 грн., шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки.

В обґрунтування заявлених вимог представник ПАТ «Дельта Банк» вказував на те, що позивач є правонаступником ВАТ «Сведбанк», що був кредитором у зобов’язаннях, що випливають з кредитного договору №1503/0408/45-012 та забезпечувальних до нього зобов’язань, а також на неналежне виконання відповідачем її обов’язків з повернення кредиту, що було надано їй за вказаним договором та сплати супутніх платежів у зв’язку з чим утворилась зазначена заборгованість.

Відповідно до іпотечного договору №1503/0408/45-012-Z-1, що зареєстровано приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за №3381 від 15 квітня 2008 року, який укладено між тими самими сторонами на забезпечення належного виконання зобов’язань позичальника, відповідачем кредитору у іпотеку було передано належну йому квартиру №65, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 144, корпус 3, загальною площею 67,7 кв.м., та з такого, зазначаючи, що сума заборгованості позичальника перевищує погоджену сторонами вартість предмету іпотеки, посилаючись на положення чинного законодавства та на п. 12 договору іпотеки, представник ПАТ «Дельта Банк» просив суд задовольнити заявлений позов.

В судове засідання учасники справи не з’явились, про час та місце його проведення повідомлені належним чином, про поважні причини своєї неявки суд не повідомили.

Представник ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності позовні вимоги підтримав (а.с. 37).

Представник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про розгляд справи за відсутності відповідача, проти задоволення вимог банку заперечувала у зв’язку з їх безпідставністю.

У зв’язку з викладеним суд ухвалив розглянути справу на підставі наявних пояснень та доказів.

Як передбачено ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України). Способи захисту передбачені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Так в судовому засіданні встановлено, що 15 квітня 2008 року між Відкритим Акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1503/0408/45-012, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в іноземній валюті в сумі 88000,00 дол. США із погашенням кредиту шляхом здійснення щомісячних платежів, із кінцевим строком погашення до 15 квітня 2023 року (а.с.11-15).

У наступному, умови такого договору були змінені та доповнені згідно Договору про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №1503/0408/45-012 від 15 квітня 2008 року, що було укладено 11.02.2011 року (а.с. 15-16).

Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, що укладені між ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» 25 травня 2012 року, ПАТ «Дельта Банк» набув прав кредитора за кредитним договором №1503/0408/45-012 та забезпечувальним до нього договором іпотеки №1503/0408/45-012-Z-1.

На підтвердження переходу прав вимоги за вказаними зобов'язаннями ПАТ «Дельта Банк» було надано до суду належним чином завірені копію договору купівлі-продажу прав вимог від 25.05.2012 року (а.с. 4-6), витяг з додатку №1 до такого договору (а.с. 7).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, у випадку прострочення позичальником сплати чергової частини боргу, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту у повному обсязі.

Згідно ст. 525 ЦПК України, одностороння відмова від виконання договірного зобов'язання не допускається.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов’язань з повернення кредитних коштів за кредитним договором №1503/0408/45-012 від 15.04.2008 року між кредитором та позичальником 15.04.2008 року було укладено договір Іпотеки відповідно до умов якого останній передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру №65, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 144, корпус 3, загальною площею 67,7 кв.м.

Вказаний договір іпотеки було посвідчено 15.04.2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за р.№3381.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.36 ЗУ «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позивач посилається на те, що в рахунок виконання основного зобов’язання він має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ( передачі) у власність предмету іпотеки згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься в іпотечному договорі у порядку передбаченому ст. 36,37 Закону України «Про іпотеку».

Звертаючись з позовом, Банк посилався на те, що ОСОБА_1 свої зобов'язання по виконанню умов договору кредиту виконував неналежним чином, внаслідок чого банк звернувся до відповідача з вимогою про дострокове повернення кредиту (а.с.8), що також не була виконана позичальником та станом на 15 липня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 1688945,61 грн., з яких тіло кредиту – 1379393,85 грн., відсотки – 228759,29 грн., пеня – 76097,27 грн., та нараховані відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України , - сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу кредиту – 1492,54 грн., сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсоткам – 3202,67 грн.

На підтвердження наявності заборгованості Банком наданий розрахунок заборгованості (а.с.90-91).

Матеріали справи не містять відомостей про погашення заборгованості за договором кредиту.

Порядок та способи звернення стягнення, сторони передбачили у розділі дванадцятому договору іпотеки.

Відповідно до п. 12 договору іпотеки, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя а також шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про Іпотеку».

При цьому договір іпотеки не містить погодження сторін про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом передачі предмету іпотеки у власність Банку за судовим рішенням.

Крім того, частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право, або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 Закону України «Про Іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

За таких підстав, чинним законодавством не передбачена можливість набуття права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі судового рішення в порядку зазначеному у позовній заяві ПАТ «Дельта Банк».

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду України № 6-1851цс15 від 30.03.2016 року, № 6-2457 від 02.11.2016 року, які відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для застосування.

При цьому ПАТ «Дельта Банк» не позбавлено можливості обрати інший спосіб звернення стягнення на іпотечне майно, передбачене умовами договору іпотеки від 15 квітня 2008 року та Законом України «Про іпотеку» або іншим шляхом захистити свої порушені права.

Банк має право, у позасудовому порядку, задовольнити свої вимоги шляхом реєстрації свого права власності на предмет іпотеки, який прирівнюються до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

При не реалізації свого права у вирішені спору в позасудовому порядку шляхом проведення реєстрації свого права власності на предмет іпотеки (ст.37 Закону 898-IV), Банк має право на звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав визначених ст. 39 Закону України 898-IV.

За таких обставин, позов ПАТ «Дельта Банк» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.3, 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, квартиру №65, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 144, корпус 3, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Київський  районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Луняченко В. О.