Справа № 22-Ц-3454/ 2006р.                                      Головуючий

Категорія: стягнення боргу                                        1 -ї інстанції-Бершов Г.Е.

Доповідач - Черкасов В.В. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2006 року    Судова колегія судової палати з цивільних справ

Апеляційного суду Харківської області

в складі:

головуючого судді:                  Овсяннікової А.І.

колегії суддів:                         Черкасова В.В., Трішкової І.Ю.

при секретарі                           Супрун О.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харків цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

22 лютого 2005 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу, посилаючись на те, що 31 березня 1999 року він дав у борг відповідачу 2 000 доларів США на строк до 01 червня 1999 року. 10 квітня 1999 року відповідач також повторно взяв у нього в борг гроші в сумі 1 000 доларів США на строк до 10 червня 1999 року. 16 серпня 1999 року відповідач повернув йому 1000 доларів США. 29 квітня 2002 року відповідач повернув також йому борг в сумі 1000 доларів США. Позивач вважав, що відповідно до розписки відповідач зобов'язаний був повернути борг до 01.11.2002 року та взяті на себе зобов'язання по розписці про сплату відсотків у розмірі 5% і повинен сплатити 3% річних за невиконання грошового зобов'язання.

ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 борг в сумі 5 300 грн. 01 коп., відсотки за прострочення виплати боргу в сумі 8726 грн. 08 коп., витрати пов'язані із сплатою державного мита в розмірі 140 грн. 26 коп., а також послуги адвоката в розмірі 3000 грн.

Відповідач проти позовних вимог ОСОБА_2 заперечував в повному обсязі

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 5 320 грн. 74 коп., та 53 грн.20 коп. витрати ОСОБА_2 пов'язані із сплатою державного мита. В іншій частині в задоволені позову відмовив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без розгляду, оскільки вважає, що суд не законно позбавив його права належним чином захистити свої законі права та інтереси, ухваливши рішення в порушення норм матеріального та процесуального закону.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь по справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

При цьому колегія судців виходить з наступного.

Згідно зі ст.ст.374,375 ЦК України( в редакції 1963 р.) по договору позики одна сторона передає у власність другій стороні гроші, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.

Так, як вбачається із розписки наданої до матеріалів справи(а.с.7) 31 березня 1999 року ОСОБА_2 надав, а ОСОБА_1 узяв в борг гроші у розмірі 2 000 доларів США під 5% в місяць, які зобов'язався повернути 01.06.1999 року. 10.04.1999 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 в борг 1 000 доларів США на строк до 10.06.1999 року під 5% в місяць. 16 серпня 1999 року і 29 квітня 2002 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 по одній тисячі доларів США, тобто 2 000 доларів США, як часткове погашення боргу.

Проти договору позики укладеного в письмовій формі сторони не заперечували.

Стягуючи суму боргу з відповідача, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що до теперішнього часу відповідач добровільно не виконав свої зобов'язання по виплаті решти суми боргу у розмірі 1000 доларів США.

Доводи ОСОБА_1 стосовного того, що він повернув борг в повному обсязі, оскільки виплата позивачу відсотків перевищує суму боргу, колегією суддів не приймаються і спростовуються матеріалами справи, т.я. відповідач не надав суду доказів про погашення саме боргу позивачеві в повному обсязі.

Питання стосовно сплати чи не сплати ОСОБА_1 відсотків ОСОБА_2, судовою колегією не обговорюється.

Не приймаються колегією суддів і доводи відповідача стосовно того, що договір позики укладений між ним та позивачем є неправомірною, недійсною угодою, яка суперечить вимогам закону, оскільки в договорі передбачені виплати відсотків.

Як вбачається із матеріалів справи і не заперечується відповідачем, гроші ним отримані, тобто борг у розмірі 3 000 доларів США, і він борг визнавав, повертаючи заборговані гроші позивачеві до 29 квітня 2002 року, тобто не заперечував проти існуючого боргу, та не заперечував проти написаної ним розписки про погашення боргу.

Доводи відповідача в частині того, що укладений договір позики на той час суперечив діючому законодавству в частині здійснення валютних операцій з іноземною валютою, колегією суддів також не приймаються.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення суми боргу.

Разом з тим судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідача суму боргу відповідно до встановленого Національним банком України курсу гривні до долара США на день розгляду справи по суті, а саме суму у розмірі 5 050 грн., оскільки стягнення 5 320 грн.74 коп., тобто суми станом по квітень 2002 року є неправильною.

Колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції і в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов'язаних із сплатою ним державного мита у відповідності до ст.З п.1 п.п. «а» Декрета Кабінету Міністрів України від 30.04.1993 р., а саме 51 грн.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303,304, п.З ч.1 ст.307,п.З ч.1 ст.309,ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319,325 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2005 року - змінити.

Зменшити суму стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 5 320 (п'яти тисяч триста двадцять) грн.. 74 коп. до 5 050 (п'яти тисяч п'ятдесяти) грн., суму боргу, а також держмита з 53(п'ятдесяти трьох) грн.. 20 коп. до 51 (п'ятдесяти однієї) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду Апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено безпосередньо в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.