Справа № 22- ц - 2877 2006р Категорія - про стягнення аліментів

Головуючий 1 інстанції - Панікар Р.Ф. Доповідач - Кісь П.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2006 року.                                             Колегія суддів судової палати у

цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі: головуючого-судді -Кіся П.В.., суддів колегії - Кругової С.С., Пилипчук Н.П., при секретарі - Соколовій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.03.2006 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.03.2006 р. позов ОСОБА_2 задоволений в повному обсязі.

Судом вирішено уточнити розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку(прибутків), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісяця, починаючи з 07.03.2006 року і до повноліття сина або до зміни матеріального та сімейного становища сторін, на користь його матері ОСОБА_2

Також судом ухвалено стягнути з ОСОБА_1 державне мито на користь держави у розмірі 8, 50 грн. та витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр» у розмірі 7, 50 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що має бажання сплачувати на утримання сина більшу суму ніж 120 грн., але не в змозі зробити це фактично у звязку з тим, що не працює, не отримує допомоги по безробіттю, проживає в маленькому селі, в якому неможливо знайти роботу.

Зазначає, що має у власності присадібну ділянку і його розрахунковий місячний дохід, як член конкретного особистогоселянського господарства прецездатного віку, складає 168 грн.

Апелянт посилається на те, що міг би сплачувати аліменти у натуральній формі, і тому вважає, що форма та розмір аліментів повинні бути розумними та справедливими.

Судова колегія, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи в межах, визначених ст.ст.Н, 303 ЦПК України, обговоривши доводи апеляції, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суду відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_2 звернулась до суду 01.03.2006 р. з вказаним позовом і просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на уримання їх сина ОСОБА_3, 18 серпня 2000 року народження, у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи зо дня звернення з цією позовною зявою до суду і до досягення дитиною повноліття.

Раніше виданий за рішенням суду виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів відповідача, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян, позивач просила відкликати і анулуювати.

Відповідач ОСОБА_1 проти позову заперечував, посилаючись на те, що через труднощі у працевлаштуванні не він не має постійного заробітку, достатнього для задоволення позовних вимог, а тому виплачує за виконавчим листом на утримання сина по 20 грн. щомісячно, як це йому встановили у ВДВС Сахновщанського району Харківської області. Інших підстав заперечення на позов відповідач не називав.

Дотримуючись вимог ст.ст. 10,11 ЦПК України щодо вирішення справи на засадах змагальності і диспозитивності, суд першої інстанції надав сторонам рівні можливості для подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і вирішив справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.

Судом встановлено, а сторони не оспорюють того факту, що відповідач є батьком неповнолітнього ОСОБА_3 19.8.2000 року народження, який проживає разом з позивачем ОСОБА_2 і знаходиться на її утриманні. Відповідач не надає їй у добровільному порядку матеріальної допомоги, проживає окремо.

Статтею 180 Сімейного кодексу України на батьків покладено обовязок по утриманню неповнолітньої дитини.

До ст. 182 Сімейного кодексу України, що передбачає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, Законом України №2901-1У від 22.09.2005 року внесено зміни, направлені на захист прав неповнолітніх дітей, згідно з якими мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Враховуючи зазначене, а також встановлений ст.65 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років у розмірі 400 грн., суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Будь-яких даних, які б вказували на обставини, передбачені ст.ст. 188, 190 Сімейного кодексу України, з наявністю яких повязано звільнення батьків від обовязку утримувати дитину чи припинення права на аліменти, суду не надано.

Також суд зазначив про можливість зменшення або збільшення в майбутньому розміру встановлених цим рішенням аліментів за позовом платника або оержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану когось із них, відповідно до вимог ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України.

Посилання апелянта на труднощі працевлаштування та його малозабезпеченість висновки суду не спростовують. З пояснень та наданих сторонами довідок вбачається, що відповідач проживає у АДРЕСА_1 Сахновщанського району разом зі своєю співмешканкою, і, крім 1 га землі, на який він посилається як на єдине джерело доходу, веде з нею спільне господарство, кожен має велику рогату худобу, свиней, домашню птицю. ОСОБА_1 є працездатною особою, вказані ним обставини щодо особистого життя та попередніх взаємовідносин з позивачем ОСОБА_2, в тому числі стосовно народження дитини, не передбачені законом у якості підстав для звільнення його від передбаченого ст.ст. 180, 182 Сімейного кодексу України обовязку сплачувати аліменти на утримання дитини до досягнення нею повнолітття у розмірі меншому, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Лозівського міськрайсуду Харківської області від 30.03.2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.