ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

30.06.2017                                                   Справа № 907/950/15

          Суддя господарського суду Закарпатської області О.Ф. Ремецькі розглянувши скаргу ліквідатора обласного комунального підприємства „Закарпаттеплокомуненерго” (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Брестська, буд. 3, код ЄДРПОУ 05465241) арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 06.06.2017 року №1,

у справі №907/950/15

За заявою Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області, м. Ужгород

ДО обласного комунального підприємства „Закарпаттеплокомуненерго”, (код ЄДРПОУ 05465241)

ПРО банкрутство

за участю представників:

від заявника (скаржника) – арбітражний керуючий ОСОБА_1

від боржника – не з’явився;

від відділу ДВС – не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Закарпатської області знаходиться справа № 907/950/15 про банкрутство обласного комунального підприємства „Закарпаттеплокомуненерго” (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Брестська, буд. 3, код ЄДРПОУ 05465241), відносно якого 30.05.2016р. було винесено постанову про визнання банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво №1311 від 17.07.2013р.).

17.03.2017 р. ліквідатором банкрута - арбітражним керуючим ОСОБА_1 було подано до суду клопотання про накладення арешту та оголошення в розшук майна боржника.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2017 року було частково задоволено клопотання від 10.01.2017 ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1, оголошено у розшук транспортні засоби обласного комунального підприємства „Закарпаттеплокомуненерго” (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Брестська, буд. 3, код ЄДРПОУ 05465241) та здійснення заходів, спрямованих на встановлення їх місця перебування та повернення їх власнику. Зобов'язано відділ ДВС щомісячно інформувати Господарський суд Закарпатської області та ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1 про результати розшуку.

Державним виконавцем 24.05.2017 року було прийнято Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Ліквідатор звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та скасування даного повідомлення, а також зобов'язання Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області відкрити виконавче провадження відповідно до поданої ліквідатором заяви про відкриття виконавчого провадження.

Обґрунтовуючи свою скаргу скаржник посилається на те, що 25.05.2017 р. на адресу ліквідатора надійшло повідомлення б/н від 24.05.2017 р. старшого державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. В повідомленні головний державний виконавець в якості підстави для повернення та відмови в прийнятті до виконання виконавчого документу посилається на положення п. 60 ст. 4 Закону України " Про виконавче провадження " ( виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, оскільки не зазначено місце проживання чи перебування стягувача).

Скаржник вважає дії Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області неправомірними, протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.06.2017 розгляд скарги призначено на 30.06.2017.

Відділом ДВС явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечено, вимог ухвали суду не виконано, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомлено.

Дослідивши матеріали справи та поданої скарги суд констатує наступне.

Згідно з приписами ст. 124 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Судом встановлено, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2017 набрала законної сили в день їх винесення, є чинною, в апеляційному порядку не оскаржувалась та не скасована, являється виконавчим документом та підлягає виконанню на всій території України в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно Закону України " Про виконавче провадження " державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою ст. 4 Закону про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Як вбачається із підстав повернення виконавчого документу, державним виконавцем зазначено відсутність у такому відомостей щодо місця проживання чи перебування стягувача, відтак, встановлено невідповідність виконавчого документу – ухвали Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2017р. вимогам статті 4 ЗУ «Про виконавче провадження».

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з ч.5 п. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

З огляду на наведене, з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом ліквідатор вчиняє відповідні дії щодо виявлення та збереження майна боржника для формування ліквідаційної маси і задоволення вимог кредиторів.

Відтак, у даному випадку поєднуються особи стягувача та боржника, що не враховано державним виконавцем.

Виходячи із аналізу законодавства, державний виконавець безпідставно та незаконно прийняв рішення та виніс повідомлення б/н від 24.05.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Незаконне рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження свідчить про безпідставне ухилення державного виконавця здійснити передбачені законом дії, а саме відкрити виконавче провадження, чим порушує права стягувача щодо задоволення своїх вимог та право на захист судом, передбачених ст. 16 ЦПК України.

За таких обставин дії органу Державної виконавчої служби з повернення судового наказу на підставі ч. 6 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження України» (в редакції від 02.06.2016 р.) є незаконними, а тому рішення (у формі повідомлення) про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 24.05.2017 р. підлягає скасуванню.

Розглядаючи вимоги скаржника про зобов'язання Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області прийняти до примусового виконання ухвалу господарського суду Закарпатської області від 20.03.2017 р. №907/950/15, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Також статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, враховуючи, що ухвала господарського суду Закарпатської області від 20.03.2017 р. по справі №907/950/15, яка набрала законної сили, підлягає виконанню в примусовому порядку, а також зважаючи на те, що повернення виконавчого документу визнано судом незаконним, а повідомлення про повернення скасоване, вимога скаржника щодо зобов'язання Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області прийняти вказану ухвалу до примусового виконання є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Скаргу ліквідатора обласного комунального підприємства „Закарпаттеплокомуненерго” (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Брестська, буд. 3, код ЄДРПОУ 05465241) арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 06.06.2017 року №1 про визнання незаконним та скасування повідомлення Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати незаконними Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області з повернення ухвали господарського Закарпатської області від 20.03.2017 р. по справі №907/950/15 та скасувати повідомлення Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання від 24.05.2017 р.

3. Зобов'язати Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області прийняти до примусового виконання ухвалу господарського суду Закарпатської області від 20.03.2017 р. по справі №907/950/15.

Дану ухвалу може бути оскаржено в порядку, передбаченому, чинним законодавством України.

Суддя                                                  Ремецькі О.Ф.