ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

29.06.2017Справа № 910/20246/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лайт Інвест»

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста

Києва від 06.10.2015 у справі № 910/20246/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауком-Україна»

до 1) Акціонерної компанії «Гюльсан інша ат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім

шіркеті» в особі Представництва «Гюльсан інша ат санаї туризм накліят ве

тіджарет анонім шіркеті»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Лайт Інвест»

про стягнення 101 581 051, 05 грн. та зобов'язання передати майно

Суддя Літвінова М.Є.

Без виклику представників учасників судового процесу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі № 910/20246/15 (суддя Привалов А.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2014, позов задоволено частково; стягнуто з акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бауком Україна" заборгованість з орендної плати у розмірі 16 502 512 грн. 40 коп., неустойку за прострочення по поверненню майна у розмірі 39 730 534 грн. 40 коп., пеню за прострочення по сплаті орендної плати у розмірі 449 859 грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 23 750 789 грн. 68 коп. та 3% річних у розмірі 4 015 486 грн. 61 коп., 58 826 грн. 84 коп. витрат по сплаті судового збору; стягнуто товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лайт Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауком Україна" 100 000, 00 грн. заборгованості та 2 000,00 грн. витрат по сплаті судового збору; провадження у справі в частині вимог про стягнення з акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі Представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауком Україна" заборгованості з орендної плати у розмірі 10 769 428, 45 грн., інфляційні втрат у розмірі 1 324 483, 00 грн. та 3% річних у розмірі 377 244, 35 грн. припинено; в іншій частині вимог в позові відмовлено.

26.06.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лайт Інвест» про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі № 910/20246/15 за нововиявленими обставинами.

Подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лайт Інвест» заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не відповідає вимогам розділу XIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 113 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Так, судовий захист прав суб'єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб'єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому, слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду, зокрема, сплату судового збору.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, практика Європейського суду з прав людини щодо застосування цієї Конвенції не визнають саму по собі необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції, який гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, практику Європейського суду з прав людини (як наведену вище, так і рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі"), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права та має переслідувати законну мету.

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в Господарському процесуальному кодексі України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір, а не виконання вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати заяву заявнику.

Порядок і строк подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами врегульовано статтею 113 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, частиною 5 статті 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до заяви додаються документи, що підтверджують надіслання копії заяви іншим сторонам, та документ про сплату судового збору.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Як на тому наголошено у пункті 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір, оскільки інше не передбачено Законом, сплачується окремо за подання кожної позовної заяви (заяви, скарги).

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивачем на підставі Квитанції № 02 від 04.08.2015 було сплачено судовий збір у розмірі 73 080, 00 грн., у зв'язку з чим за подання даної заяви про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами заявник мав сплатити судовий збір у розмірі 80 388, 00 грн.

Проте, на підтвердження доказів сплати судового збору за подання даної заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заявником надано квитанцію № 0.0.794218995.1 від 26.06.2017 лише на суму 1 600, 00 грн.

Крім того, як на тому наголошено у пункті 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Постановою Правління Національного банку України затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Відповідно до п. 1.3 цієї Інструкції, її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, та обов'язкові для виконання ними.

Пунктом 3.8. вищевказаної Інструкції встановлено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Проте, у наданій заявником квитанції у графі «Призначення платежу» вказано: «Судовий збір за позовом ТОВ Торговий дім Лайт інвест / Господарський суд м. Києва», а не за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Таким чином, враховуючи те, що відповідно до вказаного у квитанції призначенні платежу судовий збір в сумі 1 600, 00 грн. сплачено саме за подання позовної заяви, а не заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд не приймає її як належний доказ сплати судового збору.

При цьому, стаття 9 Закону України «Про судовий збір» визначає обов'язок суду перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України саме за заяву про перегляд за нововиявленим обставинами судового рішення.

Крім того, як зазначалось вище, частиною 5 статті 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до заяви додаються документи, що підтверджують надіслання копії заяви іншим сторонам.

Пунктом 1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, передбачено, що ці Правила визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.

Відповідно до п. п. 19, 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином, у відповідності до вищевказаних положень діючого законодавства, наявність опису вкладення є обов'язковою умовою при зверненні з заявою.

Це зумовлено необхідністю забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності учасників процесу перед законом і судом, які передбачені приписами статті 129 Конституції України та статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

При прийнятті заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевнений у тому, що зазначені засади не порушені заявником позову, оскільки отримання позовної заяви і доданих до неї документів усіма учасниками процесу є обов'язковою передумовою розгляду справи судом.

З матеріалів заяви вбачається, що в якості доказу направлення іншим сторонам заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та доданих до неї документів заявником надані лише фіскальні чеки № 3923 від 23.06.2017, № 3924 від 23.06.2017, які самі по собі, за відсутності опису вкладення, не можуть вважатись належним доказом направлення заявником копії заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з доданими до неї документами на адресу інших сторін, оскільки вони підтверджують лише факт здійснення поштовим відділенням операції з пересилання його кореспонденції, а з їх змісту неможливо встановити, які саме документи були надіслані в означеному поштовому відправленні.

Як зазначено у пункті 8.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» повернення заяви про перегляд судових рішень може бути здійснено господарським судом виключно з підстав, визначених у частині шостій статті 113 ГПК.

Пунктами 2, 3 частини 6 статті 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами до розгляду не приймається і повертається заявникові у разі подання заяви без доказів надіслання копії заяви і доданих до неї документів іншим сторонам; відсутності доказів сплати судового збору у порядку і розмірі, встановлених законодавством.

Враховуючи те, що заявником не надано належних доказів сплати судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а також доказів надіслання копії заяви і доданих до неї документів іншим сторонам, суд повертає означену заяву заявнику.

Керуючись статтями 86, 113 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лайт Інвест» про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі № 910/20246/15 за нововиявленими обставинами повернути заявнику.

2. Звернути увагу заявника, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення заяви, він може повторно звернутися до господарського суду міста Києва з даною заявою.

3. Копію даної ухвали направити учасникам судового процесу.

Суддя М.Є. Літвінова