Справа №2-19/2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2009 року.
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу, Дніпропетровської області, у складі:
головуючого-судді - Бондарєвої О.І.
при секретарі - Гаврилюк В.О.
за участю позивача - ОСОБА_1
представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3
представників відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залу суду, в місті ОСОБА_7, цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори №1 – ОСОБА_10 про встановлення факту родинних відносин, визнання факту невиконання обов’язків щодо надання допомоги спадкодавцю, відсторонення від права на спадщину, визнання недійсним свідоцтв про право власності у порядку спадкування, визнання незаконними дій нотаріуса по відмові у видачі свідоцтва на спадщину, та визнання права власності у порядку спадкування за законом, -
В с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на майно та його захист.
08.07.2008 року позивачем подана уточнена позовна заява, яка є предметом розгляду, в обґрунтування своїх вимог зазначив, що 05 листопада 2004 року під час пожежі загинули його рідна сестра - ОСОБА_11, та її син, племінник позивача, ОСОБА_12. Після їх смерті залишилося спадкове майно: домоволодіння №170, розташоване по проспекту Карла Маркса, у м. Кривому Розі, яке належало померлій - ОСОБА_11 на праві приватної власності, та квартира АДРЕСА_1, яка належала на праві спільної сумісної власності померлим ОСОБА_11 та ОСОБА_12
04.04.2005р. позивач звернувся до Першої Криворізької державної нотаріальної контори №1, нотаріусу ОСОБА_10, з заявою про прийняття спадщини.
Однак, 30.05.2005р. отримав від нотаріуса дві постанови №1879 та №1880 про відмову у вчиненні нотаріальних дій та видачі свідоцтв про право власності у порядку спадкування, у зв’язку тим, що він не входить до кола спадкоємців першої черги. В постанові №1879 зазначено, що спадкоємицею першої черги є - відповідачка по справі, ОСОБА_8, яка подала до нотаріальної контори свідоцтво про смерть свого батька ОСОБА_13, замість свідоцтва про смерть свого дядька ОСОБА_12, після якого і залишилася спадщина. На думку позивача, без підтвердження факту родинних відносин з останнім, ОСОБА_8 не може бути спадкоємицею.
Крім того, в постановах №7777 та №7778 від 09.08.2005р., прийнятих державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори №1, ОСОБА_14, відповідачці ОСОБА_8 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на тій підставі, що відсутній факт смерті та час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_12, який помер 05.11.2004р., та не надані правовстановлюючі документи на спадкове майно.
Не зважаючи на те, що між ним та відповідачами виник спір щодо спадкового майна, відповідач ОСОБА_10 грубо порушуючи норми діючого законодавства видала останнім свідоцтва про право власності у порядку спадкування на вказане майно.
Позивач вважає себе єдиним спадкоємцем на зазначену спадщину, оскільки є рідним братом померлої ОСОБА_11, а на момент її смерті спадкоємців першої черги – не було. За таких обставин, посилаючись на ст.1224 ЦК України просить суд відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 – відсторонити від спадщини, оскільки вони ухилялися від надання допомоги спадкодавцю, яка із-за похилого віку та хвороби перебувала у безпорадному стані, а її онуки (відповідачі по справі) взагалі не спілкувалися з нею.
Для отримання спадщину йому необхідно також встановити факт родинних відносин з померлою ОСОБА_11, оскільки свідоцтво про її народження не збереглося. Факт родинних відносин між ними підтверджується письмовими доказами та поясненнями свідків, сусідів.
Крім того, зазначає, що відповідач ОСОБА_9 не може бути спадкоємцем першої черги на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_12, оскільки надав нотаріусу підроблене свідоцтво про своє народження.
За таких обставин просив суд його вимоги щодо встановлення факту родинних відносин, визнання факту невиконання обов’язків щодо надання допомоги спадкодавцю, відсторонення від права на спадщину, визнання недійсним свідоцтв про право власності у порядку спадкування, визнання незаконними дій нотаріуса по відмові у видачі свідоцтва на спадщину, та визнання права власності у порядку спадкування за законом – задовольнити.
У судовому засіданні Позивач, його представники ОСОБА_2 і ОСОБА_3, кожен окремо, підтримали уточнені позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні у повному обсязі.
Допитана у ході розгляду справи відповідач ОСОБА_10 позовні вимоги не визнала, просила суд в задоволенні позову – відмовити, суду пояснила, що згідно даних спадкової справи №15 до майна померлої 05.11.2004р. – ОСОБА_11, з заявами щодо отримання спадщини, у встановлений законом строк, звернулися:
ОСОБА_8 (онука померлої) – заява №25 від 12.01.2005р;
ОСОБА_1 (брат померлої) – заява №598 від 04.04. 2005р.
Після спливу встановленого законом строку звернувся ОСОБА_9 (онук померлої) – заява №199 від 06.02.2007р., надавши рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28.07.2006р., яким йому було поновлено строк для прийняття спадщини та ухвалу Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.01.2007р. про залишення рішення без змін.
Згідно спадкової справи №197 до майна померлого 05 листопада 2004р. – ОСОБА_12, з заявами щодо отримання спадщини, у встановлений законом строк, звернулися:
ОСОБА_8 (племінниця померлого) заява №434 від 10.03. 2005р;
ОСОБА_1 (дядько померлого) – заява №599 від 04.04. 2005р.
Після спливу строку звернувся ОСОБА_9 (племінник померлого) заява №200 від 06.02.2007р., надавши вищезазначені рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28.07.2006р. та ухвалу Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.01.2007р.
Вивчивши надані до нотаріальної контори документи, вона своїми постановами про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 30.05.2005р.,
за №1880 – відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті сестри ОСОБА_11, померлої 05.11.2004р., на тій підставі, що він не входить до кола спадкоємців, згідно до вимог ч.1 ст.1266 ЦК України;
за №1879 - відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті племінника ОСОБА_12, померлого 05.11.2004р. на тій підставі, що він не входить до кола спадкоємців, згідно до вимог ч.3 ст.1266 ЦК України.
Дійсно в матеріалах обох спадкових справ містяться постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесених державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_15, за №7777 та №7778 від 09.08.2005р., про відмову ОСОБА_8 у видачі свідоцтв про право на спадщину на підставі того, що відсутній факт смерті і час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_12, померлого 05.11.2004р. та відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно на ім’я ОСОБА_11, померлої 05.11.2004р.
Однак, дані постанови не є остаточними і після надання останньою зазначених документів, нею 23.05.2007р. були посвідчені свідоцтва про право на спадщину за законом за онуками ОСОБА_11, померлої 05.11.2004р., - ОСОБА_8, оскільки її батько – ОСОБА_13 – помер 06.03.1994 року, та ОСОБА_9, оскільки його батько – ОСОБА_12, помер 05 листопада 2004 року, кожному по ? частині її майна, яке складається з права на домоволодіння №170, розташованого по пр. К.Маркса, у місті Кривому Розі.
07.09.2007р. зазначеним особам також були видані свідоцтва про право на спадщину за законом – кожному по ? частині майна померлої ОСОБА_11, яке складається з ? частини квартири АДРЕСА_2.
Крім того, відповідачу ОСОБА_9 було видане свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.09.2007р., після смерті його батька – ОСОБА_12, померлого 05.11.2004р., та складається з ? частина зазначеної квартири.
Допитані в судовому засіданні представники відповідачки ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, кожна окремо, позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що 06.03.1994 року помер ОСОБА_13, батько відповідачки по справі, ОСОБА_8. 05 листопада 2004 року померла – ОСОБА_11, бабуся відповідачки, та рідна мати її батька. Після її смерті залишилося спадкове майно: ? частина двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, 17/55 та домоволодіння №170 по пр. К.Маркса у м. Кривому Розі. В силу ч.1 ст.1266 ЦК України, у зв’язку з тим, що на момент відкриття спадщини не було у живих її батька – ОСОБА_13, вона (ОСОБА_8В.) спадкую ту його частку спадщини, яка належала йому за законом після смерті ОСОБА_11
Згідно свідоцтв про права на спадщину за законом, посвідчених 23.05.2007 року та 07.09.2007р. державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори – ОСОБА_10, ОСОБА_8 є спадкоємцем ? частини майна своєї бабусі ОСОБА_11, яка померла 05.11.2004р., що також підтверджується витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, виданого 24.05.2007р. КП «КБТІ». Оскільки ОСОБА_8 – є спадкоємицею першої черги та на законних підставах отримала спадщину, просили суд в задоволенні позову – відмовити.
Представники відповідача ОСОБА_9, ОСОБА_5К та ОСОБА_4, кожна окремо, позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що ОСОБА_9 є сином ОСОБА_12, який разом зі своєю матір’ю, (бабусею відповідача), ОСОБА_11, загинули під час пожежі 05 листопада 2004 року. Після їх смерті залишилося спадкове майно: ? частина двокімнатної квартири АДРЕСА_3, яка належала його батьку, та ? частина зазначеної квартири і домоволодіння №170 по пр. К.Маркса, у м. Кривому Розі, що належали його бабусі.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28.07. 2006 року ОСОБА_9 було поновлено строк для прийняття спадщини. Дане рішення ухвалою Судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.01.2007 року - залишено без змін. Відповідач по справі - ОСОБА_9 є єдиним спадкоємцем після смерті свого батька – ОСОБА_12, та в силу ч.1 ст.1266 ЦК України, у зв’язку з тим, що на момент відкриття спадщини не було в живих його батька, він спадкує ту його частку спадщини, яка належала його батьку за законом після смерті ОСОБА_11
Згідно свідоцтв про права на спадщину за законом, посвідчених 23.05.2007 року та 07.09.2007р. державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори – ОСОБА_10, ОСОБА_9 є власником ? частини домоволодіння №170, розташованого по пр. К.Маркса, у м. Кривому Розі, та ? частин квартири АДРЕСА_2. Вважають за необхідне відмовити в задоволенні позову, оскільки відповідач ОСОБА_9 є спадкоємцем першої черги на зазначене майно. Припущення позивача стосовно підробленого свідоцтва про народження ОСОБА_16 – вважають необґрунтованими, та такими, що спростовуються, як наданими суду оригіналами свідоцтв про його народження, так і записом акта про народження №409 від 25.07.1973р., витребуваним судом з Інгулецького відділу РАЦС Криворізького МУЮ.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, у їх сукупності, суд вважає за необхідне в задоволенні уточнених позовних вимог - відмовити, з наступних підстав.
Суд, оцінюючи відповідно до ст.212 ЦПК України, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, в судовому засіданні встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
Так, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 померли 05 листопада 2009 року, що підтверджується свідоцтвами про їх смерть, актові записи №1459 та №1460 від 08.11.2009 року (том 1 а.с.14).
Після їх смерті залишалася спадщина у вигляді:
- глинобитного житлового будинку А-1, житловою площею 39,9 кв.м., загальною площею 69,1 кв.м., з такими спорудами: дощата вбиральня Б, водоколонка І, огорода №1-2, що знаходиться у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, пр. К.Маркса, буд. №170, яке належало померлій ОСОБА_11 на підставі Дублікату свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області ОСОБА_17 12.04.2007р. за реєстровим №1-267 замість свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_18 26.06.1981 року за реєстровим №1206 та зареєстрованого в КП «КБТІ» у реєстровій книзі №4-257 за реєстровим №1483 (том 2 а.с.27-29);
- квартира АДРЕСА_1, яка належала на праві приватної спільної сумісної власності померлим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на підставі дублікату свідоцтва про право власності від 06.03.2007р., виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради, згідно розпорядження №64 від 26.02.2007р., виданого замість втраченого, свідоцтва про право власності від 27.09.1994р., виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради, згідно розпорядження №1535 від 26.08.1994р. (том 2 а.с.30-31); на підставі рішення Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу від 30.05.2007р. (справа №2-1919) визначено частки в спільній сумісній власності на зазначену квартиру, за кожним співвласником визнано право власності по ? частині, та зареєстрованого у КП «КБТІ» в книзі №68П-572, запис №572 (том 2 а.с. 32-34).
За життя вказане спадкове майно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 нікому не заповідали, що підтверджено довідками про внесення запису до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ (том 2 а.с.35-36), та не заперечується самими сторонами.
Як вбачається із свідоцтв про народження, відповідачі по справі, ОСОБА_9, є сином ОСОБА_12 (т.2 а.с.25-26), що підтверджується також записом акта про народження №409 від 25.07.1973р., витребуваним судом з Інгулецького відділу РАЦС Криворізького МУЮ (том 1 а.с.191); ОСОБА_8, є донькою ОСОБА_13 (т.2 а.с.24).
Допитані у ході судового засідання свідки ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, кожен окремо суду пояснили, що на протязі тривалого часу є сусідами родини ОСОБА_1, їм достовірно відомо, що ОСОБА_1 є рідним братом померлої ОСОБА_11. Гарно знали їх померлу мати – ОСОБА_23. Разом родина ОСОБА_23 проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Згодом позивач одружився та переїхав, а в домі залишилась – його сестра та її діти. У ОСОБА_11 було два сина, один помер раніше, а другий син загинув разом з нею при пожежі, та були онуки.
Суд визнає достовірність пояснень свідків, які не суперечать зібраним по справі письмовим доказам.
Із свідоцтва про одруження ОСОБА_24 та ОСОБА_25 вбачається, що вони одружилися 18.08.1948р., після чого ОСОБА_25 прийняла прізвище чоловіка (т.1 а.с.218); в пенсійній книжці ОСОБА_26 містяться відомості про її дітей – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.222).
Однак, не зважаючи на те, що в судовому засіданні доведено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_11, померлою 05.11.2004р., вимоги позивача в цій частині позову не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.259 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.
Факт родинних відносин між фізичними особами, що передбачено п.1 ч.1 ст.256 ЦПК України, встановлюється у випадках, коли це має юридичне значення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1266 ЦК України, онуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частинку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими під час відкриття спадщини.
Отже, на момент відкриття спадщини спадкоємцями першої черги за законом, по праву представлення є онуки померлої ОСОБА_11, оскільки її сини ОСОБА_13, який є батьком ОСОБА_8, – помер 06.03.1994 року, що підтверджено свідоцтвом про смерть, актовий запис №380 від 18.03.1994р. (т.1 а.с.13), ОСОБА_12, який є батьком ОСОБА_9 – помер 05.11.2004р., що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис №1460 від 08.11.2004р. (т.1 а.с.14).
Онуки і правнуки спадкодавця порівну поділяють ту частку, яка б переходила за законом їхньому померлому до відкриття спадщини батьку. Розподіл частки, яка б переходила при спадкуванні за законом їхньому померлому батьку, провадиться на підставі принципу однакового розміру одержуваних часток.
Як вбачається із свідоцтв про права на спадщину за законом, посвідчених 23.05.2007 року та 07.09.2007р. державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори – ОСОБА_10, принцип однакового розміру одержуваних часток між спадкоємцями майна, яке належало померлій ОСОБА_11, дотримано.
Відповідно до спадкування ? частини квартири АДРЕСА_4, яка належала на праві приватної власності померлому ОСОБА_12, то ці правовідносини регулюються приписами ст. 1261 ЦК України, оскільки відповідач по справі ОСОБА_9 є сином померлого ОСОБА_12, тому він і є єдиним спадкоємцем на зазначену спадщину. Суд критично оцінює доводи позивача та його представників щодо відсутності доказів батьківства померлого ОСОБА_12 по відношенню до ОСОБА_9. Такий висновок суду ґрунтується на поясненнях представників відповідача ОСОБА_9, свідків та наявних в матеріалах справи письмових доказів, а саме, свідоцтва про народження ОСОБА_9, виданого 25.07.1973 року, свідоцтва про народження (повторне), виданого 02.07.1980 року та запису акта про народження №409 від 25.07.1973р., виданого Інгулецьким відділом РАЦС Криворізького МУЮ, де батьком дитини зазначено саме ОСОБА_12 (том 2 а.с.25-26);(том 1 а.с.191).
Також судом не беруться до уваги доводи позивача в частині усунення відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 від права на спадкування за законом, на тих підставах, що вони ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік та хворобу був у безпорадному стані, ці доводи спростовуються поясненнями вищезазначених свідків, які пояснили, що до останнього дня життя ОСОБА_11 займалась домашнім господарством, вирощувала на присадибній ділянці овочі та фрукти, тримала кіз, продавала молоко, і була в змозі доглядати за собою, утримувати в належному стані будинок з присадибною ділянкою, до того ж утримувала свого сина – ОСОБА_12, який ніде не працював.
Враховуючи відсутність переконливих доказів, які б підтверджували позовні вимоги ОСОБА_1, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні його позову у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 209, 212-215, 218, 256, 259 ЦПК України, ст.ст. 1222, 1224, 1258, 1261, 1266 суд, –
В И Р І Ш И В :
В задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, визнання факту невиконання обов’язків щодо надання допомоги спадкодавцю, відсторонення від права на спадщину, визнання недійсним свідоцтв про право власності у порядку спадкування, визнання незаконними дій нотаріуса по відмові у видачі свідоцтва на спадщину, та визнання права власності у порядку спадкування за законом – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: О.І.Бондарєва