ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2017 року Справа № 905/1382/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПоляк О.І.(доповідач), Данилова М.В., Корсак В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скаргиКомунального підприємства "Бахмутська житлова управляюча компанія"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2017

у справі№ 905/1382/16 Господарського суду Донецької області

за позовомКомунального підприємства "Бахмутська житлова управляюча компанія"

доПриватного підприємства "Жил-Сервіс-1"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради Донецької області

про стягнення заборгованості в сумі 38 115,32 грн., інфляційних втрат в розмірі 2 626,91 грн., 3% річних в розмірі 1 243,71 грн, пені в сумі 18 606,54 грн.,

за участю представників:

- від позивача: не з'явились;

- від відповідача: не з'явились;

- від третьої особи: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Комунальне підприємство "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг" звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Приватного підприємства "Жил-Сервіс-1" про стягнення заборгованості за договором на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій від 01.03.2014 № 4 за період з 01.02.2015 до 01.03.2016 у сумі 38 115,32 грн., інфляційних у розмірі 15 131,78 грн. та 3% річних у розмірі 1 234,31 грн.

Позивачем у суді першої інстанції в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України було збільшено розмір позовних вимог: позивач просив стягнути за період з 01.02.2015 до 01.08.2016 заборгованість у розмірі 38 115,32 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 626,91 грн., 3% річних у розмірі 1 243,71 грн. та пеню в розмірі 18 606,54 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.08.2016 у справі №905/1382/16 (суддя Кучерява О.О.) позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 38 115,32 грн., 3% річних у розмірі 440,66 грн., інфляційні в розмірі 1 420,97 грн. та 941,47 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2017 (головуючий суддя Стойка О.В., судді Попков Д.О., Радіонова О.О.) рішення Господарського суду Донецької області від 16.08.2016 скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Бахмутська житлова управляюча компанія" на користь Приватного підприємства "Жил-Сервіс-1" 1 515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою апеляційного суду, Комунальне підприємство "Бахмутська житлова управляюча компанія" звернулось до Вищого господарського суду України із двома ідентичними касаційними скаргами, у яких, з урахуванням уточнень від 16.06.2017 №01-0829/13, від 22.06.2017 №01-0857/13, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2017, а рішення Господарського суду Донецької області залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги наголошує на порушенні апеляційним судом норм матеріального права, зокрема статей 626, 627, 638 Цивільного кодексу України, стаття 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Висновки суду про відсутність підстав для нарахування плати за договором від 01.03.2014 не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.06.2017 розгляд касаційних скарг відкладено на 27.06.2017.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.03.2014 між Управлінням муніципального розвитку Бахмутської міської ради Донецької області (власник) Комунальним підприємством "Бахмутська житлова управляюча компанія" (замовник) та Приватним підприємством "Жил-Сервіс-1" (виконавець) було укладено договір № 4 на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій (далі - Договір-1), за умовами п. 1.1 якого предметом є передача замовником на утримання виконавцю нерухомого майна - житлових будинків, споруд та прибудинкових територій, власником якого є територіальна громада міста Артемівська, та передача замовником виконавцю функцій з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, а виконавцем прийняття цього майна для здійснення функцій з його утримання та проведення розрахунків із споживачами.

Перелік житлових будинків, споруд та іншого майна, що передається на утримання відповідачу, визначений у Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до умов п. 1.3 Договору-1, обсяги наданих послуг з утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій встановлюються відповідно до Переліку послуг, затверджених Кабінетом Міністрів України, та тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для будинків житлового фонду територіальної громади міста Артемівська, затверджених рішенням виконавчого комітету Артемівської міської ради.

Згідно п. 3.1 Договору-1, кошти за послуги з утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій надходять на розрахунковий рахунок відповідача.

Відповідно до пункту п. 3.2 договору, за змістом якого відповідач при отриманні коштів за послуги з утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій перераховує щоденно на розрахунковий рахунок позивача, вказаний у цьому Договорі, кошти за послуги з управління житловим фондом та за послуги інформаційно-розрахункового центру у розмірі 6% від кожного платежу, але не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання вказаних коштів.

До Договору-1 між сторонами був укладений Додаток № 1 "Акт приймання-передачі житлового фонду на обслуговування ПП "Жил-сервіс-1", згідно до якого позивач передав на обслуговування житловий фонд відповідачу, згідно з Переліком житлових будинків, що додається (а.с. 18-21, т. 1).

Також, 01.03.2014 між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) був підписаний договір № 4 на надання послуг (далі - Договір-2), за змістом п. 1.2, предметом якого є передача позивачу функцій з підтримки в актуальному стані загальноміських баз даних особових рахунків абонентів (згідно з Додатком № 1), підтримка єдиного інформаційного простору в сфері розрахунків за послуги з утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій на території міста Артемівська. Зазначені функції виконує інформаційно-розрахунковий центр (ІРЦ) позивача (а.с. 22-23, т. 1).

Між третьою особою та сторонами 31.03.2015 було складено та підписано додаткову угоду до Договору-1, за умовами якої дію Договору-1 припинено з 01.07.2015.

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій від 01.03.2014 №4 у розмірі 38 115,32 грн. за період з 01.03.2014 до 01.07.2015, а також стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 626,91 грн., 3% річних у розмірі 1 243,71 грн. та пені у розмірі 18 606,54 грн. за період з 01.02.2015 до 01.08.2016.

Місцевий господарський суд, керувався приписами статей 525, 526, 530, 610, 625, 627, 910 Цивільного кодексу України та, з огляду на встановлені ним обставини визнання відповідачем свого боргу шляхом укладання договору про розстрочення заборгованості та внесення частини платежів на виконання цього договору, дійшов висновку про належне виконання позивачем умов договору від 01.03.2014 №4, у той час як відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, що відповідно слугувало підставою для задоволення позовних вимог частково, оскільки судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку суми боргу та встановлено невідповідність заявлених до стягнення сум вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Натомість, апеляційний суд керуючись приписами статей 1, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що позивач не надав доказів в підтвердження надання ним послуг за договором від 01.03.2014 №4 на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів вважає як висновки місцевого суду про задоволення позову, так і висновки апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог передчасними у зв'язку з наступним.

За приписами статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон) житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема визначення виконавця житлово-комунальних послуг; управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації; укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг (стаття 7 Закону )

Приписами статті 19 вказаного Закону встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, між позивачем, відповідачем та третьою особою укладено договір від 01.03.2014 №4 на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій.

За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки судами не встановлено, а відповідачем не доведено недійсності договору чи його дострокового розірвання, колегія суддів презюмує правомірність укладеного між сторонами договору від 01.03.2014 №4 на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій.

Як унормовано статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами встановлено, що відповідно до пункту п. 3.2 договору відповідач при отриманні коштів за послуги з утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій перераховує щоденно на розрахунковий рахунок позивача, вказаний у цьому Договорі, кошти за послуги з управління житловим фондом та за послуги інформаційно-розрахункового центру у розмірі 6% від кожного платежу, але не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання вказаних коштів.

Як стверджує позивач, зміст п. 3.2 Договору-1 фактично регулює відносини, які пов'язані з поверненням суми грошових коштів, отриманих відповідачем від населення саме за надання послуг управителя, які надходили на розрахунковий рахунок відповідача у складі тарифу на послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій та складають приблизно 6% від загальної вартості послуг, які надавалися позивачем.

При цьому, судами так достеменно не з'ясовано, чи було включено у тариф, який сплачувався жителями будинків, переданих в управління відповідачу, послуги з управління цими будинками та чи є правові передумови стверджувати, що виконавець послуг безпідставно утримує у своєму володінні грошові кошти у розмірі 6 %, які фактично сплачувались йому лише з метою їх подальшого перерахування замовнику послуг, тобто позивачу.

Судами не надано належної правової оцінки рішенню Виконкому Артемівської міської ради від 14.03.2012 № 67 "Про затвердження скоригованих тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для населення м. Артемівська, яке мешкає у комунальному житловому фонді" в контексті формування тарифної сітки та визначення відсотку, який належить сплачувати виконавцем замовнику за договором про надання комунальних послуг у тому числі - утримання будинків.

Судами також залишено поза увагою договір про розстрочення заборгованості від 01.07.2015 та не з'ясовано, які саме положення мають застосуватися при розрахунку боргу - цього договору чи первісного договору від 01.03.2014 №4 на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій.

Колегія суддів також не може погодитися з висновком апеляційного суду стосовно того, що непідписання актів надання послуг чи заперечення відповідача стосовно надання таких послуг є достатньою правовою підставою для відмови у задоволенні позову. Так, відповідач взяв на себе зобов'язання обумовлені пунктом 3.2 договору №1, відтак має неухильно їх дотримуватися. Неналежне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за цим же договором може слугувати підставою для його розірвання чи стягнення збитків, однак не є підставою для відповідача не сплачувати передбачені умовами договору кошти.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків.

В силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищезазначене, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Комунального підприємства "Бахмутська житлова управляюча компанія" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2017 у справі №905/1382/16 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2017 у справі №905/1382/16 та рішення Господарського суду Донецької області від 16.08.2016 у справі №905/1382/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді М.В. Данилова

В.А. Корсак