АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/484/15-кГоловуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б.

Провадження № 11-кп/789/155/17 Доповідач - Лекан І.Є.

Категорія - ч.1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Лекан І.Є.

Суддів - Ваврів І. З., Стадник О. Б.,

за участю

секретаря Романської К.М.

прокурора Пащенка В.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника-адвоката Федчишина Г.С.

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника потерпілого

адвоката Скиби В.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора в кримінальному провадженні, представника потерпілого ОСОБА_3 - Скиби В.М., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника Федчишина Г.С. на вирок Підволочиського районного суду від 13 березня 2017 року.

Даним вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, українець, одружений, з незакінченою вищою освітою, тимчасово не працює, раніше судимий: 16 грудня 1993 Городоцьким районним судом Хмельницької області за ч.2 ст.140 КК України до 1 року 6-ти місяців позбавлення волі; 30 листопада 1995 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.4 ст.144 та ч.2 ст.143 КК України до 1 року 6-ти місяців позбавлення волі; 11 січня 2005 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.3 ст.296 КК України до 3 років 6-ти місяців позбавлення волі; 28 вересня 2011 року Підволочиським районним судом за ч.2 ст. 296 та ст.124 КК України до 2 років 6-ти місяців позбавлення волі; 06 червня 2013 звільнений з Личаківської виправної колонії №30 у зв'язку із закінченням терміну відбування покарання, судимість за який не знята та не погашена у встановленому законом порядку, -

визнаний винним та засуджений за ч.1 ст.121 КК України на 7 (сім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі, за ч.4 ст.296 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді 7 (сім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Задоволено цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Підволочиської районної ради.

Стягнуто із ОСОБА_1 в користь фінансового управління Підволочиської районної ради 575,66 грн. витрат, пов'язаних із лікуванням потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від злочину та 2784 грн. витрат, пов'язаних із лікуванням потерпілого ОСОБА_3 від злочину.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 в його користь матеріальну шкоду в розмірі 22414,36 грн. та моральну шкоду в розмірі 150 000 грн., в задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави судові витрати в розмірі 3481 грн. 60 коп..

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 визнано винними та засуджено за те, що він 25 лютого 2015 року, близько 22.30 год., знаходячись на лівому узбіччі початку АДРЕСА_2, навпроти магазину ПП «ОСОБА_8», керуючи своїми діями, ігноруючи загальноприйняті норми поведінки в суспільстві та порушуючи громадський порядок, утримуючи у руці ніж, з хуліганських мотивів умисно наніс удар ножем в праву ділянку живота потерпілому ОСОБА_3, котрий підійшов незадовго щоб забрати ОСОБА_4 від обвинуваченого ОСОБА_1, що між собою конфліктували, спричинивши йому проникаюче у черевну порожнину ножове поранення передньої стінки живота у правій здухвинній ділянці з чисельними пошкодженнями тонкої кишки та її брижі, яке супроводжувалось внутрічеревною кровотечею і розвитку розлитого калового перитоніту, яке є небезпечним для життя і за цим критерієм відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Надалі, не бажаючи припинити свої протиправні дії, обвинувачений ОСОБА_1, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжується особливою зухвалістю, утримуючи в руці ніж, показуючи свою неповагу до існуючих правил і норм поведінки у суспільстві, на очах у сторонніх людей, потерпілого ОСОБА_3, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_4 мав намір надати допомогу потерпілому ОСОБА_3, у якого текла кров, повернувся до останнього та умисно з хуліганських мотивів наніс удар ножем ОСОБА_4 у ліву половину живота, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді поодинокого ножового поранення передньої черевної стінки у лівій здухвинній ділянці, що не проникає у черевну порожнину, які відносяться до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я. Після чого з місця вчинення протиправних дій утік.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження і кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду в частині призначення покарання скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді 8 років позбавлення волі, за ч. 4 ст.296 КК України - 7 років позбавлення волі та на підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - остаточно призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі. В решті просить вирок суду залишити без змін. В обґрунтування вказаних вимог посилається на неврахування судом ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, думку потерпілих щодо призначення ОСОБА_1 найсуворішої міри покарання та явне небажання обвинуваченого добровільно відшкодувати завдану шкоду.

В апеляційній скарзі представник потерпілого адвокат Скиба В.М., не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження і кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати частково та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді 8 років позбавлення волі, за ч.4 ст.296 КК України - у виді 6 років позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі, оскільки призначене йому покарання за своєю м'якістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Крім цього, просить задовольнити цивільний позов у повному обсязі, в решті вирок суду просить залишити без змін.

Вказує, що судом при призначенні покарання не було враховано те, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання, однак на шлях виправлення не став та продовжив злочинну діяльність. Посилається на те, що ОСОБА_1 не відшкодував в добровільному порядку завдану шкоду потерпілому. Крім цього, суд не врахував думку потерпілого, який просив суворо покарати обвинуваченого, призначивши йому максимальний термін позбавлення волі, передбачений санкціями статтей, у вчиненні яких він обвинувачується. Вважає також, що судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні цивільного позову щодо стягнення із обвинуваченого в користь потерпілого моральної шкоди та лише частково задоволено позов про стягнення матеріальної шкоди, оскільки дії обвинуваченого завдали потерпілому значних моральних та фізичних страждань у зв'язку із ушкодженням здоров'я та матеріальних витрат, пов'язаних із лікуванням.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, виправдати його та звільнити з під варти, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що вирок суду був проголошений на тринадцятий день після останнього судового засідання, без його участі та участі інших учасників кримінального провадження. Зазначає, що у встановленому законом порядку його не було повідомлено про час та місце проголошення вироку суду та не забезпечено його право на участь в режимі відеоконференцзв'язку.

В апеляційній скарзі захисник адвокат Федчишин Г.С. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції скасувати, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрити або скасувати вирок і призначити новий розгляд в суді першої інстанції, звільнивши обвинуваченого з під варти, посилаючись на те, що вирок суду є незаконним, необґрунтованим, немотивованим, постановлений з грубим порушенням ст. 370 КПК України. Вважає, що при постановлені вироку судом допущено неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, порушено право на захист та істотно порушено вимоги кримінального процесу. Вказує, що суд не повідомив учасників провадження про оголошення вироку, в тому числі не роз'яснив його змісту, порядку та строків його оскарження.

Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити, в судових дебатах потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представника потерпілого ОСОБА_3 адвоката Скибу В.М., які підтримали апеляцію адвоката, в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого ОСОБА_1, в судових дебатах захисника Федчишина Г.С., які просять задовольнити подані ними апеляційні скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги прокурора, представника потерпілого Скиби В.М., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Федчишина В.С. слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ч.7 ст.27 та ч.1 ст.376 КПК України судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, роз'яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Вказані вимоги закону не були виконані судом першої інстанції, що є підставою для скасування вироку з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Так, проголошення вироку це обов'язкова дія суду, у якій вирок проголошується публічно, зокрема, зачитується текст вироку в повному обсязі, в присутності всіх учасників судового провадження, яких було повідомлено про дату та час оголошення та проголошенням вироку закінчується розгляд справи.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 01 березня 2017 року, суд першої інстанції, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

13 березня 2017 року суд вийшов із нарадчої кімнати та проголосив вирок у відсутності учасників судового провадження.

В матеріалах кримінального провадження відсутні повідомлення учасників судового провадження про дату та час проголошення вироку, не має повідомлення обвинуваченого про відмову бути присутнім при проголошенні вироку, а від так, не здійснення прилюдного проголошення вироку суду є порушенням принципу публічності судового засідання та порушенням права учасників судового провадження на захист.

Колегія суддів, не вдаючись у розгляд питання доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1 приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив вирок з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, який підлягає скасуванню та відповідно до п.6 ч.1 ст. 407 КПК України є підставою для призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Що стосується доводів прокурора та представника потерпілого ОСОБА_3 - Скиби В.М. про надмірну м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, то вони є необґрунтовані, оскільки покарання призначено у відповідності до ст. 50-65 КК України, з врахуванням особи обвинуваченого та обставин справи, є достатнім та необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням наведеного, суду першої інстанції необхідно в повному обсязі провести новий судовий розгляд кримінального провадження, під час якого дослідити у встановленому законом порядку всі докази, проаналізувати всі обставини кримінального провадження, врахувати викладене, з використанням усіх процесуальних можливостей розглянути доводи, викладені в поданих апеляційних скаргах та, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону, прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

Оскільки в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також на даний час не встановлено будь-яких даних про їх зменшення чи їх відсутність, враховуючи, що за вироком суду першої інстанції від 13 березня 2017 року ОСОБА_1 засуджений за вчинення тяжких злочинів до реального відбування покарання у виді позбавлення волі, а також те, що обвинувачений судимий, в тому числі, за аналогічні злочини, що свідчить про його стійку протиправну поведінку, - ризик того, що ОСОБА_1, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, впливати на свідків, потерпілих, продовжує існувати, тому колегія суддів вважає доцільним продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 27, 376, 177, 183, 197, 331, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора в кримінальному провадженні, представника потерпілого ОСОБА_3 - Скиби В.М., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Федчишина Г.С. - задовольнити частково.

Вирок Підволочиського районного суду від 13 березня 2017 року про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою по 25 серпня 2017 року включно.

Ухвала остаточна, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.Є. Лекан