Справа №2а-252/2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2009 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Остапенко Н.Г.
при секретарі Шевцовій М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату, –
ВСТАНОВИВ:
Позивачка 04 березня 2009 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона є дитиною війни, та має право на отримання державної соціальної підтримки в підвищеному розмірі відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З цією вимогою позивачка звернулась до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі, однак у виплаті такої соціальної допомоги їй було незаконно відмовлено.
Таким чином, вона змушена була звернутися до суду та просить визнати відмову відповідача відносно виплати їй щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірною, стягнути з ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за 2006-2008 роки в розмірі 2732,00 грн. та зобов’язати відповідача нараховувати їй щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на обставини, викладені в позові.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, за довіреністю – ОСОБА_3, позовні вимоги не визнала та пояснила, що в бюджеті на 2006, 2007, 2008 роки не передбачалась виплата соціальної пільги, і механізм виплати такої пільги законодавчо не врегульований. Просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлений статус «Дитина війни», вона отримує пенсію за віком (а.с.11).
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік відповідно пункту 17 статті 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року.
Проте, Законом України від 22 березня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни та виключено статтю 77 зазначеного закону. Ці зміни набули законної сили через 10 днів після опублікування 22 березня 2006 року, тобто 22 квітня 2006 року було відновлено дію статті 6 в редакції від 01 січня 2006 року.
Разом з тим, відповідно до вимог статті 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року (зі змінами, внесеними 19 січня 2006 року), зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету в першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Однак, Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 відсотків надбавки до пенсії особам зі статусом «Дитина війни», що в свою чергу виключало можливість збільшення пенсії «Дітям війни» і тому немає підстав для задоволення вимог позивачки в частині перерахунку та виплати підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2006 році.
Відносно вимог по виплатам за 2007 рік, встановлено, що дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього Закону) та визначено, що в 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») в розмірі 50 процентів від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, відновлено дію статті 6 цього Закону.
Отже, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська повинно було зробити перерахунок пенсії позивачці починаючи з 09 липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по 09 липня 2007 року були відсутні.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом.
В той самий час, суд вважає за необхідне вважати в своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Так, згідно з частиною 1 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений в наступному розмірі з 01 січня – 380,00 грн., з 01 квітня – 406,00 грн., з 01 жовтня – 411,00 грн.
У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Таким чином, відповідач повинен був підвищувати пенсію починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в наступних розмірах:
за липень 2007 року ((406,00 грн. + 1 %) х 30 %) : 31 х 23 = 91,27 грн.;
за серпень –вересень 2007 року ((406,00 грн. + 1 %) х 30 %) х 2 міс. = 246,04 грн.;
за жовтень-грудень 2007 року ((411,00 грн. + 1 %) х 30 %) х 3 міс. = 373,59 грн.;
а всього за 2007 рік відповідач мав донарахувати 710,90 грн.
Підстави для перерахунку за період з січня 2007 року по 09 липня 2007 року були відсутні, оскільки позивачка не надала доказів того, що вона є інвалідом і їй повинні підвищувати пенсію відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни і тому немає підстав для задоволення вимог позивачки в частині перерахунку та виплати підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року.
Суд зауважує також на тому, що реалізація особою права, яке пов’язано з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, і тому посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплат до пенсії позивачки, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивачки.
Відносно виплат за 2008 рік, суд виходив з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.
Так, п.п.2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких актів України», текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одних із законів».
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції. І таким чином, було відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно статті 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений в наступному розмірі: з 01 січня – 470,00 грн., з 01 квітня – 481,00 грн., з 01 липня – 482,00 грн., з 01 жовтня – 498,00 грн.
Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії в збільшеному розмірі відповідно до вимог статті 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в наступних розмірах:
травень – (481,00 грн. х 30%) : 31 х 10 = 144,3 : 31 х 10 = 46,55 грн.;
червень – 481,00 грн. х 30% = 144,30 грн.;
липень – вересень (482,00 грн. х 30%) х 3 міс. = 144,60 х 3 = 433,80 грн.;
жовтень – грудень (498 грн. х 30%) х 3 міс. = 149,40 х 3 = 448,20 грн.
а всього за 2008 рік необхідно було нарахувати та виплатити – 1072,85 грн.
Таким чином, суд вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує пункт 8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «Дітям війни» (крім тих, на яких поширюються дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення в розмірі з 22 травня – 48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн., з 01 жовтня – 49,80 грн., бо ці положення не відповідають Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
В той самий час, підстави для перерахунку пенсії позивачці ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року були відсутні.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком. Таким чином, доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставними.
Відповідно до статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Крім того, статтею 8 Конституції України передбачено, що Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Так, відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень законів України Про державний бюджет України на відповідні роки, яким виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи вищевикладене, та той факт, що зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано таким, що суперечить Конституції України, суд вважає неправомірною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачці підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та вважає за необхідне зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплати позивачці підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період.
До клопотання представника відповідача про відмову в задоволенні позовних вимог в зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, згідно статті 99 КАС України (частина 2 статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) суд відноситься критично, і не вважає, що позивачкою було пропущено строк для звернення до суду, оскільки з моменту коли вона дізналась, що її права порушено (27 лютого 2009 року) і до моменту її звернення до суду (04 березня 2009 року) річний строк не сплинув.
На підставі викладеного та керуючись рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.6 - 14, 17, 21, 69-71, 74, 86, 158 – 163, 167, п.1 ч.1 ст. 256 КАС України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату – задовольнити частково .
Визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період.
В задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити .
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення в повному обсязі Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.Г. Остапенко