Справа № 2а-861/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2009 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючого судді Олійника А.В.,
секретаря Бабенко Л.М.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду у м. Новомосковську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Новомосковському районі Дніпропетровській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Новомосковському районі Дніпропетровській області, в якому просить поновити строк звернення до суду та стягнути з відповідача на його користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 1 січня 2007 року по теперішній час.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 1 Закону України № 2195- IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога йому не виплачувалась, оскільки Верховною Радою України були прийняті Закони, які призупиняли дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007, визнав положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» - п. 12. ст. 71, яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно до ч. 2. ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. А ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Розмір соціальної допомоги, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 350 гривень, з 01 квітня - 359 грн., з 01 жовтня - 366 грн. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн.
Далі позивач вказує, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2007 рік складає: 1455,30 грн.; невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за січень-грудень 2008 року складає: 1359,40 грн.; невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за січень 2009 року складає: 149,46 грн. Отже, сума невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, на думку позивача, складає 2964,16 грн.
Відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач зазначає, що про належні йому, як дитині війни, виплати його повідомлено не було, тому про факт порушення його прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року. У зазначеному рішенні вказано, що воно повинно бути опубліковано в офіційному періодичному виданні «Вісник Конституційного Суду України», що й було зроблено у № 4 від 07.11.2007 року. Тому, про порушення прав, їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з’явилась, раніше подала до суду заперечення, в якому просила відмовити в його задоволенні посилаючись на його безпідставність, та на те, що законодавчо не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус дитини війни. І до теперішнього часу жоден нормативно-правовий акт не містить визначення розміру мінімальної пенсії за віком для розрахунку підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того заявила, що звернувшись до суду з зазначеним позовом 19.05.2009 р., позивач не дотримався річного строку звернення до адміністративного суду щодо стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період з січня 2007 року по січень 2009 року в сумі 2964,16 коп., тому у відповідності до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України наполягає, що пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи дійшов до наступного.
Позивач дійсно у відповідності до ст. 1 Закону України № 2195- IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни.
Статтею 6 того ж Закону, (в редакції, що діяла протягом 2006 – 2007 років) було передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте дію цієї статті було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-ІУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та на 2007 рік згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Позивач вказує в заяві, що про факт порушення його прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року, яке було опубліковано в офіційному періодичному виданні «Вісник Конституційного Суду України» за № 4 від 07.11.2007 року.
Представник відповідача наполягав в наданому запереченні, що позивач дізнався про порушення своїх прав 07 листопада 2007 року, а до суду звернувся лише 03.06.2009 року, тобто після спливу річного строку встановленого ст. 99 КАС України. Пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду і наполягання на цьому відповідача є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Приймаючи до уваги, що позивач не навів в судовому засіданні жодної причини пропуску встановленого ст. 99 КАС України строку звернення до суду, суд, приходить до висновку про відсутність підстав для його поновлення, а норми ст. 100 КАС України вказують на те, що у задоволенні адміністративного позову повинно бути відмовлено, оскільки пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195- IV, ст.ст. 69, 71, 99, 100, 104, 158-159, 162-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог позов ОСОБА_3 – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, та на постанову може бути подано апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.В. Олійник