ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 06.11.2006 р. у справі №22/187 (суддя Шкурат А.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 р. (судді: Кондес Л.О., Бондар С.В., Куровський С.В.), позов задоволено повністю: стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь ЗАТ Українська транспортна страхова компанія" 4 538,32 грн. фактичних витрат, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У касаційній скарзі Комунальне підприємство "Київпастранс" просить скасувати рішення господарського суду м.Києва від 06.11.2006 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 р. у справі №22/187 та прийняти нове рішення, яким позивачеві в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: ст.ст. 31, 32, 34, 41, 42, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, акт товарознавчого дослідження не є висновком експерта, а лише спеціаліста, а доказом у справі відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України може бути лише висновок експерта; по-друге, відповідач не визнає акт товарознавчого дослідження, оскільки в ньому не було вказано, що суб'єкт підприємницької діяльності, який проводив дослідження, має відповідний сертифікат, який дає йому право на проведення оцінки майна.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

15.08.2005 р. у м.Києві по вул.Лукашевича сталася ДТП за участю автомобіля "Вольво" д.н. АА 92-89 КВ під керуванням Сусол О.В. та тролейбуса №504, що належить Тролейбусному ремонтно-експлуатаційному депо №3 КП "Київпастранс", під керуванням Грамчук Людмили Василівни.

Згідно з довідкою ДАІ та постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 31.08.2005 р. дана ДТП сталася з вини водія Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо №3 КП "Київпастранс" Грамчук Л.В., яка не дотрималась безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснила зіткнення зі стоячим автомобілем "Вольво" д.н. АА 92-89 КВ, у результаті чого пошкоджено транспортні засоби, чим порушила п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

На момент ДТП автомобіль "Вольво" д.н. АА 92-89 КВ було застраховано в ЗАТ "Українська транспортна страхова компанія" за договором страхування автотранспорту (страховий поліс №10066).

Згідно з актом товарознавчого дослідження від 19.08.2005 р. №44, проведеного СПД Кузьменко О.Г. (сертифікат №3743/05 суб'єкта оціночної діяльності від 16.06.2005 р.), матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля "Вольво" д.н. АА 92-89 КВ у результаті його пошкодження при ДТП, складає 4 648,73 грн.

Позивач виплатив страхове відшкодування володільцю автомобіля "Вольво" д.н. АА 92-89 КВ Сусолу О.В. у розмірі 4 224,27 грн. (за винятком франшизи), а також оплатив вартість товарознавчої експертизи у розмірі 280,00 грн. та вартість отримання довідки ДАІ у розмірі 34,05 грн., а всього —4 538,32 грн.

У зв'язку з наведеним, ЗАТ "Українська транспортна страхова компанія" звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" 4 538,32 грн. на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Факт заподіяння шкоди власнику автомобіля "Вольво" д.н. АА 92-89 КВ (застрахованого в ЗАТ "Українська транспортна страхова компанія") з вини працівника відповідача Грамчук Л.В. і факт виплати позивачем страхового відшкодування в розмірі 4 224,27 грн., а також оплати вартості товарознавчого дослідження в розмірі 280,00 грн. та вартості отримання довідки ДАІ в розмірі 34,05 грн. встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи.

З огляду на викладене, висновки господарських судів про те, що відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до позивача перейшло в межах фактичних витрат право вимоги, яке страхувальник (власник пошкодженого автомобіля) має до особи, відповідальної за завдані збитки — відповідача, є цілком обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не можуть бути взяті до уваги з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено і заявником не заперечується, що огляд автомобіля "Вольво" д.н. АА 92-89 КВ проводився в присутності представника відповідача Бородині Н.Г., яка після ретельного огляду даного автомобіля підписала дефектну відомість огляду транспортного засобу №44Б від 19.08.2005 р. без зауважень.

Доводи касаційної скарги про те, що доказом у справі може бути тільки висновок експерта цілком правомірно не було взято до уваги, оскільки: по-перше, відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; по-друге, відповідно до ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; по-третє, господарські суди оцінили наявні у справі докази (в т.ч. акт товарознавчого дослідження, який є одним із доказів) за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, господарським судом було взято до уваги, що відповідач, не визнаючи акт товарознавчого дослідження належним доказом у справі, заперечив проти призначення судової експертизи з ініціативи суду, посилаючись на відсутність у суду права з власної ініціативи призначати судову експертизу (а.с. 65).

Докази скаржника про відсутність у суб'єкта підприємницької діяльності Кузьменко О.Г. сертифіката суб'єкта оціночної діяльності спростовуються матеріалами справи —на а.с. 55 знаходиться належним чином засвідчена копія сертифіката суб'єкта оціночної діяльності №3743/05, виданого Кузьменко О.Г. 16.06.2005 р., зі строком дії до 16.06.2008 р. (якому було надано оцінку судами).

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 ГПК України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 ГПК України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 р. у справі №22/187 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 р. у справі №22/187 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 р. у справі №22/187 —без змін.

Головуючий                                                                                            К.Грейц

Судді                                                                                                        О.Глос

                                                                                                        С.Бакуліна