ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

10 травня 2007 р.

№ 2-2371/07

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

 

головуючого

Стратієнко Л.В.

 

суддів                                                           Грека Б.М.                                                                      Самусенко С.С.

 

з участю представників: позивача:  відповідача ВАТ "Інжинірінг": відповідача ОСОБА_1 :

Юрченко О.А. Кулинич В.П. не з'явився

 

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу

ОСОБА_2

 

на ухвалу

апеляційного суду м.Києва від 14 грудня 2006 р.

 

у справі

№ 2-2371/07

 

за позовом

ОСОБА_2

 

до	відкритого акціонерного товариства "Інжинірінг", ОСОБА_1

 

про	визнання незаконними рішень правління ВАТ "Інжинірінг" від 15.05.2001 р. №1, від 26.06.2001 р. №2 та від 18.09.2002 р. (протокол №9)

 

ВСТАНОВИВ:

 

У липні 2006 р. позивачка звернулась з вказаним позовом в суд, посилаючись на те, вона є власником 1750 акцій ВАТ "Інжинірінг" (надалі -ВАТ).

Правлінням ВАТ 15.05.2001 р., 26.06.2001 р. 18.09.2002 р. були прийняті рішення №1, №2 та протокол №9 про продаж належних ВАТ нежилих приміщень за адресами: м.Київ, вул. Набережне шосе, 4, 6, 6а, 8, 8а.

Вказані рішення є незаконними з тих підстав, що 15.05.2001 р. рішення було прийняте правлінням при відсутності кворуму, оскільки зазначений в ньому член правління Зарубенко В.У. фактично не був присутній на засіданні, засідання  26.06.2001 р. та 18.09.2002 р. взагалі не проводились.

Рішення порушують її права як акціонера брати участь в управлінні справами товариства.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 15.08.2006 р. (суддя Шостак О.О.) позов задоволено.

Визнано незаконними та недійсними з моменту прийняття рішення правління ВАТ "Інжинірінг" від 15.05.2001 р. №1 про продаж ТОВ "Будсервіскомплект" приміщень за адресами: Набережне шосе, 4, Набережне шосе, 6,  Набережне шосе,8, від 26.06.2001 р. №2 про продаж ТОВ "Будсервіскомплект" приміщень за адресами: Набережне шосе, 4, Набережне шосе, 8, від 18.09.2002 р. (протокол №9) про укладення з ТОВ "Будсервіскомплект" договорів продажу нежилих будівель, розташованих за адресами: м. Київ, вул. Набережне шосе, 6-а; м. Київ, вул. Набережне шосе, 8-а, літера А; м. Київ, вул. Набережне шосе, 6-а; м. Київ, вул. Набережне шосе, 8-а, літера Б.

Ухвалою апеляційного суду м.Києва від 14.12.2006 р. (головуючий -Заришняк Г.М., судді -Осипенко М.І., Шиманський В.Й.) рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 15.08.2006 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду на підставі п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України з тих підстав, що даним спором зачіпаються права та обов'язки ТОВ "Будсервіскомплект", з яким на підставі оскаржених рішень були укладені договори купівлі -продажу нежилих приміщень, тобто суд вирішив питання про права та обов'язки ТОВ "Будсервіскомплект", яке не брало участі у справі.

У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду м.Києва від 14.12.2006 р., залишивши в силі рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 15.08.2006 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали не участі у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані рішення правління ВАТ, питання законності яких є предметом розгляду у даній справі,  були прийняті правлінням ВАТ  на підставі ст. 9 Статуту ВАТ "Інжинірінг", стосувались питань діяльності самого товариства і не породжували будь-яких прав і обов'язків для ТОВ "Будсервіскомплект".

Права і обов'язки у останнього могли виникнути на підставі укладених з ВАТ "Інжинірінг" в подальшому договорів купівлі-продажу нежилих приміщень, проте питання укладення таких договорів та відповідність їх вимогам закону не були предметом судового розгляду у даній справі.

Крім того, в порушення вимог ст. 213 ЦПК України апеляційний суд не вказав питання щодо яких прав і обов'язків ТОВ "Будсервіскомплект" вирішив суд першої інстанції при поставленні рішення.

Таким чином ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною і обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Разом з тим, не може залишатись в силі рішення суду першої інстанції, оскільки воно прийняте з порушенням ст. ст. 10, 212 ЦПК України.   

Зокрема, згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Проте, всупереч вимогам ст. 213 ЦПК України, суд, постановляючи рішення про задоволення вимог ОСОБА_2 не зазначив у рішенні яким чином оскаржувані рішення правління ВАТ порушили її право в управлінні справами товариства, яке згідно ст. 4 Статуту, вона могла реалізувати через участь в загальних зборах акціонерів та в порядку, визначеному Статутом товариства, і яким чином її участь впливала б на прийняття рішень органами управління товариства, з урахуванням того, що її частка в статутному фонді становить 0, 1482 %.

Крім того, суд визнав недійсним рішення правління ВАТ, якого взагалі не існує -від 26.06.2001 р. № 2, оскільки в матеріалах справи є рішення від 20.06.2001 р. №2 (а.с. 39).

Також передчасним є висновок суду про те, що у зв'язку з визнанням вказаних вище рішень недійсними у ОСОБА_1 не виникло право, як у посадової особи виконавчого органу ВАТ "Інжинірінг", укладати від імені ВАТ договори купівлі-продажу приміщень, визначених у рішеннях, оскільки згідно п.9.3.2 Статуту ВАТ голова правління має право без доручення здійснювати дії від імені товариства, в тому числі укладати угоди від імені товариства.

При цьому статутом не визначено обмеження щодо сум, на які він може укладати угоди.

Слід зазначити, що Статутом не передбачено право правління ВАТ давати згоду на укладення угод від імені товариства головою правління чи в подальшому затверджувати їх.

Відповідно до п.9.4.3 затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 100% розмір власного капіталу товариства, обрахованого як балансова вартість на момент підписання угоди, відноситься до компетенції спостережної ради ВАТ.   

  Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню.

З урахуванням змін, внесених в ст.ст.12, 16  ГПК України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" від 15.12.2006 р. № 483-V, справу необхідно передати на розгляд до господарського суду м.Києва.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, більш ретельно з'ясувати права і обов'язки сторін, в тому числі відповідача ОСОБА_1,  правові підстави заявленого позову і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ -111¹² ГПК України, Вищий господарський суд України

 

ПОСТАНОВИВ:

 

касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 15 серпня 2006 р. та  ухвалу апеляційного суду м.Києва від 14 грудня 2006 р. у справі за № 2-2371/07 скасувати, а  справу передати на розгляд до господарського суду м.Києва.

 

Головуючий                                                              Л.В. Стратієнко

 

Судді                                                                         Б.М. Грек

 

                                                                                   

                                                                                  С.С. Самусенко