Справа № 570/5521/16-ц

Номер провадження 2/570/482/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2017 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

при секретарі судового засідання Бардабуш В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне вул.П.Могили 24) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

покликаючись на завдану йому 30 березня 2016 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, яка повністю не відшкодована, позивач у поданій 02 грудня 2016 року позовній заяві, вимоги по якій були уточнені 22 травня 2017 року, просить стягнути

- з ОСОБА_2 франшизу у розмірі 510 грн. та збитки, пов"язані із оплатою незалежної оцінки, у розмірі 800 грн., всього 1 310 грн. 00 коп.

- з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" заборгованість по страховому відшкодуванню у розмірі 7 287 грн. 99 коп. та 1 287 грн. 94 коп. пені, всього 8 575 грн. 93 коп.

- з обох відповідачів сплачений судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3 300 грн.

В обгрунтування своїх вимог покликається на те, що оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована на умовах поліса АЕ/6527794 в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», відповідно до вимог ст.33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховику надано повідомлення про страховий випадок з необхідним комплектом документів та відповідно до вимог ст.35 Закону письмову заяву про виплату страхового відшкодування.

ПАТ «НАСК «ОРАНТА» нарахував йому суму страхового відшкодування в розмірі 6 791,44 грн. В порушення вимог п.36.2 ст.36 Закону вказаний відповідач розмір страхового відшкодування з ним не узгодив, проведення незалежної оцінки (експертизи) не здійснив, письмове повідомлення про прийняте рішення не направив.

Не погоджуючись із озвученою в усному порядку сумою нарахованого страховиком відшкодування, позивач наполягав на проведенні незалежної експертизи. Оскільки страховик відмовився від її проведення, позивач вимушений за власні кошти /800 грн., що підтверджується квитанцією від 07.07.2016 р./ замовити оцінку в суб’єкта оціночної діяльності, при якій був присутній представник страховика ОСОБА_3 Згідно звіту про оцінку №19/16 від 06.07.2016 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_1 становить 14 589,43 грн. без ПДВ.

Враховуючи розмір франшизи у 510 грн., зобов’язання відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» по виплаті страхового відшкодування становлять 14 589,43 грн. – 510,00 грн. = 14 079,43 грн., а враховуючи здійснену виплату страхового в відшкодування сумі 6 791,44 грн. борг вказаного відповідача перед позивачем становить 7 287,99 грн.

Оскільки виплата частини належної суми страхового відшкодування здійснена відповідачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА» 08 липня 2016 року в розмірі 6 791,44 грн., то з цього моменту нараховується пеня за прострочення виплати суми заборгованості у 7 287,99 грн. Враховуючи період заборгованості 147 днів (з 08.07.2016 р. по 01.12.2016 р.) та розмір облікової ставки НБУ 22%, пеня становить : 7287,99 * (22,00 * 2)% / 366 * 147 = 1 287,94 грн.

Відповідач ОСОБА_2 згідно вимог ст.1194 ЦК України зобов’язаний відшкодувати позивачу суму франшизи у 510,00 грн. та збитки, пов’язані із оплатою незалежної оцінки збитку в розмірі 800,00 грн., а всього 1 310,00 грн.

Необхідність захисту своїх інтересів у суді змусили позивача звернутися з юридичною допомогою до спеціаліста. Юридичні послуги (правова допомога), надані позивачу, повинні бути стягнуті з обох відповідачів.

Відповідач ПАТ "НАСК "ОРАНТА" у письмових запереченнях вважає, що позов безпідставний, оскільки ним виконано свої зобов»язання за договором страхування в повному обсязі відповідно до умов договору обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ №6527794 та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Не погоджується з оцінкою, проведеною ФОП «ОСОБА_4П.», оскільки страховиком проведено огляд пошкодженого транспортного засобу у передбачений Законом строк і складено власне автотоварознавче дослідження, оцінка збитку проведена на момент ДТП.

Всіх учасників цивільного процесу відповідно до ст.ст.74-76 ЦПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи. У поданій до суду заяві представник позивача ОСОБА_5 просить справу слухати у відсутність сторони позивача, позов підтримує повністю. Представник ПАТ "НАСК "ОРАНТА" ОСОБА_6 просить у позові відмовити і розгляд справи провести без участі страховика. Оскільки явку сторін не визнано обов'язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку учасників цивільного процесу, дійшов висновку про можливість розглянути справу у відсутність сторін та у відповідності з ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши представлені сторонами докази по справі, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до таких висновків.

Вимоги ст.214 ЦПК Кодексу зобов»язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Відповідно до ст.16 цього кодексу звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і в силу ст.ст.10, 60 ЦПК України, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Сторони у справі скористались правовою допомогою.

З матеріалів справи вбачається, і ці обставини сторонами не заперечуються, що 30 березня 2016 року в смт.Клевань Рівненського району Рівненської області сталася ДТП за участі автомобіля НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2, який належить ОСОБА_7 та автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ СХХ 202832.

Згідно Спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду - «ЄВРОПРОТОКОЛ» від 30 березня 2016 року винним в даній ДТП є ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого застраховано згідно страхового поліса АЕ/6527794 в ПАТ «НАСК «ОРАНТА». Згідно його умов встановлено франшизу в розмірі 510 грн.

31 березня 2016 року страховиком проведено огляд пошкодженого транспортного засобу та складено відповідний протокол, з даними якого ОСОБА_1 погоджувався.

05 травня 2016 року здійснено автотоварознавче дослідження, згідно якого розмір матеріального збитку з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу склав 7 301 грн. 44 коп. За мінусом франшизи розмір страхового відшкодування склав 6 791 грн. 44 коп.

09 червня 2016 року страховиком перерахована на користь позивача вказана сума.

06 липня 2016 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 проведено огляд пошкодженого автомобіля позивача та складено звіт №19/16 про визначення вартості матеріального збитку станом на 07 червня 2016 року, згідно з яким збиток, завданий власнику автомобіля НОМЕР_4, становить 14 589,43 грн. без ПДВ.

Позивач здійснив витрати на оплату послуг з оцінки збитку в розмірі 800 грн., що підтверджується квитанцією від 07.07.2016 р.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення закону та з урахуванням приписів ст.ст.11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, вона відшкодовується її володільцем.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок. Так, відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Разом з тим, згідно з ч.ч.1, 3 ст.636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його, при цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним у застосуванні до спірних правовідносин у порівнянні з нормами ЦК України, яким регулюється, зокрема, порядок здійснення страхового відшкодування на території України.

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності вказаний Закон у ст.3 визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону).

Згідно зі ст.6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону (ст.ст.9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно п.2.11 Правил дорожнього руху у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених п.п."д" - "є" п.2.10 цих Правил.

Згідно п.33.2 ст.33 Закону України у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи МВС України про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку

Згідно п.1 Розпорядження Держкомфінпослуг від 17.11.2011 р. №698 «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 грудня 2011 р. за N 1412/20150), Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України постановила затвердити максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: на період з дня набрання чинності цим розпорядженням з 1 лютого 2016 року - 50 000 гривень потерпілому.

Згідно п.36.2 ст.36 Закону України страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Відповідно до п.12.1 ст.12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно п.36.6 ст.36 Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Відповідно до п.36.5 ст.36 Закону України за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження колісного транспортного засобу, та визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ застосовується Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092.

Згідно п.1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. П.п.2.3., 2.4 визначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ. Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до п.4.4. у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначаються, зокрема відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів. Згідно п. 8.5.3. рішення про заміну складових частин КТЗ приймається у разі неможливості їх відновлення відповідно до технічних вимог або в разі економічної недоцільності їх відновлення (ремонту). З урахуванням системного аналізу зазначених норм чинного законодавства, відновлювальний ремонт передбачає насамперед відновлення пошкоджених частин КТЗ, а не заміну їх на нові. Пошкоджені деталі при відновлювальному ремонті можуть бути замінені на нові лише у випадках, передбачених п.8.5.3.

ОСОБА_1 по собі існування цивільно-правової відповідальності з приводу страхового відшкодування на користь позивача не оспорюється, а заперечується лише розмір такого відшкодування. Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Однак звіт, виготовлений на замовлення позивача, не містить обґрунтування такого засобу усунення пошкоджень, як заміна пошкоджених деталей на нові, а саме висновку про неможливість відновлення відповідно до технічних вимог або економічну недоцільність його відновлення (ремонту). Оцінка страховиком зроблена з додержанням вимог закону. Натомість огляд пошкодженого транспортного засобу та його оцінка експертом за клопотанням позивача проводилась за відсутності представника страхової компанії та винуватця ДТП у липні 2016 року і ціни на матеріали та роботу ним застосовувалися на цей період.

За таких обставин заслуговують на увагу доводи страховика про належність автотоварознавчого дослідження як доказу, який в сукупності з іншими фактичними даними у справі обґрунтовує розмір страхового відшкодування. Доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки не свідчать про обґрунтованість звіту про оцінку, виконаного на його замовлення через три місяці після ДТП та через місяць після отримання страхового відшкодування, та не доводять спричинення позивачу матеріальної шкоди у розмірі більшому ніж було відшкодовано страховиком.

Позивач скористався своїм правом звернення безпосередньо до страховика та отримав відшкодування з врахуванням вказаних положень Закону. Суд вважає, що страховик забезпечив реалізацію абсолютного права позивача на відшкодування шкоди, завданої ДТП, на вказаних підставах, передбачених законом. Справедливість, добросовісність та розумність згідно з п.6 ст.3 ЦК України є одними із засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

Об'єктивних і переконливих доказів, які спростовували би заперечення відповідача, позивач не надав, а судом їх здобуто не було, що вказує на необґрунтованість позову.

На підставі ст.88 ЦПК України понесені позивачем витрати залишаються на ньому у зв"язку з відмовою у задоволенні позову.

в и р і ш и в:

відмовити у цивільному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання.

Суддя: Кушнір Н.В.