Справа № 2-а-1226/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Донецьк 16 жовтня 2009 року
Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі головуючого судді Тараньової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради (далі – Управління), третя особа - Головне управління державного казначейства у Донецькій області, про визнання дії Управління щодо відмови в перерахуванні та виплати недоотриманих сум на оздоровлення протиправними та зобов’язання перерахувати та виплатити недоотримані суми на оздоровлення за 2002 - 2005, 2007 роки у сумі 6558,20 гривень, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Будьоннівського районного суду м. Донецька із позовною заявою до управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання дії Управління щодо відмови в перерахуванні та виплати недоотриманих сум на оздоровлення протиправними та зобов’язання перерахувати та виплатити недоотримані суми на оздоровлення за 2002 - 2005, 2007 роки у сумі 6558,20 гривень вказавши, що він являється інвалідом другої групи в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС і перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради (далі – УПСЗН), як постраждалий внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до закону має право на отримання щорічної суми на оздоровлення. Згідно з відповіддю Будьоннівського УПСЗН йому було сплачено суму на оздоровлення у розмірі: за 2002 рік – 26,70 грн., за 2003 рік – 26,70 грн., за 2004 рік – 26,70 грн., за 2005 рік –26, 70 грн., за 2007 рік -120 грн, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Просить суд визнати дії Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради щодо відмови в перерахуванні та виплати недоотриманих сум на оздоровлення протиправними та зобов’язати перерахувати та виплатити недоотримані суми на оздоровлення за 2002 - 2005, 2007 роки у сумі 6558,20 гривень.
Позивач у судове засідання не з’явився, суду надав клопотання з проханням розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, суду надана заява з проханням розглядати справу за його відсутністю, проти позову заперечує, оскільки розмір виплаченої ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення був визначений на підставі законодавчих актів, згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836, № 562, а також вважає, що позивач пропустив строк позовної давності звертання до суду, передбачений ст.. 99 КАС України.
Ухвалою суду від 04.06.2009 року до участі у справі у якості третьої особи було залучено Головне управління Державного казначейства у Донецькій області.
Представник третьої особи надав клопотання про розгляд справи без його участі, заперечень проти позову не надав.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача, представників відповідача та третьої особи, в особистих поясненнях котрих немає необхідності, за матеріалами справи, в порядку письмового провадження за правилами, встановленими ч. 3 ст. 122 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 50 Конституції України передбачено, що кожний має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, коштів, які враховуються при визначені міжбюджетних трансферів, та інших джерел, не заборонених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з держаного бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином , відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з держаного бюджету та на нього покладений обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення, зокрема , пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.
Рішенням МСЕК ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК від 1512.2003 року.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 3054-III) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп – п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи – чотири мінімальних заробітних плат, учасникам ліквідації наслідків аварії 2 и 3 категорій – відповідно 5 та 3 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Як вбачається із довідки Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної в м. Донецьку ради виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за за 2002 рік – 26,70 грн., за 2003 рік – 26,70 грн., за 2004 рік – 26,70 грн., за 2005 рік –26, 70 грн., за 2007 рік -120 грн, тобто у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 “ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” (далі – Постанова № 836), та Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 “ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Постанова № 562).
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його вимог про виплату різниці між розміром допомоги, установленими Постановами № 836, № 562 і Законом № 3054-III, Управління посилалося на ст. 62 Закону № 3054-III, вважаючи, що Кабінет Міністрів України правомірно з урахуванням реальних можливостей бюджету визначив зазначений розмір щорічної допомоги, яка й була отримана позивачем.
Однак суд не може погодитися з такими доводами відповідача з наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно із частиною 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішуванні даного спору підлягають застосуванню норми ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003,2004,2005,2007, 2008 роки, а не вказані Постанови КМУ.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначеною Постановою № 836 усупереч Закону № 3054-III (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів третьої групи – 21 гривень 50 копійок (за грошовою реформою 1996 року).
Зазначеною Постановою № 562 усупереч Закону № 3054-III (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеною Законом на час здійснення виплати) установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів третьої групи – 90 гривень 00 копійок.
Між тим, з моменту прийняття Постанови № 836 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишались незмінними до прийняття Постанови № 562 від 12.07.2005 року, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Тому оскільки, а ні Верховна Рада України, а ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 3054-III та та Закони України від 13.12.2001 року № 2896-111 «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік», яким з 01.01.2002 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений 140 грн., а з 01.07.2002 року -165 грн, «Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2003 рік ”, яким з 01.12.2003 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 205 гривень, “ Про внесення змін до Закону України “ Про державний бюджет України на 2004 рік”, яким з 01.09.2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений 237 гривень, «Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік ”, яким з 01.01.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений 262 гривні, “ Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України», яким з 01.04.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 290 гривень, “ Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України», яким з 01.07.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 310 гривень, “ Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України», яким з 01.09.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 332 гривень, Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, яким розмір мінімальної заробітної плати встановлений : з 01.01.2006 року – 350 гривень, з 01.07.2006 року – 375 гривень, з 01.12.2006 року – 400 гривень, Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” ( в редакції Закону України від 15.03.2007 року № 749-V ), яким розмір мінімальної заробітної плати встановлений : з 01.01.2007 року – 400 гривень, з 01.04.2007 року – 420 гривен, з 01.07.2007 р.- 440 гривень, з 01.10.2007 року – 460 гривень, а не постановами КМУ № 836 та 562.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою зазначеної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вимоги позивача ґрунтуються на тому, що йому було завдано ушкодження здоров’ю в звязку з ліківдацією ним наслідків аварії на ОСОБА_2Відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, провадиться згідно із Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Тому суд доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду вважає безпідставними.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю позовна давність не поширюється.
Розглядаючи вимоги позивача, щодо стягнення з управління праці та соціального захисту Будьоннівської районної у м. Донецьку ради недоотриманих сум на оздоровлення за 2002 рік, суд приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають, оскільки виплати щорічної допомоги на оздоровлення хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п.2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з держаного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256. Таким чином, позивач пред’явив позов до неналежного відповідача у справі.
Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманих сум на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2006, та 2007 роки , згідно наступного розрахунку.
З урахуванням отриманої ОСОБА_1 суми допомоги на оздоровлення за 2003 рік (виплаченої у березні 2004 року, в розмірі 26,70 грн)., сума складе 998,30 грн. ( 205 х 5 = 1025 -26,70), за 2004 рік (виплаченої у грудні 2004 року) сума складає 1158 грн. 30 коп. ( 237 х 5 = 1185 – 26,70), за 2005 рік (виплаченої у серпні 2005 року) сума складає 1523 грн. 30 коп. (310 х 5 = 1450- 26,70), за 2007 рік (виплаченої у лютому 2007 року) сума складає 1880 грн. (400 х 5 = 2100-120 = 1880).
Усього за 2003, 2004, 2005, 2007 роки розмір недотриманої допомоги на оздоровлення склав 5559,90 грн.
Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, коштів, які враховуються при визначені міжбюджетних трансферів, та інших джерел, не заборонених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з держаного бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином , відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної в м. Донецьку є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з держаного бюджету та на нього покладений обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення, зокрема , пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом міністества фінансів Украйни N 332 04.04.2006 року та зареєстованому в міністерстві юстиції України 19 квітня 2006 р. за N 454/12328 (з послідуючими змінами) Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі — Головне управління) є територіальним органом Державного казначейства України, який утворюється Державним казначейством України за погодженням з Міністром фінансів України. Основним завданням Головного управління є:
забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:
розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;
контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів за цими зобов’язаннями;
у межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;
ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів.
Тому кошти для здійснення сплати допомоги на оздоровлення повинні бути стягнути з відповідача за рахунок Державного бюджету України.
Згідно з п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільнені від сплати судового збору.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою суд вважає за можливе, у відповідності зі ст. 88 КАС України, звільнити його від сплати судових витрат.
На підставі викладеного ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст. 11, 86, 88, 159, 161, 163 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, третя особа - Головне управління державного казначейства у Донецькій області, про визнання дії Управління щодо відмови в перерахуванні та виплати недоотриманих сум на оздоровлення протиправними та зобов’язання перерахувати та виплатити недоотримані суми на оздоровлення за 2002 - 2005, 2007 роки у сумі 6558,20 гривень задовольнити частково.
Визнати відмову Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради в перерахунку та виплаті недоотриманих сум на оздоровлення згідно зі статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2003, 2004, 2005, 2007 роки неправомірною.
Зобов’язати Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення згідно зі статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2003, 2004, 2005, 2007 роки у сумі 5559,90 (п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят дев’ять) гривень 90 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя