У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
|
головуючого суддів: |
Волкова О.Ф., Пшонки М.П., Романюка Я.М., |
Пінчука М.Г., Патрюка М.В., - |
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Української універсальної біржі до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2002 року Українська універсальна біржа звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому вказувала, що згідно контракту від 25 жовтня 2001 року біржа за власні кошти провела навчання відповідача за кваліфікацією оцінювач (спеціаліст авто-товарознавець з оцінки цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів). ОСОБА_1 зобов'язувався пройти навчання та перепідготовку з отриманням відповідної кваліфікації та працювати на біржі не менше трьох років. Отримавши відповідну кваліфікацію оцінювача відповідач звільнився з роботи не відпрацювавши у позивача три роки. У зв'язку з чим Українська універсальна біржа просила стягнути на свою користь з відповідача вартість навчання.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 18 листопада 2003 року, у задоволенні позовних вимог Української універсальної біржі відмовлено за безпідставністю вимог.
У касаційній скарзі позивач, не погоджуючись з судовими рішеннями, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. При цьому біржа посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до вимог статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 338 ЦПК України передбачено підстави для скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд, серед яких є порушення або неправильне застосування норм процесуального права, в разі, якщо такі порушення призвели до неправильного вирішення справи.
Під час касаційного розгляду виявлено порушення судами норм процесуального права, що вплинули на правильність висновків, викладених у судових рішеннях.
Статтею 202 ЦПК України (1963 року) передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин (п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” від 29 грудня 1976 року №11).
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог Українській універсальній біржі виходили з того, що позивачем не було виконано умов укладеного контракту у зв'язку з чим відповідач навчався за рахунок коштів позивача на іншій спеціальності без зміни попереднього контракту.
Проте, з такими висновками погодитись не можна, оскільки вони є передчасними.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 пройшов повний курс навчання за кваліфікацією оцінювача (спеціаліст з оцінки цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів) про що отримав відповідне свідоцтво Міжнародного інституту бізнесу від 22 грудня 2001 року. За курс навчання позивачем здійснені відповідні виплати на рахунок зазначеного інституту в розмірі 2812 грн. 75 коп.
Також встановлено, що заняття за отриманою спеціальністю відповідач відвідував, а зміна напрямку підготовки була узгоджена між сторонами, що не заперечувалось самим ОСОБА_1.
Відповідно наказу від 8 листопада 2002 року №НОМЕР_1 ОСОБА_1 звільнено за прогул без поважних причин згідно пункту 4 статті 40 Кодексу Законів про працю України.
Пунктом 3.2 контракту передбачено, що відповідач повинен відшкодувати вартість навчання в разі не виконання ним своїх обов'язків щодо терміну роботи у позивача, який становить три роки.
Згідно статі 161 ЦК України (1963 року) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору.
Судом також не було встановлено односторонньої відмови від умов договору щодо процесу навчання та зміни спеціалізації навчання з боку Української універсальної біржі.
Зважаючи на наведені обставини та норми матеріального права, слід зазначити, що вони не були враховані при вирішенні спору по суті й ухваленні судових рішень в справі.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального закону й підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Української універсальної біржі задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 листопада 2003 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.Ф.Волков
Судді: М.П.Пшонка
Я.М.Романюк
М.В.Патрюк
М.Г.Пінчук