Справа №2-303/09

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 вересня  2009 року.                                             Дніпровський райсуд

                                                         м. Дніпродзержинська  Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Кір’яка А.В.

при секретарі:   Бойко Н.Є., Буніч Ю.О., Горбачьовій В.П., Сірко І.І.,  Усовій Л.М.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні Дніпровського райсуду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовомОСОБА_2до Відкритого акціонерного товариства «Придніпровське управління будівництва» про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та компенсації за невикористані відпустки,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_2. звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Придніпровське управління будівництва» і, уточнивши свої позовні вимоги в судовому засіданні, просить суд:

- стягнути з відповідача вихідну допомогу не менше тримісячного середнього заробітку в сумі 3000 гривень;

- стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 3000 гривень;

- зобов’язати відповідача виплатити грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в сумі 1000 гривень.

Свої позовні вимоги вона обґрунтовує тим, що вона працювала інспектором відділу кадрів на підприємстві відповідача Відкритого акціонерного товариства «Придніпровське управління будівництва», з якого 11 вересня 2008 року була звільнена за п.1 ст.40 КЗпП України. За період її роботи на зазначеному підприємстві, починаючи з 2006 року заробітна плата виплачується несвоєчасно з великими строками затримки. До дня її звільнення вона неодноразово зверталася до виконуючого обов’язки Голови правління ВАТ «Придніпровське управління будівництва» ОСОБА_3. з проханням погасити заборгованість по заробітній платі, але навіть на день звільнення станом на 11.09.2008 року її законні вимоги не були задоволені і заробітна плата та гарантована під час звільнення вихідна допомога їй не були виплачені, що є грубим порушенням законодавства. Розрахунок по заробітній платі за липень –вересень 2008 року вона одержала у відповідача після звільнення тільки 09.12.2008 року, а вихідну допомогу та компенсацію за невикористані щорічні відпустки їй так і не виплачено. Просить позивні  вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Відкритого акціонерного товариства «Придніпровське управління будівництва» в судовому засіданні позов визнав частково, пояснив, що позивач на роботі в день звільнення не була і не зверталась за отриманням заробітної плати. Пояснив, що розрахунок з позивачкою по заробітній платі проведений повністю і тому просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ОСОБА_2. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до статті 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, а також на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у статті 40 п.1 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка працювала інспектором відділу кадрів на підприємстві відповідача з 01.10.2000 року та 11.09.2008 року звільнена за ст. 40 п.1 КЗпП України, що підтверджується копією трудово книжки (а.с. 7) та наказом №35-к від 11.09.2008 року (а.с.9). Але передбачена законом вихідна допомога при звільненні по ст. 40 п.1 КЗпП України їй не виплачена, чого не заперечує представник відповідача. Тому в цій частині позов ОСОБА_2. підлягає повному задоволенню і їй повинна бути присуджена виплата вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

Згідно довідці відповідача ( а.с.29) середній денний заробіток позивачки за два останні повні місяці роботи (липень 2008 року-серпень 2008 року) складав (1095,82 + 1046,34) : 43 (роб. дні) = 49,81 гривень. Звідси середній місячний заробіток, який підлягає виплаті позивачці як вихідна допомога, дорівнює  49,81 Х 21 = 1046 гривень 01 коп.

Далі. В силу ст.ст. 21, 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору, а суб’єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не менше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, а відповідно до ст.ст. 47,116 КЗпП України власник, або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.  Якщо ж працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. В силу ж статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка в день звільнення 11 вересня 2008 року працювала та знаходилась на робочому місці, що підтверджується показами свідків ОСОБА_4. та ОСОБА_5., а значить відповідач повинен був виплатити їй всі належні їй суми у день звільнення. Але відповідач провів розрахунок з позивачкою не у день звільнення, а тільки 09.12.2008 року, чого не заперечує відповідач та що підтверджується копією платіжної відомості №146 від 09.12.2008 року (а.с.51), згідно з якою ОСОБА_2. одержала не оспорювані суми заробітної плати за липень та серпень 2008 року саме 09.12.2008 року. Тому за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку згідно зі ст. 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачці середній заробіток, а позовні вимоги в цій частині позову підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного розрахунку.

Як уже приведено вище, згідно довідці відповідача ( а.с.  29) середній денний заробіток позивачки за два останні повні місяці роботи (липень 2008 року-серпень 2008 року) складав (1095,82 + 1046,34) : 43 (роб. дні) = 49,81 гривень. З моменту звільнення позивачки (11.09.2008 року) по день фактичного розрахунку (09.12.2008 року) пройшло 64

- 2 -

робочих дні. Значить сума середнього заробітку, який повинен бути стягнутий з відповідача на користь позивачки за час затримки розрахунку буде

                                49,81 Х 64 = 3 187 гривень 84 коп.      

Але позовні вимоги ОСОБА_2. в цій частині становлять тільки 3 000 гривень, а суд в силу ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог і не може вийти за ці межі. Тому в цій частині позов підлягає повному завдоволенню, але в межах заявлених позовних вимог.

Задовольняючи позов у цій частині позовних вимог, суд керується вказівками п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», де говориться, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи — невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою  видачі трудової книжки або розрахунку  він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Далі. Згідно зі ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_2., яка була звільнена 11.09.2008 року не одержала компенсацію за невикористані нею дні щорічної відпустки, чого не заперечує представіник відповідача, який надав суду довідку про суму компенсації за невикористану позивачкою відпустку у розмірі 755 гривень 76 коп. З цією сумою позивачка в судовому засіданні погодилась. Тому суд вважає, що в цій частині позовних вимог позов підлягає частковому задоволенню в сумі 755 гривень 76 коп.

Постановляючи рішення у справі, суд також керується вказівками п.6 абз.5 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», де сказано, що з адовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Керуючись ст.ст. 43,44, 47, 115-117,233 ч.2 КЗпП України, ст..21,22,27 Закону України «Про оплату праці», п.п.2,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», п.6 абз.5 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»,та ст.. 10, 11, 57, 60, 79-81,85-86, 209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Придніпровське управління будівництва» про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та компенсації за невикористані відпустки, задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Придніпровське управління будівництва» на користь ОСОБА_2:

1046 (одну тисячу сорок шість) гривень 01 копійку у відшкодування заборгованості по невиплаченій вихідній допомозі, за мінусом податку з доходів фізичних осіб та інших передбачених законодавством обов’язкових платежів, справляння і сплати яких є обов’язком роботодавця і працівника;

3000 (три тисячі) гривень середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, за мінусом податку з доходів фізичних осіб та інших передбачених законодавством обов’язкових платежів, справляння і сплати яких є обов’язком роботодавця і працівника;

755 (сімсот п’ятдесят п’ять ) гривень 76 копійок компенсації за невикористану відпустку, за мінусом податку з доходів фізичних осіб та інших передбачених законодавством обов’язкових платежів, справляння і сплати яких є обов’язком роботодавця і працівника;

В останній частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Придніпровське управління будівництва» в доход держави:

 - 51 (п’ятдесят одну ) гривню судового збору по справі;

 - 120 (сто двадцять) гривень на сплату за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя                     Кір'як А.В.