Справа № 302/1099/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 червня 2017 року м. Ужгород

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Собослой Г.Г.,

суддів – Готра Т.Ю., Бисага Т.Ю.,

секретарі – Шукаль О.Я.,

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

дставника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду від 31 січня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради, ОСОБА_3, треті особи відділ Держгеокадастру в Міжгірському районі, Державний реєстратор сектору з державної реєстрації Міжгірської РДА про визнання недійсним рішення сільської ради та державного акту на право власності на землю,

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із даним позовом, мотивуючи тим, що вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою с. Пилипець, 103, Міжгірського району Закарпатської області та земельної ділянки, яка призначена для обслуговування цього житлового будинку. Між позивачем та власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 існує спір щодо частини земельної ділянки, яка перебуває у її власності, проте на думку відповідача, земельна ділянка належить йому на праві приватної власності.

Під час розгляду  цивільної справи за позовом ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою на стадії апеляційної інстанції позивачу стало відомо про те, що рішення 10 сесії 5-го скликання Пилипецької сільської ради Міжгірського району від 11 вересня 2007 року без номера щодо передачі ОСОБА_3 земельних ділянок загальною площею 0,4702 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в урочищах «Ровінь» та «За дорогою», на підставі якого йому було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 454938 від 13.10.2008 року не приймалося і взагалі заява не розглядалася. Позивач є суміжним землекористувачем і взагалі не зазначена в акті погодження меж та в акті перенесення меж на місцевість (в натурі), в документації із землеустрою, на підставі якої ОСОБА_3 було виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №454938 від 13.10.2008 року.

Посилаючись на вищезазначені обставини ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати рішення 10 сесії 5-го скликання Пилипецької сільської ради від 11 вересня 2007 року №331 щодо передачі ОСОБА_3 земельних ділянок загальною площею 0,4702 га для ведення особистого селянського господарства, в тому числі площею 0,1985 га в урочищі «Ровінь» та площею 0,2718 га «За дорогою» на підставі якого виданий Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 454938 від 13.10.2008 та скасувати такий.

Рішенням Міжгірського районного суду від 31 січня 2017 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, представників ОСОБА_3 М,М. – ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які просять рішення суду залишити без змін, судова колегія приходить до наступного висновку.

При постановленні рішення про відмову у позовних вимогах ОСОБА_1, суд першої інстанції констатував, що попередніми судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка складається із окремих земельних ділянок, розташованих у с. Пилипець: ділянка №1 площею 0,1985 га із кадастровим номером 2122485201:01:009:0030 в урочищі «Ровінь» і ділянка №2 площею 0,2718 га із кадастровим номером 2122485201:01:009:0027 в урочищі «За дорогою», що стверджується Державним актом серії ЯЕ №454938 від 13.10.2008 року на право власності на земельну ділянку, виданим на підставі рішення Пилипецької сільської ради Міжгірського району від 11.09.2007 року.

Дані оспорювані рішення оглядалися у судових засіданнях, були предметом огляду як належні та допустимі докази, їм надавалася правова оцінка в рішеннях, які набрали законної сили і сумніву з приводу їх достовірності та законності ні в кого не виникало. ОСОБА_3 не є відповідальний за дії чи то органу державної влади, чи то органу місцевого самоврядування за неналежне виконання останніми своїх повноважень та обов’язків щодо неналежного оформлення Державних актів на право приватної власності на землю та прийняття рішень.

Із даним висновком суду першої інстанції судова колегія не може погодитися із наступних підстав.

Згідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до ст. 116 ч.ч. 1, 2 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Стаття 118 ЗК України передбачає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Державні акти на право власності є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Із державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №454938 від 13 жовтня 2008 року виданий ОСОБА_3 на земельні ділянки площею 0,4702 га для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення Пилипецької сільської ради 10 сесії 5-го скликання №331 від 11 вересня 2007 року, яке міститься у кадастровій справі на земельну ділянку відповідача.

Згідно листа Пилипецької сільської ради №192 від 23.11.2016 року стверджується, що 10 сесією 5-го скликання Пилипецької сільської ради, яке відбулося 11 вересня 2007 року, не розглядалося та не приймалося рішення про виділення та передачу у власність ОСОБА_3 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в урочищах «Ровінь» та «За дорогою» на території Пилипецької сільської ради на підставі якого ОСОБА_3 було виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку.

На вимогу Апеляційного суду Закарпатської області Пилипецькою сільською радою надано належно завірену копію протоколу рішення десятої сесії п’ятого скликання Пилипецької сільської ради від 11.09.2007 року, з якого вбачається, що цим рішенням №331 передано у власність земельну ділянку гр. ОСОБА_7 та приєднана виписка із рішення і така міститься в матеріалах справи (а.с. 70).

Разом з тим, ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 07.05.2014 року стверджується, що сторони по справі є суміжними землекористувачами і в Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЕ №454938 від 13.10.2008 року ОСОБА_1 і ні її покійний батько – ОСОБА_8 не значаться як суміжні землевласники чи землекористувачі, що суперечить ст. 198 ЗК України.

Судова колегія вважає, що оскільки рішення 10 сесії 5-го скликання Пилипецької сільської ради №331 від 11 вересня 2007 року про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 0,4702 га не приймалося, а цим рішенням надавалась земельна ділянка у власність ОСОБА_7, а тому підстав для його скасування не має, а підлягає скасуванню Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_3 серії ЕК №454938 від 13.10.2008 року, який виданий на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке з цього питання відносно відповідача ОСОБА_3 не приймалося.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення у відповідності до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, яким позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково із вищезазначених підстав.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України ст.ст. 12, 116, 198 ЗК України, судова колегія,

Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Міжгірського районного суду від 31 січня 2017 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №454938 від 13 жовтня 2008 року, виданий на земельні ділянки загальною площею 0,4702 га для ведення особистого селянського господарства, в тому числі площею 0,1985 га в урочищі «Ровінь» та площею 0,2718 га в урочищі «За дорогою» зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2122485201-0108070600084.

В решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області ОСОБА_9