20.06.2017

Справа № 431/1161/17

Провадження № 2/431/526/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

20 червня 2017 року Старобільський районний суд Луганської області

у складі

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Яковенко А.Л.,

позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старобільську Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Схід-Агро» про стягнення збитків упущеної вигоди та моральної шкоди,

встановив:

В березні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до фермерського господарства «Схід-Агро» Старобільського району про стягнення збитків упущеної вигоди та моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що весною 2013 року відповідачем самовільно засіяна земельна ділянка, яка належить йому на праві власності. Цей факт підтверджується матеріалами кримінального провадження, яке закрито 25.11.2016 року за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. Вказаними діями відповідача нанесені збитки у вигляді упущеної вигоди у 2013 році в загальному розмірі 84654,59 грн. Також через відсутність очікуваних, але неотриманих доходів, зазнав душевних страждань, які оцінює як моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Просив визнати поважними причини пропуску звернення до суду та поновити пропущений строк для звернення до суду, оскільки спочатку звернувся межах кримінального провадження, яке було закрито лише 25.11.2016 року.

Позивач ОСОБА_1 та представники позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач голова фермерського господарства «Схід-Агро» ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав, просив застосувати строк позовної давності та відмовити в позові.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 5,2791 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 9-11).

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 25.11.2016 року позивач звертався до поліції, за результатами якого встановлено відсутність в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, оскільки ОСОБА_4 засівав земельні ділянки, які належать ОСОБА_5 та раніше належали ОСОБА_1, ненавмисно засіяв земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 Згідно листа Державної інспекції сільського господарства в Луганській області № 11-25/0559 самовільним зайняттям земельної ділянки площею 5,2791 га завдана майнова шкода складає 6024,30 грн. (а.с.18-19).

Відповідно до інформації відділу статистики у Старобільському районі середня урожайність соняшника по Старобільскому районі у 2013 році склала 19,7 ц/га (а.с. 12).

Відповідно до інформації управління агропромислового розвитку Старобільської райдержадміністрації середня ціна реалізації 1 кг насіння соняшника по сільськогосподарським підприємствам в 2013 році склала 2,83 грн., в 2016 році 8,14 грн. (а.с. 13).

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що він та його зять ОСОБА_7 за усною домовленністю, без укладання договору оренди в 2012 році за свій рахунок обробляв земельні ділянки, площею близько 25 га, які належали фермерському господарству «Заріччя», головою якого був ОСОБА_1 Весною 2013 року ці ділянки обробив ОСОБА_4, який повернув йому всі затрати в розмірі 16000 грн. за осінню обробку земельних ділянок, загальним розміром 25 га. В 2013 році позивач купував насіння соняшника «Ясона» 35 кг по 35 грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» виходячи з принципу процесуального рівноправ’я сторін та враховуючи обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Пред’явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов’язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ними отримані при належному виконанні зобов’язання, а також для вжиття передбачених Цивільним Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Тобто, позивач повинен довести, що вони могли і повинні були отримати визначені ним доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його отримати прибуток.

В обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення з відповідача збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям його земельної ділянки, позивач посилався на те, що внаслідок зайняття земельних ділянок відповідачем (засівання) він не мав можливості їх обробляти та провести заплановані посіви соняшника, у зв’язку з чим ними не отримано прибуток, який згідно розрахунку, проведеного особисто складає загальну суму 84654,59 грн.

В обґрунтування своїх вимог про стягнення збитків позивач надаврозрахунок збитків, здійснений особисто, довідку відділу статистики у Старобільському районі середня урожайність соняшника по Старобільскому районі у 2013 році, довідку управління агропромислового розвитку Старобільськогї райдержадміністрації середня ціна реалізації 1 кг насіння соняшника по сільгоппідприємствам в 2013 році, розписку про закупку у ОСОБА_6 насіння соняшника, постанови про закриття кримінального провадження Старобільського відділу поліції в Луганській області від 25 листопада 2016 року про те, що належна позивачу земельна ділянка засіяна фермерським господарством «Схід-Агро» культурою соняшника.

Як вбачається з вищезазначених документів, вони констатують середню врожайність у2013 році та ціну сільськогосподарської культури соняшника та врожайність у 2013, 2016 році. Будь-яких доказів (договорів, контрактів на покупку врожаю тощо) в підтвердження того, що можливий урожай соняшника може бути реалізований за цінами, зазначеними позивачем, матеріали справи не містять. Позивачем не доведена реальність намірів та можливість реального отримання заявлених в позові сум в якості прибутку. Розрахунки упущеної вигоди позивача є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними фактами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який могли б і повинні були отримати позивачі, якби відповідач не здійснював протиправні дії.

Враховуючи зазначене вище, а також те, що позивач не довів можливість вирощувати саме соняшник та реальність своїх намірів, та не здійснив реальні дії, які б виразили його намір вирощувати соняшник та одержати прибуток, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в зазначеній частині є необґрунтованими, та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, і тому задоволенню не підлягають.

З огляду на встановлені по справі обставини та доводи позову підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, суд не вбачає.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про безпідставність вимог позивача, а тому відмовляє в задоволенні позову саме з цих підстав, то відповідно не застосовує строк позовної давності, що відповідає п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року « Про судове рішення у цивільній справі».

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави, оскільки позивач звільнений від оплати судового збору відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», є інвалідом 2 групи.

На підставі викладеного, керуючись ст .ст. 10-11, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до фермерського господарства «Схід-Агро» про стягнення збитків упущеної вигоди та моральної шкоди – відмовити за необгрунтованністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.В.Олійник