Справа № 2-222/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2009 р.                         Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі:   головуючого судді: Слюсар Л.П.

      при секретарі:   Кудряшовій Т.В.

      за участю адвоката: ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою   ОСОБА_2  до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4,  в своїх інтересах і в інтересах  малолітньої дитини   ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, ОСОБА_6 в своїх інтересах і в інтересах  малолітньої дитини  ОСОБА_7,  Житлово-будівельний кооператив №106 « Комунальник-2»,   про зобов’язання не чинити перешкоди у користуванні житлом та стягнення моральної шкоди,  зустрічну позовну заяву  ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи  Житлово-будівельний кооператив №106 « Комунальник-2», Відділ  у справах громадянства імміграції та реєстрації  фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України  у  Дніпропетровській  області,  ОСОБА_6, в своїх інтересах і в інтересах   малолітньої дитини -  ОСОБА_7, ОСОБА_4  про визнання громадянки особою, яка втратила право користування квартирою, суд -

ВСТАНОВИВ:

 Позивачка  в жовтні 2007  року  звернулася із позовною заявою до відповідача ОСОБА_3  про зобов’язання не чинити  перешкод у користуванні житлом та стягнення моральної шкоди, в якій просила  зобов’язати  відповідача  не перешкоджати  їй у користуванні житловим приміщенням квартирою  АДРЕСА_3 та виділити  їй для проживання житлову кімнату площею 10,4 кв.м. та не перешкоджати в користуванні допоміжними приміщеннями та комунальними послугами.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2008 року  позовні вимоги  ОСОБА_2  були задоволені частково. Усунуто ОСОБА_2 перешкоди в користуванні  квартирою АДРЕСА_3 шляхом виділення  їй у користування  кімнати площею 10,4 кв.м., коридор, санвузол, кухню залишити у загальному   користуванні.  Зобов’язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні виділеною кімнатою та приміщеннями загального користування. У задоволені позовних вимог  про відшкодування  моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою  колегії суддів  судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області  від 15 липня 2008 року  рішення Індустріального  районного суду м. Дніпропетровська від  20.03.2009 року  в частині  задоволення  позовних вимог ОСОБА_2 скасовано  та справа  направлена в цій частині на новий розгляд.

При новому розгляді  справи  ОСОБА_2 неодноразово уточнювала свої позовні вимоги  та визначала сторони по справі.

В  позовній заяві, уточнених позовних заявах   позивачка    посилалася на те, що  рішенням  колегії суддів судової палати  з цивільних  справ  Апеляційного  суду  Дніпропетровської  області  від 16 липня 2006 року вона була  вселена   в АДРЕСА_3.       Вказана квартира належить її колишньому чоловікові – ОСОБА_3 на праві приватної власності.  Після передачі  ключів  в присутності державного  виконавця  ОСОБА_3  став вимагати від неї, щоб вона не завозила до квартири будь-які особисті речі і щоб жила лише на кухні, чим дав зрозуміти, що довго вона в даній  квартирі  не зможе  проживати і, що  не має наміру   виконувати рішення  суду стосовно  її вселення в квартиру.  Спірна квартира  складається із двох ізольованих  житлових кімнат площею 17,2 кв.м. та 10,4  кв.м., кухні, ванної кімнати, туалету , коридору та  балкону. Відповідач та його  перша дружина ОСОБА_8 всіляко перешкоджали її проживанню в спірній квартирі. Внаслідок неправомірних дій відповідача, його доньки, та колишнього дружини ОСОБА_8  вона неодноразово була вимушена звертатися за захистом до правоохоронних органів 15.10.2007 року,  в  січні - лютому  2009 року.   Вважає, що своїми діями за період з  серпня 2008 року по  теперішній час відповідач спричинив їй моральну шкоду, яка нею оцінена в 10000 грн. Просила  зобов’язати відповідача не перешкоджати їй користуватися житловими приміщенням в АДРЕСА_3 та не перешкоджати користуватися допоміжними приміщеннями й комунальними послугами; зобов’язати відповідача  виділити їй в користування для проживання в житловому приміщенні  в АДРЕСА_3, кімнату площею 10,4 кв.м.;  стягнути моральну шкоду  в розмірі 10000 грн.  та судові витрати по справі.      

 Відповідач  ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав в повному обсязі  та подав зустрічну позовну заяву  про визнання  громадянки особою, яка втратила право користування квартирою, яка ухвалою суду від 26.01.2009 року була прийнята судом  та об’єднана в одне  провадження  з первісним позовом.

30.04.2009 року ОСОБА_3 подав уточнену позовну заяву  про відшкодування матеріальної  та моральної шкоди,  в зв’язку з поданою   ОСОБА_3 30.07.2009 року заявою   про залишення  без розгляду  уточненої позовної заяви,   його уточнений зустрічний позов в частині  стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.  

В зустрічній позовній заяві і в ході судового розгляду  ОСОБА_3 посилався на те, що  він,  як власник квартири  категорично проти того, щоб позивачці  в користування була виділена кімната площею 10,4 кв.м.  в його квартирі. Вказав, що після вселення в квартиру  ОСОБА_2  спочатку  створювала вигляд проживання, а з вересня 2007 року   взагалі в квартирі не проживає. Просив  визнати ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, особою, яка втратила право користування квартирою АДРЕСА_3 та зняти її  з реєстраційного обліку; стягнути із відповідачки судові витрати по справі та витрати на правову допомогу.      

В судовому засіданні представник позивачки  та позивачка  підтримали уточнену позовну заяву,  в задоволені зустрічної позовної заяви просили відмовити.  

Представник третьої особи  ЖБК 106  « Комунальник-2» в судове засідання   не з’явився. Про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином.    

Представник третьої особи  Відділу у справах  громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб  Індустріального РВ ДМУ УМВС України  у Дніпропетровській області  в судове засідання не з’явився.   Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином.

Третя особа ОСОБА_6  в судове засідання призначене на 05.06.2009 року з’явилася.  В подальші судові засідання не з’явилася. Про час і місце слухання справи повідомлялась належним чином.  Про причину неявки суд не повідомила.

Третя особа  ОСОБА_4 в судове  засідання не з’явилася.  Про час і місце слухання повідомлялась належним чином.    

Суд, вислухавши позивачку, представника позивачки, відповідача, адвоката,    свідків, дослідивши матеріали справи, відмовні матеріали  №383( ЖРЗСП-439 від 29.01.2009 року),  вважає, що позовні вимоги   ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково, а зустрічна позовна заява   ОСОБА_3  не    підлягає задоволенню   з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 15.08.1997 року  квартира  АДРЕСА_3 належить на праві власності  ОСОБА_3.     Відповідно до  плану квартири АДРЕСА_3, загальна площа квартири 49,8 кв.м.  житлова 27,6 кв.м., житлові кімнати  площею 10,4 кв.м. і 17,2 кв.м.  коридор, ванна, туалет, кухня,  самочинне будівництво – веренда (т.1 а.с. 14-15). Шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 розірвано,  що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу Серія 1-КИ №НОМЕР_2, виданим Індустріальним відділом реєстрації  актів цивільного  стану Дніпропетровського  міського управління юстиції Дніпропетровської області  від 16 серпня 2006 року, актова запис 371 ( т.1 а.с. 52).  

Рішенням  колегії суддів судової палати  з цивільних справ  Апеляційного суду  Дніпропетровської області  від 16  липня 2007 року  ОСОБА_2 була вселена в квартиру АДРЕСА_3.

29.08.2007 року  державним виконавцем  Шедогубовим Д.В. Індустріального відділу  державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції    рішення суду фактично виконано і винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження ( а.с.16).  

Як показала  ОСОБА_2,  після вселення в спірну квартиру їй було виділено  місце на кухні, де вона спала на  матраці, на міжкімнатні двері були поставлені замки, вона не мала вільного доступу в кімнати.   Вказала, що коли її вселили в квартиру, відповідач  перекрив газ, відключив світло,  заборонив користуватися водою. В грудні 2008 року  вона вимушена  була піти з квартири.  В даний час відповідач та його донька перешкоджають проживати в спірній квартирі. Тому вона вимушена була 23.02.2009 року  звернутися до   Індустріального відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції   про повторне вселення.  

Відповідно до Постанови від 26.03.2009 року   державного виконавця  Репіна С.А.   відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого  провадження  з примусового виконання   виконавчого листа  №2-200 виданого 13.08.2007 року  про вселення ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_3, оскільки виконавчий лист  вже подавався до Індустріального ВДВС і був фактично виконаний. (т.2 а.с.69-70).  Постанова не оскаржувалася.    

Відповідач же пояснив,  що  він не перешкоджав проживати  позивачці у квартирі, тільки після її  від’їзду та вивезення всіх меблів, та  пошкодження нею шпалер та виривання електричних розеток,  він вирішив зробити в квартирі ремонт, а тому квартира через відсутність сантехнічних  приборів не була  придатна для проживання, він сам проживав на дачі. Замки на вхідних дверях не змінював.   Позивачка сама  погодилася на такі умови проживання.  

Сторони не  оспорювали той факт, що при вселені в спірну квартиру  в квартирі здійснювався ремонт, був перекритий газ,    відсутні  сантехнічні прибори,  а тому проживання  в квартирі було не можливе, після закінчення ремонту в спірній квартирі проживає  донька відповідача, третя особа по справі із сім’єю, яка була зі згоди власника зареєстрована в спірній квартирі.

Стан квартири  та умови проживання  підтвердили в судовому засіданні свідки   ОСОБА_9 ОСОБА_10

Свідок   ОСОБА_9 подруга позивачки,  розповіла, що з жовтня 2007 ороку  ОСОБА_2 проживає разом з нею   в одній кімнаті  в АДРЕСА_9. Приходила до  позивачки в  спірну квартиру,  на кухні лежав матрац на якому  вона спала.

Свідок ОСОБА_10,  колишній співробітник  сторін,  розповів, що  був в спірній  квартирі після  того, як виїхала  ОСОБА_2  Шпалери на стінах в квартирі були  обідрані,  вивезені меблі,  зрізані решітки,  вирвані розетки.

Факт  перешкоджання в користуванні житлом підтверджується показаннями свідка  ОСОБА_11 знайомого позивачки,  який  розповів, що приходив разом  із позивачкою  в спірну квартиру в січні 2009 року  та в лютому 2009 року, намагалися відкрити двері ключем однак не змогли.  Жіночий голос із за дверей сказав  їм, що їм не  відкриють квартиру.  

 Суд не приймає до уваги показання свідків  ОСОБА_12  та ОСОБА_8, які вказали на  не проживання  ОСОБА_2 в спірній квартирі, оскільки свідки не  вказали причини не проживання, а в судовому засіданні встановлено, що  ОСОБА_2  перешкоджають проживати в спірній квартирі, як колишній чоловік ОСОБА_3 так і  його донька ОСОБА_6 З позовною заявою до  ОСОБА_6   позивачка не зверталася, хоча факт перешкод  у користуванні квартирою саме  ОСОБА_6 і  знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.    

Постановою  Індустріального РВ ДМУ УМВС України  в Дніпропетровській області  від 01.02.2009 року  ОСОБА_2 відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.190 КК України по відношенню до  ОСОБА_6 ( т.2 а.с.28).                

Отже, як  встановлено в судовому засіданні і  вбачається із матеріалів справи,  позивачка в  жовтні 2007 року звернулася до суду з позовною заявою про  усунення перешкод в користуванні житлом,  справа розглядалася в суду,  а виселилася із квартири в зв’язку з неможливістю проживання в  грудні 2007 року,  тому суд не вбачає законних підстав для задоволення зустрічної позовної заяви, щодо  визнання ОСОБА_2 особою, яка втратила право на користування   квартирою.

Щодо задоволення  позовної заяви  ОСОБА_2 в частині  усунення перешкод  в користуванні житлом, то суд оцінюючи всі докази в їх сукупності приходить до висновку, що доводи позивачки в цій частині позовної заяви  знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають задоволенню .

 Позивачкою заявлені вимоги про виділення їй в користування   житлової кімнати  площею 10,4 кв.м. в АДРЕСА_3.

  Відповідно до ч.1,4 ст.41 Конституції України,  кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.  

Згідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм  майном на власний розсуд.  Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власника квартири  визначені ст.383 ЦК України, яка передбачає право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника  можливо   лише  з підстав , передбачених законом.

Відповідно до ч.1  ст.156 ЖК України  з урахуванням  положень ч.1 ст.405 ЦК України члени сім’ї власника, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному   відповідно  до угоди з власником.

    Відповідно до довідки ЖБК -106  « Комунальник-2»  №20/11 від 20.12.2008 року    в АДРЕСА_3  зареєстровані і проживають: ОСОБА_3, дочка ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_6 р.н., онук  ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 р.н., ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., зареєстрована, не проживає з 09.2006 року по даний час,   ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н.,  зареєстрована, не проживає ( т.1 а.с.232).

            Визначаючи   запропонований ОСОБА_2 порядок користування спірною квартирою судом буде порушено право власника  та інших осіб, які вселені в спірну квартиру власником, тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позову в цій частині.      

 Щодо вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди,  спричиненої відповідачем  за період з серпня 2008 року  в сумі 10000 грн., то суд вимушений відмовити в цій частині позовної заяви.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування  моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

 Закон пов’язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи.

            Відповідно до ст.41  Конвенції  про захист  прав людини і   основоположних свобод суд встановлюючи порушення прав людини,  призначає справедливу сатисфакцію.

               Виходячи із обставин  справи, доказів,   суд вважає, що усунення перешкод позивачці в користуванні спірною квартирою є  справедливою   сатисфакцією, а тому вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди  задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.11 ЦПК України  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  в межах заявлених ними вимог  і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ОСОБА_3  просив суд  стягнути із ОСОБА_2 понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 4480 грн.,  оскільки  йому в задоволені зустрічної позовної заяви відмовлено, то суд не вбачає  законних підстав для   стягнення витрат на правову допомогу.

Оскільки позивач за зустрічним позовом є   учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ( категорія2)  ( т.1 а.с.229) і при подачі позовної заяви був звільнений від оплати судового збору,  то згідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає за  необхідне віднести судові витрати за рахунок держави.

Відповідно до ст.88 ЦПК України із  ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь позивачки судові витрати по справі в сумі  38 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись  ст. 47 Конституції України,  ст.ст.9,156 ЖК України,  ст.16,23, 270, 275,280, 319,386,391,405,1167 ЦК України, ст.ст.3,7, 11,15,31,60, 88, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

          Позовну заяву ОСОБА_2  до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4,  в своїх інтересах і в інтересах  малолітньої дитини   ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, ОСОБА_6 в своїх інтересах і в інтересах  малолітньої дитини  ОСОБА_7,  Житлово-будівельний кооператив №106 « Комунальник-2»,   про зобов’язання не чинити перешкоди у користуванні житлом та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

        Зобов’язати  ОСОБА_3  не  чинити перешкоди  ОСОБА_2  в користування  житловим  приміщенням  квартирою АДРЕСА_3.  

        В іншій частині позову  відмовити.

         В задоволенні зустрічної позовної  заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи  Житлово-будівельний кооператив №106 «Комунальник-2», Відділ  у справах громадянства імміграції та реєстрації  фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України  у  Дніпропетровській  області,  ОСОБА_6, в своїх інтересах і в інтересах   малолітньої дитини -  ОСОБА_7, ОСОБА_4  про визнання громадянки особою, яка втратила право користування квартирою -    відмовити .

Стягнути із  ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_2  судові витрати в сумі  38 грн. 50 коп.  

  Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги,   або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення.

  Суддя:                                                                Л.П.Слюсар