СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
01 серпня 2006 року |
Справа № 2-31/5336-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Заплави Л.М.,
Маслової З.Д.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1, паспорт ІНФОРМАЦІЯ_1, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1;
відповідача, Мустафаєва Єльнара Талятівна, довіреність № 1 від 10.01.06, Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим;
відповідача, Донченко Олександр Вікторович, довіреність № 11-05/3289 від 19.05.06, Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим;
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 21.04.2006 у справі № 2-31/5336-2006А
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Головного управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим (вул. ім. газети "Кримська правда", буд. 61, мвсто Сімферополь,95000)
Управління Державного казначейства в Автономній РеспубліціКрим (вул. Севастопольська, 19, місто Сімферополь,95015)
про визнання недійсною постанови.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2006 у справі № 2-31/5336-2006А (суддя Привалова А.В.) у позові суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Головного управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, Управління державного казначейства в Автономній Республіці Крим про визнання недійсною постанови про застосування штрафних санкцій в сумі 2285,00 грн. за порушення законодавства про захист прав споживачів № НОМЕР_1 та повернення з державного бюджету сплаченої суми штрафних санкцій в розмірі 2285,00 грн. відмовлено.
Не погодившись з постановою місцевого господарського суду, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідністю висновків, викладених в постанові суду, обставинам справи.
За твердженнями суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, Головним управлінням у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим був не вірно застосований розмір штрафу - 30% вартості одержаної для реалізації партії товару, оскільки він працює за єдиним податком і звільнений від ведення обліку доходів та витрат.
Також, на думку позивача, перевірка дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів була проведена незаконно, оскільки пунктом 10 Указу Президенту України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” встановлено, що державні органи у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову перевірку діяльності суб'єктів підприємницької діяльності виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб'єктами вимог законодавства про захист прав споживачів.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 було відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, цією ж ухвалою до участі у справі в якості другого відповідача залучено Управління державного казначейства в Автономній Республіці Крим.
У зв'язку з неможливістю брати участь у судовому процесі 20.07.2006, розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. у складі судової колегії суддю Заплаву Л.М. було замінено на суддю Лисенко В.А.
Розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
25.10.2005 посадовими особами Головного управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим на підставі розпорядження начальника Головного управління № НОМЕР_2 була проведена планова перевірка в салоні-магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, де здійснюється роздрібна торгівля м'якою меблею, фурнітурою, обробними матеріалами для виготовлення та ремонту м'якої меблі, який належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1, по дотриманню вимог законодавства про захист прав споживачів.
В ході перевірки було встановлено порушення суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 вимог статей 18 Закону України „Про захист прав споживачів” № 1252 від 18.11.2003, Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України за № 108 від 08.02.1995, пунктів 1.16, 2.7 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 98 від 11.03.2004, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України за № 379/8978 від 29.03.2004, які виразилися у відсутності на товарі (м'якій меблі) необхідній, доступній, достовірній та своєчасній інформації про виробника та його адресу, про нормативний документ, дату виготовлення (на виробах відсутнє маркування на паперових ярликах штемпелюванням або штампуванням випалювання).
Перевірка оформлена актом № НОМЕР_3, який був надісланий позивачу поштою супровідним листом від 28.10.2005.
За результатами проведеної перевірки, на підставі вказаного акту, Головним управлінням у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим було прийнято постанову за № НОМЕР_1 про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 2285,00 грн. за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Не погодившись з вказаною постановою, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом, в якому просив визнати постанову № НОМЕР_1 про накладення штрафу у розмірі 2285,00грн. недійсною.
В процесі розгляду справи суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 доповнив позов вимогами про повернення с державного бюджету сплаченої суми штрафних санкцій в розмірі 2285,00 грн.
Заслухавши доводи та заперечення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Преамбулою Закону України „Про захист прав споживачів” № 1252 від 18.11.2003 встановлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до визначення термінів, які вживаються у Законі, споживач - це громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Отже, саме права споживачів - фізичних осіб, які придбавають продукт для задоволення власних потреб, захищає цей Закон.
Відповідно до пункту 1 статті 18 Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити, зокрема: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються, найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція, дату виготовлення, відомості про умови зберігання, гарантійні зобов'язання виробника (виконавця), найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Згідно з пунктом 2 статті 18 Закону інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Відповідно до пункту 1.16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 98 від 11.03.2004, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України за № 379/8978 від 29.03.2004, здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарської діяльності зобов'язані надати покупцям у доступній наочній формі (у супровідній документації, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом, прийнятим для окремих видів товарів) необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари відповідно до законодавства про мови. Товари, що надійшли у продаж від фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, повинні мати ярлик із зазначенням прізвища вказаної особи, імені та по батькові, номера свідоцтва про її державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та назви органу, що здійснив цю реєстрацію (у разі потреби - відомості про сертифікацію цих товарів), а також гарантійного терміну або терміну придатності.
Пунктом 2.7 вказаних Правил встановлено особливості продажу всіх видів меблів.
Відповідно до підпункту 2.7.2 пункту 2.7 Правил кожний меблевий вироб повинен мати маркування, яке наноситься на приклеєний до виробу паперовий ярлик, виготовлений типографським способом. Дозволяється наносити маркування штемпелюванням, штампуванням, випалюванням. Маркування передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його адресу, товарний (фірмовий) знак, назву виробу, артикул, дату виготовлення, позначення нормативного документа.
З доводами позивача про те, що у магазині знаходились зразки м'якої меблі, які не потребують дотримання зазначених умов, оскільки не продаються, а під час продажу товару продавець інформує покупця про цей товар, суд погодитись не може, оскільки законодавство, что захищає права споживачів, не містить виключень щодо зразків меблів. Отже виставлені до торговельного залу зразки меблів також повинні мати маркування з зазначенням всієї необхідної інформації про товар.
Крім того, пунктом 13 Рекомендації щодо організації продажу товарів за зразками, затверджених Наказом Міністерства економіки України №152 від 20.07.2000, передбачено, що кожний зразок товару забезпечується чітко оформленим ярликом цін (цінником) і анотацією із зазначенням виробника, технічних параметрів та інших характеристик споживчих властивостей товару.
Таким чином, надання для споживачів усієї переліченої інформації про товар є обов'язковим, а її не доведення є порушенням вимог законодавства і суттєво обмежує законне право споживача на свідомий та компетентній вибір товарів.
Згідно зі статтею 23 Закону “Про захист прав споживачів” у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, роботу, послугу - у розмірі 30% вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що Головним управлінням у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим не вірно застосований розмір штрафу - 30% вартості одержаної для реалізації партії товару з посиланням на те, що позивач працює за єдиним податком і звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів та витрат.
Згідно з Указом Президента № 727 від 03.07.1998 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, з Постановою Кабінету Міністрів України № 1269 від 26.09.2001 „Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат” та з Наказом Державної податкової адміністрації України № 599 від 29.10.1999 „Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі” фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють підприємницьку діяльність за єдиним податком, зобов'язані вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.
Отже, перелік викладеного свідчить, що постанова Головного управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим № НОМЕР_1 відповідає вимогам статті 23 Закону України „Про захист прав споживачів” та Положенню про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1177 від 17.08.02.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що перевірка проведена службовими особами Головного управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, відповідно до повноважень, наданих органам захисту прав споживачів статтею 5 Закону України „Про захист прав споживачів”, на підставі розпорядження начальника Головного управління № НОМЕР_2, згідно з планом роботи Головного управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим на жовтень 2005 року.
З матеріалів справи вбачається, що Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим надсилало суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 повідомлення про дату, час та місце розгляду Головним управлінням питання про накладення штрафу, це питання було розглянуто відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів” № 1177 від 17.08.02.
Таким чином, застосовуючи фінансові санкції до позивача у вигляді штрафу у сумі 2285,00 грн. за порушення статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів” Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим діяло в межах своїх повноважень та наданої цим Законом компетенції.
Приймаючи до уваги наведені обставини справи, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин, що мають суттєве значення, відповідає нормам матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.
Керуючись статею 195, пунктом 1 статті 198, статею 200, частиною 1 пунктом 1 статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2006 у справі № 2-31/5336-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді Л.М. Заплава
З.Д. Маслова