№2-а- 2399/0514/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2009 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області
в складі : головуючого судді Діденко С.О.
при секретарі Сухіна О.Ю.
позивача ОСОБА_1
представник відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Добропілля адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплачуваної щомісячної державної соціальної допомоги за статус “Дитина війни”,
ВСТАНОВИВ:
20 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплачуваної щомісячної державної соціальної допомоги за статус “Дитина війни”.
У відкритому судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але позивачу виплачувалася ця допомога в значно меншому розмірі, внаслідок зупинення дії та внесення змін відповідно до зазначеної статті, які в подальшому були визнані рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. неконституційними. Просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року, зобов’язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006-2007 роки у сумі 2733 грн. 30 коп., та за 2008 рік.
Бездіяльність відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача. На думку позивача, виплата соціальної допомоги як дитині війни здійснювалась без врахування доходів та вимог, зазначених в рішенні Конституційного Суду України 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року. Позивач вважає, що сума недоплати, яка утворилась внаслідок неправомірних дій відповідача повинна бути відшкодована ним в повному обсязі. Про факт порушення її прав їй стало відомо після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційного Суду України, тобто у липні 2008 року. Вважає, що строк звернення до суду нею пропущено з поважних причин, а тому просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року і зобов’язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, за період з січня 2006 року по грудень 2008 року.
Представник Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля ОСОБА_2, яка діє за довіреністю, позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано у подальшому неконституційним. Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року, а ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.2008 року.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка раніше не зверталася до суду із заявами про перерахунок і виплату недоотриманого підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, щодо розміру якої була обізнана.
Враховуючи те, що позивач звернулася з позовом до адміністративного суду 20 жовтня 2009 р., позовні вимоги про здійснення дій з призначення (перерахунку) та виплати пенсій за 2006-2008 рр. не підлягають задоволенню з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст.100 КАСУ.
В позовних вимогах просить відмовити в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У пенсійному посвідченні ОСОБА_1 - № 29507 від 8.10.1998 року є штамп встановленого зразка, що засвідчує право позивачки на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” (а.с.4).
Відповідно до ст. 1 цього Закону, до дітей війни відноситься особа, що є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачка ОСОБА_1 народилася 17 вересня 1938 року, що підтверджується паспортом громадянки України серії ВС № 987533, тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, тому її обґрунтовано віднесено до категорій осіб, визнаних дітьми війни(а.с.5).
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2006-2008 р.р., було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цім Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону).
Згідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було передбачено, що пільги дітям війни передбачені ст..5 абз.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни запроваджуються починаючи з 1 січня 2006 року, а статтею 6 цього Закону протягом 2006 року,- поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку визначеному КМ України. Зазначені статі Закону у 2006 році неконституційними у встановленому порядку не визнавались.
Таким чином, вимоги ОСОБА_1 щодо перерахунку щомісячної соціальної допомоги за 2006 рік про визнання дій відповідача УПФУ в м.Добропілля протиправними та зобов’язання щодо перерахунку надбавки, не ґрунтуються на вимогах закону і не можуть бути задоволені.
З’ясовуючи питання щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення щомісячної державної допомоги за 2007 рік, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 5 ч.1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V «Про Державний бюджет на 2007 рік» затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Відповідно до ч. 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V «Про Державний бюджет на 2007 рік» для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007р. по 30.09.2007р. 410,06грн.; з 01.10.2007р. по 31.12.2007р. –415,11грн.
У Прикінцевих положеннях Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Невиконання цього доручення суб’єктами владних повноважень, колізії у застосування законодавчих актів, не можуть бути визнані підставами для відмови у захисті прав позивача, які встановлені та визнані державою.
Згідно ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 “У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів ( справа про соціальні гарантії) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини 2 статті 56, частини 2 ст. 62, ч. 1 ст.66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано такими, що не відповідають Конституції України ст. 111 та п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, при визначені розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в 2007 року необхідно було керуватися ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними фактично позбавили осіб права, отримувати зазначену соціальну допомогу.
Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені ст.100 КАС України, є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
У своїй позовній заяві, позивачка ОСОБА_1 не навела доказів поважності пропуску нею строку для звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушених прав за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року.
Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії), у тому числі ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України, 2007, №52, 27.07.2007р.
Таким чином, позивачка ОСОБА_1 мала можливість, і повинна була своєчасно дізнатися, що її право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги за 2007р. порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007 р. Відповідно річний строк для звернення з позовом до суду, що до вимог про стягнення недоплаченої соціальної допомоги за 2007 рік сплинув 27 .07.2008р.
Адміністративний позов позивачем поданий до суду 20 жовтня 2009 р., тобто після закінчення річного строку з моменту, коли вона могла б дізнатися про порушення свого права. (а.с.2).
Частиною 2 ст. 100 КАС України встановлено, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд вважає, що юридична необізнаність позивач не може бути визнана поважною причиною для поновлення йому строку звернення з позовом до суду.
На підставі наведених вище доводів, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо покладання зобов’язання провести перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги за 2007 рік задоволенню не підлягають з мотивів, порушення позивачем строків звернення з адміністративним позовом до суду.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій УПФУ м. Добропілля протиправними, та про відмову в перерахунку щомісячної державної допомоги за статус «Діти війни на 2008 рік, суд вважає, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було передбачено, що « Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність.
На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону, з дня визнання цих положень Рушенням Конституційного Суду України не конституційними, а саме починаючи з 22 травня 2008 року.
28 травня 2008року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно де у пункту 8 приписано, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня -48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні.
Таким чином, підвищення дітям війни виплачувались органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не до Закону, внаслідок чого є наявні правові підстави для визнання протиправними дій, бездіяльності управлінь ПФУ в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії починаючи з 22 травня по 31 грудня 2008 ріку відповідно до статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».
На час розгляду цієї справи у суді, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривні, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.
Таким чином, в межах річного строку звернення з адміністративним позовом до суду, враховуючи розмір підвищення пенсії, яку позивач отримувала з 1 січня 2008 року у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 20 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року, позивачці слід нараховувати недоплачену соціальну допомогу, починаючи з 20 жовтня 2008 р. по 31 грудня 2008 р.
Встановивши, що відповідач УПФУ м.Добропілля порушив норми права, які регулюють правовідносини у сфері соціального захисту відповідної категорії громадян, суд визнає такі дії протиправними і відповідно до вимог ст.. 162 КАС України покладає на відповідача обов’язок здійснити нарахування та виплату на користь позивача як дитини війни доплату до пенсії.
Суд не може погодитись з запереченнями відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог виходячи з наступного.
28 травня 2008року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», де пунктом 8 постанови визначено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня -48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні.
Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не до Закону, внаслідок чого є наявні правові підстави для визнання протиправними дій, бездіяльності управлінь ПФУ в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії починаючи з 22 травня 2008 ріку відповідно до статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення про відсутність підстав для нарахування підвищення.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст..ст.8, 10, 70, 71, 94, 99, 100, 159-163 КАС України, ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", Рішеннями Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, ст.ст.1, 2, 8, 19, 22 Конституції України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплачуваної щомісячної державної соціальної допомоги за статус “Дитина війни”, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля, щодо відмови в нарахуванні, призначенні та здійсненні виплат ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги, як особі, маючої статус «Діти війни» починаючи з 20 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля здійснити нарахування та виплату за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги, починаючи з 20 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року, в передбаченому ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі 30% від мінімальної заробітної плати за відповідний період, з урахуванням фактично сплачених сум.
В решті позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля щодо визнання дій відповідача протиправними, та зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплачуваної щомісячної державної соціальної допомоги за статус «Діти війни», з 1 січня 2006 року по 19 жовтня 2008 року - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через Добропільський міськрайонний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Складено одноособово в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Головуючий: суддя С.О. Діденко