КОПІЯ

Справа № 139/249/17 Провадження № 22-ц/772/1581/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1

Категорія 50 Доповідач Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Берегового О.Ю., Луценка В.В.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участі: відповідача ОСОБА_2 і її представника – адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 4 травня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

В с т а н о в и л а:

29 березня 2017 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн. щомісячно, починаючи з 29.03.2017 року до досягнення дітьми повноліття.

Свої вимоги мотивував тим, що від шлюбу з відповідачем вони мають двох неповнолітніх синів. З 2015 року відповідач проживає окремо від дітей, не надає ніякої матеріальної допомоги на їх утримання, не відвідує їх, зовсім не бере участі у вихованні та не цікавиться життям дітей. Він самостійно виконує всі обов’язки що стосуються матеріального забезпечення дітей. Домовленості про добровільну сплату аліментів на утримання дітей вони не досягли.

І на даний часу відповідач не надає коштів на утримання дітей, хоча має таку можливість і обов’язок, тому просив стягнути з неї на свою користь аліменти на утримання дітей по 1 000 гр. на кожну дитину.

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 4 травня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 жительки с. Сосонка Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_4 на утримання синів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 29 березня 2017 року до їх повноліття.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір 640 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить змінити рішення суду і стягнути з неї на користь ОСОБА_4 на утримання синів аліменти в розмірі 1/3 від частки заробітку до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Зазначила, що рішення суду вважає незаконним та необгрунтованим і таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні відповідач і її представник підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.

Позивач і його представник, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилися, надіслали письмові заперечення на апеляційну скаргу, де просили розглянути справу у їх відсутності, заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просять її відхилити і залишити без змін рішення суду.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого виконавчим комітетом Морозівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області 2 листопада 2006 року, актовий запис № 4 (серія І-АМ № 024917) сторони з 2 листопада 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 26 листопада 2015 року, яке набрало законної сили 08.12.2015 року (а. с. 5, 9).

Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження видане 5 листопада 2007 року виконкомом Морозівської сільської ради Мурованокуриловецького району, актовий запис № 4, серія 1-АМ № 096335) і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження видане 23 липня 2009 року виконавчим комітетом Морозівської сільської ради Мурованокуриловецького району, актовий запис № 5, серія 1-АМ № 140631) (а. с. 6, 7).

Згідно даних свідоцтв про народження батьком дітей є ОСОБА_4, матір’ю – ОСОБА_2.

Діти проживають разом із батьком – позивачем ОСОБА_4 і знаходяться на його утриманні, що підтверджується довідкою № 586, виданою виконкомом Морозівської сільської ради 10.11.2015 року (а. с. 52) та актами обстеження матеріально-побутових умов, оформлених у квітні 2017 року (а. с. 31, 32-36), у липні 2015 року (а. с. 40), у листопаді 2015 року (а. с. 39).

Також із наданої відповідачем у судовому засіданні суду 4.05.2017 року (а. с. 53-54) копії довідки про своє працевлаштування, доля якої в порушення судом першої інстанції вимог частини 4 статті 10 ЦПК України не була вирішена і, як наслідок, довідка не стала письмовим доказом по справі та, відповідно, не була оцінена судом за правилами статті 212 ЦПК України, вбачається, що відповідач працює в Приватному акціонерному товаристві «Концерн Хлібпром» з 9 квітня 2017 року.

Із наданих у судовому засіданні апеляційної інстанції довідок № 91 і № VNN000000121 від 27.06.2017 року, встановлено, що ОСОБА_2 працює глазурувальником 4 розряду цеху сухих кондитерських виробів на ВП «Вінницяхліб» ПАТ «Концерн Хлібпром» з 09.04.2017 року (наказ № 285-к від 05.04.2017 року) по даний час та має дохід розміром 7 470,97 грн. (квітень – 3 546,53 грн., травень – 3 924,44 грн.).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 1, 2 ст. 181 СК України).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

За правилами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд зобов’язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині 1 статті 182 СК України: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, в редакції чинній на день ухвалення рішення, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 має задовільний стан здоров’я; має постійне місце роботи, отримує регулярний дохід у вигляді заробітної плати за місцем роботи; не має на утриманні інших неповнолітніх дітей та інших осіб, тобто відповідач, являючись матір’ю дітей, має всі можливості матеріально утримувати своїх дітей, що є її обов’язком відповідно до статті 180 СК України.

Також судом встановлено, що неповнолітні діти: ОСОБА_5 віком повних дев’яти років і ОСОБА_6 віком восьми років, мають задовільний стан здоров’я; навчаються у школі; свого заробітку і окремого доходу не мають.

Отже, з урахуванням вищенаведених вимог закону, врахувавши стан здоров’я дітей, вік дітей, що вони являються малолітніми та їх матеріальне становище – відсутність будь-якого доходу; а також врахувавши стан здоров’я відповідача, її матеріальне становище, що вона працює – має постійне місце роботи і постійних дохід у вигляді заробітної плати, відсутність у неї на утриманні дітей і інших осіб, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача, у зв’язку з чим рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заявлених ОСОБА_6 позовних вимог, а саме: про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у частці від заробітку матері, розмір якої становитиме 1/3.

При цьому визначений розмір аліментів, з урахування роз’яснень пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» – не є меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України (не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) та не перевищує максимального розміру, визначеного частиною 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» – не перевищує 50 відсотків заробітної плати відповідача).

Інші доводи апеляційної скарги, як такі, що діти перебувають не на утриманні батька, а насправді перебувають на утриманні держави і навчаються у Мурованокуриловецькій санаторній школі-інтернаті є безпідставними, оскільки на підтвердження таких доводів відповідач зазначила і надала дві довідки № 48 і № 49 від 09.03.2017 року (а. с. 67), які свідчать про те, що діти являються учнями 3 і 2 класу, відповідно, Муровано-куриловецької санаторної школи-інтернату І-Ш ступенів для дітей із захворюванням серцево-судинної системи, але із них не вбачається, що діти у цій школі перебувають на повному державному утриманні.

Крім цього із виданої 12.04.2017 року Мурованокуриловецькою загальноосвітньою санаторною школою–інтернатом довідки № 01-56/113 вбачається, що батько систематично відвідує школу, цікавиться станом здоров’я дітей, сприяє зацікавленості дітей до навчання в школі, забезпечує загальну підготовку до перебування дітей у навчальному закладі.

Відповідач, зазначивши такі доводи в апеляційній скарзі, на виконання вимог статті 10, 60 ЦПК України не надала доказів підтверджуючих перебування дітей у школі-інтернаті на повному державному утриманні.

Також відповідач у судовому засіданні апеляційної інстанції пояснила, що діти перебувають у школі з 9.00 год. до 19.00 год. в робочі дні, там навчаються, харчуються, але ночують вдома; всі вихідні, святкові дні, канікули вони знаходяться вдома.

За наведених обставин апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково: рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, із врахуванням положень частини 2 статті 183 СК України, згідно вимог якої, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового рішення.

На підставі викладеного і керуючись ст. 180, 181, 182, 183 СК України, ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 4 травня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний № НОМЕР_1), уродженки і жительки села Сосонки вул. М. Леонтовича, 16 Вінницького району Вінницької області, працюючої в ПрАТ «Концерн Хлібпром», на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму доходів громадян на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 березня 2017 року до досягнення старшою дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 640 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_7

Судді: /підпис/ ОСОБА_8

/підпис/ ОСОБА_9

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська