ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2007 р. | № 5/374 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. –головуючого, |
Кочерової Н.О., |
Плюшка І.А., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | ТОВ “Агросервіс” |
на рішення | господарського суду Полтавської області від 14 серпня 2006 року |
та постанову | Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2006 року |
у справі | № 5/374 |
господарського суду | Полтавської області |
за позовом | Приватного науково-виробничого підприємства “Шельф” |
до | ТОВ “Агросервіс” |
про | стягнення 158 123 грн. 87 коп. |
за участю представників | сторін |
від позивача – | не з`явився, |
від відповідача – | Вертепа С.О. |
В С Т А Н О В И В:
Приватне науково-виробниче підприємство “Шельф” звернулося до господарського суду Полтавської області із позовом до ТОВ “Агросервіс” про стягнення 158 123 грн. 87 коп., з них 137 294 грн. 42 коп. основного боргу, 13 016 грн. 71 коп. пені, 4 427 грн. 40 коп. інфляції, 3 385 грн. 34 коп. - 3% річних.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 14 серпня 2006 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТОВ “Агросервіс” на користь ПНВП “Шельф” 158 123 грн. 87 коп. основного боргу з врахуванням індексу інфляції, пені, 3% річних.
Господарський суд Полтавської області мотивував своє рішення ст.ст. 512, 526, 530, 611 ЦК України, а також умовами договорів №23/05 від 28 вересня 2005 року, №54/05 від 31 серпня 2005 року та угодою про відступлення права вимоги від 09 грудня 2005 року між ПП “Дітрейд” та ПНВП “Шельф” (новий кредитор).
Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від 18 жовтня 2006 року у справі № 5/374 залишив без змін рішення господарського суду Полтавської області від 14 серпня 2006 року.
У касаційній скарзі ТОВ “Агросервіс” просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14 серпня 2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2006 року по справі № 5/374 і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити ПНВП “Шельф” в задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування касаційної скарги ТОВ “Агросервіс” посилається, зокрема, на невірне застосування господарськими судами попередніх інстанцій ст.ст. 6, 514, 628, 631, 638, 712 ЦК України та ч. 8 ст. 181, ст.ст. 264 - 271 ГК України та роз`яснення ВГСУ.
Вищим господарським судом України ухвалою від 19 січня 2007 року у справі № 5/374 порушено касаційне провадження.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 19.02.2007 у справі № 5/374призначено наступний склад колегії суддів: Самусенко С.С. –головуючий (доповідач), Кочерова Н.О., Плюшко І.А.
Позивач правом участі його повноважного представника в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Стаття 512 ЦК України передбачає можливість заміни кредитора у зобов`язаннs іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ст.514 ЦК України вчинене за договором відступлення права вимоги тягне за собою передачу прав первісного кредитора у зобов`язанні новому кредитору в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановленого законом або договором.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у даній справі.
За договором №54/05 від 31 серпня 2005 року, накладною № РН-00002228 від 31 серпня 2005 року та довіреністю серії ЯКЯ №227853 ПП “Дітрейд” поставив ТОВ “Агросервіс” марганцевокислий натрій в кількості 3,820 тон на загальну суму 36294 грн.
28 вересня 2005 року між ПП “Дітрейд” та ТОВ “Агросервіс” укладено договір співробітництва №23/05, за яким ПП “Дітрейд” зобов`язалося виконати роботи не пізніше 5-ти днів з моменту надходження заявки від ТОВ “Агросервіс”, а ТОВ “Агросервіс” зобов`язалося приймати та в повному обсязі оплачувати товари та послуги за даним договором.
Сторонами було укладено додаток №1 до договору №23/05, згідно з яким передбачено монтаж-демонтаж ємкостей трубопроводів, насосної станції на загальну суму 101 000 грн. 42 коп.
Суди встановили, що відповідно до акту №РН-0000278 від 28 вересня 2005 року здачі-приймання робіт ПП “Дітрейд” були проведені монтажно-демонтажні роботи по ємкостям, трубопроводам, насосної станції на загальну суму 101 000 грн. 42 коп. та претензій одна до одної сторони не мають.
Судами встановлено, що договори №54/05 від 31 серпня 2005 року та №23/05 від 28 вересня 2005 року містять всі передбачені чинним законодавством істотні умови щодо договорів даної категорії.
09 грудня 2005 року ПП “Дітрейд” як первісним кредитором та ПНВП “Шельф” як новим кредитором укладено угоду про відступлення права вимоги, згідно до умов якої ПП “Дітрейд” відступило, а ПНВП “Шельф” прийняло на себе право вимоги по вищенаведених укладених ПП “Дітрейд” та ТОВ “Агросервіс” договорам №23/05 та №54/05.
По угоді про відступлення права вимоги новий кредитор одержав право замість старого кредитора вимагати від боржника сплатити вартість послуг по проведенню монтажно-демонтажних робіт ємкостей та трубопроводів насосної станції по договору №23/05 в сумі 101 000 грн. 42 коп.; сплатити вартість поставленого марганцевокислого натрію по договору №54/05 в сумі 36 294 грн., разом 137 294 грн. 42 коп., а новий кредитор мав компенсувати первісному кредитору вказану суму.
Суди встановили, що ПП “Дітрейд” та ПНВП “Шельф” підписано протокол від 09 грудня 2005 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якому зазначено, що у зв`язку з укладенням угоди про відступку права вимоги ПНВП “Шельф" зараховує в погашення заборгованості ПП “Дітрейд” суму в розмірі 137294 грн. 42 коп.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ПНВП “Шельф” направило ТОВ “Агросервіс” повідомлення № 32 від 20 березня 2006 року про укладення між ним та ПП “Дітрейд” угоди про відступлення права вимоги по договорам №23/05 та №54/05 на суму 137 294 грн. 42 коп.
Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Виходячи із вищенаведених встановлених обставин та досліджених матеріалів справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, за якими відступлено право вимоги до відповідача як боржника за договорами №23/05 та №54/05 позивачу та доводи касаційної скарги ТОВ “Агросервіс” не знайшли свого підтвердження, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів і залишає без змін оскаржувані у даній справі судові рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “Агросервіс” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 14 серпня 2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2006 року у справі № 5/374 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді: Н. Кочерова
І. Плюшко