Справа № 372/1774/15-к Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В.

Провадження № 11-кп/780/175/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 2 22.06.2017

УХВАЛА

Іменем України

22 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:         

головуючого судді – Авраменка М. Г.

суддів – Гайдай Р.М., Орла А.І.

при секретарі – Шийці Ю.В., Безух І.Ю., Коломиченко А.С., Олійнику О.Л.

за участю:

прокурора – Пухи І.Ю.

обвинуваченого – ОСОБА_2

потерпілої – ОСОБА_3

представника потерпілих – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційними скаргами потерпілого та прокурора Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури на вирок Обухівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого

визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні, та виправдано за ч. 1 ст. 119 КК України - за недоведеністю вчинення ним вказаного злочину. Цивільний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду. Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів,-

В С Т А Н О В И Л А:

  Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України за наступних обставин. Так, ОСОБА_2 28 лютого 2015 року, перебуваючи в кафе «ОСОБА_6 кручею» по вул. Миру в м. Обухів Київської області, близько 23 години 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки із ОСОБА_7, який також перебував у стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, та внаслідок злочинної недбалості, ОСОБА_2 під час сварки наніс удар кулаком в область грудної клітини ОСОБА_7, в ході чого останній, не втримавшись на ногах, впав на спину на асфальтобетонну поверхню та вдарився головою. Від отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 05 березня 2015 року об 11 годині помер у реанімаційному відділені Обухівської центральної районної лікарні. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 79 від 16.04.2015, смерть ОСОБА_7 настала від черепно-мозкової травми: крововиливів від оболонки та у речовину головного мозку. Перелом склепіння та основи черепа.

На вказаний вирок до суду з апеляційними скаргами звернулись потерпілий ОСОБА_5 та прокурор.

Потерпілий ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просив вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України та призначити найвище покарання за санкцією вказаної статті, а також просить задовольнити заявлений ним цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у повному обсязі. Потерпіла ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги ОСОБА_5 підтримала.

На думку потерпілого, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Потерпілий посилається на те, що досудовим розслідуванням було встановлено, що на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, ОСОБА_8 під час сварки наніс удар кулаком в область грудної клітини ОСОБА_7, внаслідок чого останній впав та вдарився головою, втративши свідомість, а ОСОБА_2 продовжував наносити удари ногами у різні частини тіла та голови. У зв'язку із недбалістю слідчого, обвинувальним актом від 20 листопада 2015 року дії ОСОБА_2 перекваліфіковані з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України.

Потерпілий посилається на висновки експертів, судмедексперта та вказує про неповноту та невірність висновку експерта ОСОБА_9, у звязку із неможливість прочитати історію хвороби через нерозбірливість почерку. Потерпілий не погоджується з висновком судово-медичного експерта №79 від 05.03.2015, оскільки експерт не звернув уваги на наявність у хворого ОСОБА_7 закритої травми грудної клітини, яке можливо сталося із-за нанесення сильного удару рукою або ногою потерпілому, яке призвело до його падіння та спричинення черепно-мозкової травми. Сильний удар в область грудної клітини призвів до різкого обмеження дихальної екскурсії грудної клітки і порушення вентиляції легені на боці ураження, що призводило до ОДН, а пізніше – пневмонії. У звязку із викладеним, неможливо погодитись із поясненнями експерта про наявність у потерпілого прижиттєвої пневмонії. Історія хвороби ОСОБА_7 не містить інформації на наявність у потерпілого прижиттєвої пневмонії. Виникнення пневмонії у ОСОБА_7 сталось на фоні ускладнення дихальної функції правої легені внаслідок забитої травми грудної клітини. З історії хвороби ОСОБА_7 вбачається, що лікарі чотири рази внесли записи про наявність у хворого ЗТГК та пов’язують ускладнення стану хворого з наявністю даної травми.

Також потерпілий зазначає, що судом не були взяті до уваги всі обставини справи, проігноровані деякі докази, та покладені в основу лише ті докази, які були досліджені під час судового розгляду, однак, цих доказів недостатньо для того, щоб ухвалити правосудне рішення, у зв'язку із чим спостерігається однобічний підхід суду при обґрунтовуванні своїх висновків.

Крім того, потерпілий обґрунтовує суму матеріальних витрат, пов’язаних із лікуванням батька, що становить 34 022, 08 грн. та моральну шкоду у розмірі - 150 000 грн., і просить задовольнити цивільний позов.

Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок скасувати у зв'язку із неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи; витребувати та дослідити в судовому засіданні наявні в матеріалах справи письмові та речові докази, перелічені в скарзі; допитати в судовому засіданні обвинуваченого, потерпілих, свідків та експертів; та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України і призначити покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На думку прокурора, вирок є незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Прокурор звертає увагу на те, що не допускається включати у виправдувальний вирок формулювання, які ставлять під сумнів невинність виправданого. Крім того, зауважує, що ОСОБА_2 в процесі досудового слідства свою вину визнав та показав, що 28 лютого 2015 року, коли всі почали виходити на вулицю, ОСОБА_2 виходив разом із чоловіком на ім’я ОСОБА_7, який, будучи п’яним поводив себе неадекватно та висловлювався в бік обвинуваченого нецензурною лайкою, а також вони сварились за мобільний телефон, який ОСОБА_7 забрав зі столу, та який йому не належить. Потім вони вийшли на дорогу за кафе і там при спілкуванні почали говорити на підвищених тонах, почали зближуватись один до одного і в цей момент обвинувачений ногою чи рукою відштовхнув потерпілого від себе і той впав на асфальт та вдарився головою. Разом з тим, в судовому засіданні обвинувачений свою вину заперечив.

На думку прокурора, обвинувачений, усвідомлюючи, що у випадку визнання судом його вини, він понесе відповідне покарання, в тому числі, у виді реального позбавлення волі, дав показання підчас судового розгляду, які є надуманими, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, що не враховано судом першої інстанції.

Прокурор посилається на показання свідка події - ОСОБА_10, надані під час досудового слідства, про те, що ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_7, після чого останній впав та вдарився головою, в нього почала текти кров та він втратив свідомість. А також, відповідно до показань свідка ОСОБА_11, 28 лютого 2015 року близько 23:00, після святкування він вийшов на вулицю та побачив, що ОСОБА_10 та ОСОБА_7 розмовляють. Свідок підійшов та запитав про конфлікт, який виник через чужий мобільний телефон, який опинився в кишені у потерпілого, на що той відповів, що не пам’ятає звідки він у нього. В цей час у розмову втрутився ОСОБА_2, повернувся в їх бік та побачив, що ОСОБА_7 лежить на асфальті та в нього тече кров, а в цей час ОСОБА_10 та ОСОБА_2 штовхались між собою. Коли все закінчилось, свідок забрав свого батька і поїхав додому. Він вже зрозумів, що тілесні ушкодження потерпілому наніс ОСОБА_2, однак з’ясувати навіщо він це зробив хотів вдома.

Апелянт зазначає, що в подальшому, під час судового розгляду зазначені свідки змінили свої показання та зазначили, що самого конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 вони не бачили, а почули лише глухий звук, після чого повернулись та побачили ОСОБА_7, який лежав на асфальті та у нього йшла кров. На запитання щодо зміни показів в судовому засіданні, вказали, що під час досудового слідства на останніх здійснювали тиск та вони були вимушені надати інші показання.

На думку прокурора, судом першої інстанції не враховано, що свідок ОСОБА_11 є чоловіком рідної сестри обвинуваченого, що свідчить про близькі та дружні відносини між самим обвинуваченим та свідком ОСОБА_11, що підтверджує надання неправдивих показань свідком в судовому засіданні, направлених на виправдування ОСОБА_2

По факту зміни показів ОСОБА_10М, та ОСОБА_11 с судовому засіданні, прокуратурою внесено відомості по ЄРДР за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України та на даний час триває розслідування по даному факту.

Прокурор зазначає, що суд першої інстанції не врахував те, що під час допиту в судовому засіданні ОСОБА_11 підтвердив, що чув сварку між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 Крім того, на думку прокурора, оскільки ОСОБА_7 весь час йшов з однією швидкістю поряд зі свідками, які не зазначали про хитку ходу ОСОБА_7, то виключається можливість його самостійного падіння під час подальшого розвитку подій. Звертає увагу, що батько обвинуваченого давав показання, відповідно до яких, після події йому подзвонила його дочка, яка просила вислати гроші на лікування ОСОБА_7, але через два дні останній помер, що вказує на першочергове визнання своєї вини ОСОБА_12 у звязку із чим він і намагався допомогти потерпілому.

Прокурор вказує на те, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку письмовим і речовим доказам сторони обвинувачення. Судом не враховано, що згідно висновку експерта, ОСОБА_2 при спілкуванні тримається з осторогою, періодично дратується, на запитання переважно відповідає лаконічно та ухильно. Поведінка здебільшого демонстративна. Намагається показати себе з вигідного боку, не розповідали про неблагополучні факти свого життя, або ж їх заперечує. Зазначене підтверджує реальну можливість надання обвинуваченим неправдивої інформації в судовому засіданні з метою власного виправдування та уникнення відповідальності.

На думку прокурора, резолютивна частина вироку є неконкретною, нечіткою та незрозумілою, оскільки згідно з формулювання неможливо встановити за які саме дії суд вирішив визнати обвинуваченого невинуватим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора в підтримку вимог та доводів апеляційної скарги прокурора та потерпілого; пояснення потерпілих та їх представника, які підтримали доводи та вимоги своєї апеляційної скарги та скарги прокурора; думку обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг; допитавши експертів ОСОБА_13 та ОСОБА_9, свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10, вивчивши матеріали провадження, та обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, а саме, у вбивстві ОСОБА_7 через необережність.

На думку колегії, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, внаслідок повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку, та на законних підставах виправдав його за цією статтею.

Судом обґрунтовано були прийняті за основу показання ОСОБА_2, оскільки вони є логічними і послідовними, а також стверджуються показаннями інших свідків, зокрема:

показаннями свідка ОСОБА_10, який пояснив, що 28.02.2015 був присутнім на дні народження кума в кафе «ОСОБА_6 кручею». Близько 23 години він, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, йшов додому з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 Спочатку під гірку йшов ОСОБА_2, потім ішов він, а потім ОСОБА_7 Коли він підкурював, то почув глухий звук, обернувшись, побачив як ОСОБА_7 лежить на землі і в нього йшла кров з голови. ОСОБА_2 стояв до нього обличчям, тому він накинувся на ОСОБА_2, оскільки подумав, що той вдарив його, але підбіг ОСОБА_11, який ішов позаду і розборонив його. В кафе, та по дорозі між обвинуваченим та ОСОБА_7 конфліктів не бачив. Чи був конфлікт в барі він не пам’ятає;

показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що 28.02.2015 він перебував на святкуванні свого 50-річного ювілею. Конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не бачив, бо весь час був у кафе. Коли вийшов з кафе, то побачив як ОСОБА_7 лежав на землі без свідомості, коло нього були вже люди, викликали швидку. Він був гарно випившим і люди говорили, що він похитнувся та впав бо був п’яним. У свідка ОСОБА_14 пропав телефон, який виявився в кармані ОСОБА_7, потім його повернули ОСОБА_14;

показаннями свідка ОСОБА_14, про те, що в період святкування конфліктів між гостями не було. Того вечора в неї пропав телефон, але потім його знайшли. Бачила лише потерпілого, що лежав на землі, як все трапилося не бачила. У потерпілого був пульс, але він був без свідомості, вона їхали з ним у швидкій як супроводжуючі;

показаннями свідка ОСОБА_3, яка є матір’ю ОСОБА_7, про те, що 28.02.2015 о 22 годині вона зателефонувала сину, який повідомив, що все нормально, скоро буде. Передзвонивши йому близько 01 години ночі, телефон взяла якась жінка, сказала взяти гроші та їхати до реанімації. Син п’ять днів лежав в реанімації, потім помер. Грошей обвинувачений на лікування не давав. Син пив лише вино, скандальним не був, не бився, та був міцним і сам без матері виховував сина. Родина обвинуваченого грошей на поховання не давала. Родичі іменника сказали, що її син упав, а лікар їй сказав, що окрім рани на голові у нього ще розірвані легені;

показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що 28.02.2015 святкували день народження його батька. Вийшли з кафе з ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 Спочатку йшов ОСОБА_2, за ним ішов ОСОБА_7 і ОСОБА_10, а потім ішов він. Він пішов до машини, почувши чийсь підвищений тон, побачив, що ОСОБА_7 лежить на землі, а ОСОБА_10 вдарив ОСОБА_2, після чого він підбіг до них та розборонив. Викликали швидку і він допоміг покласти потерпілого у якого з голови йшла кров на носилки. Потім вони поїхали до родичів ОСОБА_7 та відвезли їх до лікарні. Того вечора у його хрещеної ОСОБА_14 пропав телефон в залі кафе, потім його виявили у кишені ОСОБА_7, сталося непорозуміння, конфліктів ніяких не було. Не бачив, щоб ОСОБА_2 наносив удар потерпілому, не бачив момент удару. ОСОБА_7 був знайомим його батька, а з сестрою обвинуваченого він проживає;

показаннями свідка ОСОБА_12, який є батьком обвинуваченого. Того дня він був на святкуванні. Близько 20 години він був вже дома, коли прийшов додому син, він не чув. Наступного дня вони всі троє поїхали в Канів. Сину подзвонили з міліції і він поїхав, тоді повідомили, що сина забрали в міліцію як свідка. Син працював, але не офіційно, не пив. Подзвонила дочка і попросила вислати гроші, на лікування потерпілому, вони переслали 1000 грн., а потім той чоловік через 2 дні помер;

показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_2 являється братом її невістки. Конфліктів того вечора не бачила. Бачила, що потерпілий лежав без свідомості, викликала швидку, з потерпілим разом поїхала до лікарні, до свідомості він не прийшов. У нього йшла кров з ушей і носа, біля голови була калюжа крові інших ушкоджень не було, його поклали до реанімації. ОСОБА_7 лежав головою з гори до низу, а ОСОБА_11, ОСОБА_2, та ОСОБА_10 стояли в стороні та спілкувались;

показаннями свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19В;

показаннями свідка ОСОБА_20, який є хірургом в Обухівській ЦРЛ, про те, що 28.02.2015 знаходився на чергуванні, ОСОБА_7 доставили до приймального відділення без свідомості і йому зробили всі необхідні дії, дренаж черевної порожнини, щоб виключити внутрішню кровотечу, пункцію плевральних порожнин, був дренаж правої легені. У потерпілого був виявлений гемопневмоторакс - це скупчення крові в плевральній порожнині, який міг бути зумовлений різними факторами, або внаслідок основного захворювання, або курив, або при падінні. Ззовні ніяких тілесних ушкоджень виявлено не було, якби вони були їх би записали в історії хвороби. Закрита травма грудної клітини могла утворитись внаслідок падіння; 

показаннями свідка ОСОБА_21, який є лікарем-ортопедом в Обухівській ЦРЛ, та був присутнім коли поступив потерпілий до лікарні, про те, що потерпілий був без свідомості, проводився рентген черепа. В потерпілого були кров’яні виділення з носа та вуха, що свідчить про травму голови, це був перелом черепа;

показаннями свідка ОСОБА_6І, який працює лікарем - рентгенологом Обухівської ЦРЛ, про те, що потерпілому було виконано рентгенограму черепа та легень, потім були надані знімки для опису. При описі знімків чітко зазначено перелом кісток черепа. На знімках легень було затемнення, що може свідчити про наявність рідини. Ренгенознімки повинні були бути в історії хвороби, або у хворого, або в архіві. Знімок черепа робився лежачи. З описаного знімку легень видно потовщену реберну плевру, що може свідчити про пошкоджене ребро, чи про наявність рідини, які могли утворитись і від падіння і від удару. Пошкодження ребер не було виявлено, ліній перелому не було. Потерпілого свідок не бачив а описав лише знімки.

Лікар психіатр-нарколог Обухівської ЦРЛ ОСОБА_22, суду першої інстанції повідомив, що наявність в крові ОСОБА_7 вміст етилового спирту в концентрації 2,53 % по старій класифікації, відноситься до середнього ступеню алкогольного сп’яніння. При цьому у людини порушується координація рухів, важко втриматись на ногах і є висока вірогідність падіння, виникає слабкість, поганий настрій, зниження тонусу м’язів. Вищезазначена доза в 12 разів перевищує допустиму норму. 

Лікарі Обухівської ЦРЛ, допитані в суді першої інстанції в якості свідків, а саме: ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_6 підтверджують лише факт наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 та здійснення ними необхідних дій для надання відповідної медичної допомоги.

На думку колегії, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що вказані докази не можуть бути покладені в основу встановлення вини ОСОБА_2, оскільки вказані особи не підтверджують обставини причетності обвинуваченого до події даного злочину або вчинення обвинуваченим будь-яких дій, що призвели до вбивства з необережності ОСОБА_7, оскільки жоден із свідків не вказав, що бачив, щоб ОСОБА_2 наносив удари ОСОБА_7, в ході чого останній, не втримавшись на ногах, впав.

У звязку із сумнівами апелянтів відносно достовірності висновків та показів експертів ОСОБА_9 та ОСОБА_13, та за клопотанням прокурора, колегією суддів проведено повторний допит вказаних осіб, які підтвердили покази, надані в суді першої інстанції, зокрема:

експерт ОСОБА_13 підтримав свій висновок №74/к від 26.08.2016, пояснивши суду, що травма черепа пов’язана з падінням потерпілого і ударом головою об площину поверхні і могла утворитись як від поштовху, так і від самовільного падіння. Ушкодження за вухом могло утворитись після падіння. Ушкодження на правому плечі могло утворитись при самовільному падінні. При своєму дослідженні, використовували медичну документацію, досліджували попередній висновок експерта. У потерпілого був правосторонній гемопневматорикс, робили пункцію та відкачували кров. В зв'язку з відсутністю рентгенівських знімків, неможливо вказати про походження гемопневматорикса, на поверхні грудної клітини ніяких ушкоджень не виявлено. Ушкодження черепа могло утворитись як і при самовільному падінні, так і при наданні тілу з прискоренням;

експерт ОСОБА_9 дав пояснення відносно свого висновку №79 від 16.04.2015 про те, що потерпілому ОСОБА_7 було заподіяно не менше трьох прикладань сили в потилицю, плече та вухо. Наявні ушкодження можливо було отримати від падіння. Внаслідок одного падіння могли бути отримані всі тілесні ушкодження. В області грудної клітини ніяких тілесних ушкоджень виявлено не було. У потерпілого було виявлено запалення легень з гнійним вмістом, яке, мабуть почалось ще при житті. Свій висновок здійснював з врахуванням історії хвороби. Штучна вентиляція легень була проведена, щоб легені дихали, бо була важка черепно-мозкова травма. У потерпілого була виявлена і крупно вогнищева гнійна бронхопневмонія. Рентгенівські знімки ним не досліджувались, оскільки вони на дослідження не надавались, була лише історія хвороби. Ребра ушкодженими не були, жодних травм в грудній клітині виявлено не було. У потерпілого було виявлено травми на голові, вусі та руці. При падінні могло утворитись ушкодження плеча і голови, а травма в усі свідчить про перелом кісток черепа. Наявність синця не може однозначно свідчити, що туди було нанесено удар.

Враховуючи те, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, колегією суддів не встановлено підстав для скасування виправдувального вироку відносно ОСОБА_2

Доводи апелянтів про необхідність врахування показів свідків, наданих під час досудового розслідування, не можуть братись до уваги, зважаючи на засади кримінального провадження, оскільки відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані доказами, а як убачається із вироку, в показаннях свідків не міститься доказів причетності ОСОБА_2 до вчинення вбивства ОСОБА_7 через необережність. Інших доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України прокурором надано не було.

Інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено, у звязку із чим, вирок суду слід залишити без змін, як законний, обґрунтований та вмотивований.

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора та потерпілого залишити без задоволення, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року щодо ОСОБА_2 – без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: