№2-3075/2009
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2009 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Діденко С.О.
секретаря Сухіна О.Ю.
за участю позивача ОСОБА_1
адвоката ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» Відокремлений підрозділ шахта “Добропільська” про відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
12 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ДП “Добропіллявугілля” ВП ш. “Добропільська” про відшкодування моральної шкоди мотивуючи тим, що він знаходився в трудових відносинах з ВП шахта «Добропільська» ДП «Добропіллявугілля» працював прохідником підземно 5 розряду з повним робочим днем у шахті. У результаті роботи в шкідливих умовах праці він одержав професійне захворювання – хронічну вертеброгенно попереково-крисцову радикулопатію в стадії затягнутого загострення з больовим синдромом з справа, відповідно до висновку МСЕК № 079390 від 29.09.2009 року, йому встановлено 40% утрати професійної працездатності по професійному захворюванню з подальшим переоглядом та встановлена 3-я група інвалідності. У результаті отриманого професійного захворювання йому був спричинений не тільки фізична біль, а і моральні страждання. Він змушений постійно проходити курс лікування. Крім того, моральні страждання виражаються в переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я; у нього порушені нормальні життєві зв'язки, для відновлення яких з його боку необхідні додаткові зусилля. Постійно відчуває біль у спині та правій нозі, у результаті чого йому доводиться пристосовуватися до таких умов життя; він не повною мірою може виконувати роботу по будинку й допомагати родині по господарству. Йому протипоказаний важка фізична праця, він повинен регулярно звертатися за медичною допомогою. Практично вся чоловіча робота в побуті лягла на його дружину. Все це порушило його життєвий уклад і зажадало від його додаткових зусиль для відновлення нормального способу життя. Змушений був покинути роботу. Через це він глибоко страждає.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги й просить суд стягнути з ДП “Добропіллявугілля” ВП ш. “Добропільська” моральний збиток у розмірі 40000 гривень, виходячи зі ступеня заподіяних йому моральних страждань і порушення життєвого укладу, викликаних ушкодженням здоров'я, а також ступеня втрати професійної працездатності.
Представник відповідача ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності, проти задоволення позову заперечує тому, що позивач безпідставно посилається на норми Закону України “Про охорону праці” та Цивільний Кодекс України та вважає, що позивач у судовому засіданні не надав належних доказів тих обставин, які б підтверджували якими неправомірними діями відповідача йому заподіяні моральні страждання та у чому вони полягають. Крім того, представник відповідача вважає, що відповідно до пп. “д” п.1.1 “Порядку встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров”я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків” затвердженому наказом Міністерства охорони праці України від 22.11.1995 року № 212 , обов’язок встановлення факту спричинення моральної шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання покладено на МСЕК. Позивач не надав суду висновку медичного органу про перенесений ним стрес або депресію чи інші негативні зміни в його емоційному стані, тобто не довів спричинення йому моральної шкоди внаслідок професійного захворювання. Просить у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню .
Свій висновок суд обґрунтовує наступним:
У судовому засіданні встановлено, що позивач знаходився в трудових відносинах з ВП шахта «Добропільська” ДП «Добропіллявугілля», працював прохідником підземним з повним робочим днем у шахті. У результаті роботи в шкідливих умовах праці він одержав професійне захворювання –хронічну вертеброгенно попереково-крисцову радикулопатію в стадії затягнутого загострення з больовим синдромом з справа, відповідно висновку МСЕК № 079390 від 29.09.2009 року, йому встановлено 40% утрати професійної працездатності по професійному захворюванню та встановлена
3-я група інвалідності. Дане захворювання встановлено як професійне висновком Донецької МСЕК від 29.09.2009 року.
Зазначені обставини знайшли своє підтвердження матеріалами справи, дослідженими в ході судового розгляду й по суті сторонами не оскаржуються.
Розв'язуючи питання про обґрунтованості вимог позивача, суд виходить із вимог ст.237-1 КЗпП України, яка визначає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як вбачається з положень вищеназваної статті, зобов’язання відшкодувати моральну шкоду виникає тільки при умовах, що моральні страждання робітника або втрата їм нормальних життєвих зв’язків або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушень законних прав робітника.
Відповідно до п.16 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 23.09.2009 року , причинами професійного захворювання позивача стали порушення відповідачем норм по охороні праці згідно законодавства.
Згідно ст.6 Закону України “Про охорону праці” умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Ст.13 вказаного Закону гласить, що роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів , а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
У судовому засіданні встановлено, що причинителем шкоди здоров’ю ОСОБА_1 та порушником його законних прав є ДП «Добропіллявугілля» .
Посилання представника відповідача на зобов’язання відшкодування моральної шкоди саме Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України “ Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” безпідставно та не ґрунтується на чинному законодавстві.
На підставі викладеного, суд вважає про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 до ДП «Добропіллявугілля» про відшкодування морального збитку при наявності такої шкоди, оскільки з представлених суду доказів випливає встановлення наявності морального збитку позивачу, у результаті отримання професійного захворювання на виробництві, що відповідно привело до позбавлення можливостей реалізації позивачем своїх звичок і бажань, негативним наслідкам морального характеру, порушенню його нормальних життєвих зв'язків, що вимагають додаткових зусиль для організації життя.
Дані обставини знайшли своє підтвердження поясненнями позивача, матеріалами справи, дослідженими і проаналізованими в ході судового розгляду.
Визначаючи суму морального збитку , суд виходить з розміру позовних вимог позивача, ступеня порушень його життєвих зв'язків, характеру додаткових зусиль в організації подальшого життя, пов’язаних з професійним захворюванням, погіршенням здоров»я та душевного балансу , змушення покинути роботу у зв’язку зі станом здоров”я, викликаного умовами виробництва, а також з урахуванням розумності і справедливості вважає позов підлягаючим частковому задоволенню і стягненню з ДП «Добропіллявугілля» ВП ш. “Добропільська” на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди суми в розмірі 12000 грн.
В іншій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір 17 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 15 грн.
На підставі ст.ст.233, 237-1 КЗпП України, Закону України “Про охорону праці”, керуючись ст. ст. 5,10,60, 88,212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» Відокремлений підрозділ шахта “Добропільська” про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля» Відокремлений підрозділ “Шахта “Добропільська” на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 12000,00 (дванадцять тисяч) гривень .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства “Добропіллявугілля” ВП “Шахта “Добропільська” на користь держави судовий збір у розмірі 17 (сімнадцять) грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 15 (п’ятнадцять) грн.
Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Добропільський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подачі заяви на апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
Головуючий суддя С.О. Діденко