Справа № 520/17530/14-ц

Провадження № 2/520/1522/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29.06.2017 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Луняченка В.О. ,

при секретарі – Нефедової Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Третя Одеська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсним заповіту, довіреності та договору купівлі-продажу,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 18.12.2014 року звернувся ОСОБА_2 з позовом про визнання недійсним заповіту, довіреності та договору купівлі - продажу, в якому просить визнати недійсним заповіт вчинений 23.08. 2013 року ОСОБА_9, ( ІНФОРМАЦІЯ_1 померлого 18.11.2013 р.), зареєстрованого в реєстрі №1425 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7; визнати недійсною довіреність видану від імені ОСОБА_9 ,17.10.2013 року на ім’я ОСОБА_3 на продаж квартири квартиру АДРЕСА_1, , зареєстровану в реєстрі №705 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8; визнати недійсним договір купівлі - продажу від 07.11.2013 року квартири АДРЕСА_2, укладеного ОСОБА_3 діючої, на підставі довіреності від 17.10.2013 року, від імені та в інтересах ОСОБА_9, укладений в рівних частках 1/3 на ОСОБА_4, 1/3 на ОСОБА_5 1/3 на ОСОБА_6, посвідченого державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_10; визнати за ОСОБА_2 право власності, в порядку спадкування за законом, на квартиру АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на момент вчинення заповіту, надання довіреності та укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_9 був у безпорадному стані, не усвідомлював значення своїх дій, оскільки хворів тяжкою невиліковною хворобою, а позивач, як спадкоємець першої черги за законом , має право на отримання у власність спадкове майно свого батька.

Представник позивача – ОСОБА_11 у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову. При розгляді справи приймала участь і представник позивача – ОСОБА_12

У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_13, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позовні вимоги не визнавали у повному обсязі, заперечуючи проти того, що на момент вчинення заповіту, надання довіреності та укладення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_9 знаходився у безпорадному стані.

Відповідач ОСОБА_3 до судових засідань не з’являлась. Повідомлялась належним чином про час і місце розгляду справи. Надала заяву про розгляд справи за її відсутності з урахуванням її незгоди із позовними вимогами.

Третя особа – ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, наполягаючи на тому, що на момент видачі довіреності ОСОБА_9 розумів значення своїх дій та керував ними.

Від Третій Одеської державної нотаріальної контори надійшла заява, про розгляд справи у відсутності їх представника, залишаючи розгляд справи на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_7 до судового засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Тривалість розгляду справи пов’язані із часом проведення експертного дослідження по призначеної судом посмертної комплексної психіатричної експертизи із залученням лікаря нарколога а також тривалістю зібрання медичної документації для можливості проведення експертизи.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер 18.11.2013 року від «злоякісного новоутворення правої легені, не уточнене» ( довідка про причину смерті №818 а/с 137).

Згідно заповіту, зареєстрованого приватним нотаріусом ОСОБА_7 під № 1425, складеного і посвідченого, у зв’язку із станом здоров’я заповідача, 23.08.2013 року вдома у ОСОБА_9 та підписаного їм власноруч, останній заповів належну йому квартиру АДРЕСА_3 в рівних частках ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ( а/с 13).

17 жовтня 2013 року ОСОБА_9 у себе вдома шляхом видачі довіреності уповноважив ОСОБА_14 продати за ціну та на умовах за власним розсудом, належну йому квартиру АДРЕСА_3. Довіреність була підписана власноруч ОСОБА_9 у присутності приватного нотаріуса ОСОБА_15 (а/с 47).

На підставі вищезазначеної довіреності ОСОБА_3 07.11.2013 року, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_9, уклала договір купівлі-продажу, згідно якого продала в рівних частках 1/3 на ОСОБА_4, 1/3 на ОСОБА_5 1/3 на ОСОБА_6, квартиру АДРЕСА_3. Договір посвідчено державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 (а/с 40).

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про народження (а/с 6). Факт родинних відносин, враховуючи розбіжності у прізвищах, встановлено рішенням Київського районного суду від 01.08.2014 року у справі №520/5104/14ц (а/с 10).

Правовідносини стосовно спадкування, а також визнання правочинів ( зокрема заповіту, довіреності та договору купівлі-продажу) недійсними врегульовані Цивільним кодексом України (далі ЦК).

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч.1 ст. 1216 ЦК). До складу спадщини входять усі права та обов’язку, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припиналися внаслідок його смерті ( ч.1 ст. 1218 ЦК).

Відповідно до ч.1,2 ст. 1223 ЦК право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 ЦК. Спадкування за законом, відповідно до вимог ч.1,2 ст. 1258 ЦК, здійснюється почергово, та кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки ( ч.1 ст. 1261).

Правочином, в розумінні ч.1 ст. 202 ЦК, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ч.1 ст. 204 ЦК).

До загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, частиною третьою статті 203 ЦК, зокрема визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним, відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК, за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні прав або інтереси порушені.

Згідно ч.1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України ( далі ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, яки беруть участь у справі (ч. 1 ст. 11 ЦПК).

В даному випадку позивач, та його представники, обрали способом захисту прав позовні вимоги про визнання недійсності правочинів ( заповіту, довіреності та договору купівлі-продажу) на підставі того , що ОСОБА_9 на момент їх укладення, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, внаслідок тяжкого захворювання.

Таким чином предметом доказування по справі, з боку позивача, є наявність такого стану ОСОБА_9 на момент вчинення оспорюваних правочинів, яке не дозволяла особі усвідомлювати значення свої дій та керувати ними.

За клопотанням представників позивача по справі була призначена посмертна комплексна психіатрична експертиза із залученням лікаря нарколога, згідно висновку якої за № 101 від 04.03.2016 року ОСОБА_9 під час складення та підписання заповіту від 23.08.2013 року та довіреності від 17.10.2913 року міг усвідомлювати значення своїх дій, та (або) керувати ними (а/с 164).

Суд враховуючи висновок експертів також приймає до уваги факт того, що заповіт та довіреність у присутності нотаріусів були підписані ОСОБА_9 власноруч, а також пояснення нотаріуса ОСОБА_8 у судовому засіданні 25.05.2017 року щодо обставин підписування довіреності (а/с 211), вважає що сукупність доказів спростовує ствердження позивача та його представників на наявність на момент укладення правочинів у ОСОБА_9 такого психічного стану, які не дозволяв йому усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Судом, приймається до уваги, що свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які є медичними працівниками, не заявлялись позивачем, та його представниками, як спеціалісти, та надавали свідчення стосовно іншого часу, так як безпосередньо при вчиненні оспорюваних правочинів не були присутні а також не бачили ОСОБА_9 в день вчинення правочинів, а ОСОБА_17 взагалі не бачила ОСОБА_9 у 2013 році ( пояснення свідків у журналі судового засідання від 22.09.2015 року та 13.10.2015 року а/с 126,142).

Наполягання представника позивача – ОСОБА_11 на наявність у ОСОБА_9 на момент вчинення правочинів тяжкого захворювання, та того факту, що експертами при проведенні експертного дослідження не були прийняти до уваги всі медичні документи, не може бути прийнято судом як спростування висновку експертів: експерти ОСОБА_1 та ОСОБА_18, яки входили до складу експертної комісії, були додатково опитані у судовому засіданні 25.05.2017 року (а/с 210), по експертному дослідженню, та пояснили, що сам факт наявності прогресуючого тяжкого захворювання у особи не може бути підставою для визнання її стану таким, при якому вона не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Тяжкий медичний стан здоров’я пов'язаний із онкологічними захворюваннями не є тотожним психічної здатності, тому експертами досліджувались лише ті медичні дані які стосуються безпосередньо датам вчинення правочинів та ( або) свідчать о психічному стані особи на той час.

Таким чином, враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про недоведеність у судовому засіданні позивачем та його представниками того, що ОСОБА_9 на момент укладення заповіту та довіреності знаходився в такому стані, що не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому позовні вимоги про визнання недійсними даних правочинів з заявлених позивачем підстав не підлягають задоволенню.

Крім того, судом враховується, що ОСОБА_9 висловив свою волю стосовно відчуження квартири при підписанні довіреності 17.10.2013 року та не був присутнім при укладенні договору купівлі-продажу 07.11.2013 року, а тому його стан не момент укладення договору купівлі-продажу не може бути підставою для його недійсності, у розумінні ч.1 ст. 225 ЦК.

Стосовно вимог про визнання права власності за позивачем на квартиру АДРЕСА_4, як на спадкове майно, суд виходить із того, що дані вимоги є похідними від вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу та заповіту, а тому також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.3, 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Третя Одеська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсним заповіту складеного ОСОБА_9 23.08. 2013 року, зареєстрованого в реєстрі №1425 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7; визнання недійсною довіреності виданої від імені ОСОБА_9 17.10.2013 року, зареєстрованої в реєстрі №705 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8; визнання недійсним договору купівлі - продажу від 07.11.2013 року квартири АДРЕСА_2, укладеного представником по довіреності від 17.10.2013 року ОСОБА_3 діючої від імені та в інтересах ОСОБА_9, укладеного в рівних частках 1/3 на ОСОБА_13, 1/3 на ОСОБА_5 1/3 на ОСОБА_6, посвідченого державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_10; визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Луняченко В. О.