СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
01 серпня 2006 року | Справа № 20-10/172-12/300 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Щепанської О.А.,
Заплави Л.М.,
за участю представників сторін:
позивача: Ірхіна М. Ю., довіреність № 1416/0/2-06 від 31.05.06; Байєрбах Л. М. довіреність № 35 від 16.01.06; Соловйової В. Р., довіреність № 4415/0/2-06 від 31.05.06;
відповідача: Малишева Є. Ф., довіреність № 117/1 від 13.02.06;
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 19.06.2006 у справі №20-10/172-12/300
за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, м.Севастополь, 99040)
до Дочірнього підприємства "Житлово-комунальний комплекс" закритого акціонерного товариства "Севастопольбуд" (вул. М. Музики, 98, м.Севастополь, 99007)
про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 189612,45 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 19.06.2006 у справі № 20-10/172-12/300 відмовлено у позові відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до Дочірнього підприємства "Житлово-комунальний комплекс" закритого акціонерного товариства "Севастопольбуд" про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 189 612,45 грн.
Не погодившись з постановленим судовим актом, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач, заперечуючи проти апеляційної скарги, вважає рішення таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
У зв’язку з зайнятістю у іншому судовому процесі судді Щепанської О.А. 19.07.2006 за розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Н.М. Шевченко у складі судової колегії була проведена заміна судді Щепанської О.А. на суддю Горошко Н.П.
У судовому засіданні 19.07.2006 оголошено перерву до 26.07.2006.
У зв’язку з відпусткою судді Горошко Н.П. та з зайнятістю у іншому судовому процесі судді Гонтаря В.І. 26.07.2006 за розпорядженням виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Н.М. Шевченко у складі судової колегії була проведена заміна суддів Горошко Н.П. та Гонтаря В.І. на суддів Заплава Л.М. та Щепанську О.А.
У судовому засіданні 26.07.2006 оголошено перерву до 31.07.2006.
У судовому засіданні 31.07.2006 оголошено перерву до 01.08.2006.
За клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У липні 2005 року відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернулось до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Житлово-комунальний комплекс" закритого акціонерного товариства "Севастопольбуд", просило стягнути 139355,69 грн. заборгованості за активне споживання електроенергії, 8654,83 грн. за перевищення ліміту споживання, штрафні санкції у розмірі 1325,66 грн. та 219,67 грн. по актам про порушення Правил користування електричною енергію.
Змінивши предмет позову в частині стягнення зкорегованого перебору електроенергії у лютому і березні 2006 року, позивач просив про стягнення фактичного перебору електроенергії за цей же період в сумі 48 931,10 грн., таким чином, збільшивши позовні вимоги до 189 612,45 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушує умови договору № 3907 від 20.02.2003.
Заперечення проти позову ґрунтуються на тому, що постачальник електроенергії зарахував у обсяг активного споживання електроенергію, використану для потреб населенням житлового фонду державної форми власності, у тому числі мешканцями 5 будинків за адресами: вул. Л.Чайкіной, 97, вул. Гер. Бреста,11, вул. Хрустальова,59, вул. М.Музики, 94-А, вул. Меншикова,5. не прийнятих на прямі платежі відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до наступного часу з різним причинам.
В оскаржуваному рішенні суд посилається на те, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 10.04.2006 по справі № 20-7/360 за позовом Дочірнього підприємства "Житлово-комунальний комплекс" закритого акціонерного товариства "Севастопольбуд" до відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" визнано недійсним договір № 3907 в частині включення в додаток № 3 47 житлових будинків, з огляду на що підстави для сплати заборгованості відсутні.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини сторін виникли з договору № 3907 від 20.02.2003, предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії „Електропостачальною організацією” та оплата спожитої електроенергії „Абонентом”.
Відповідно до пункт 6.1 договору його дія була продовжена на 2004-2005 роки.
Додатком № 3 до зазначеного договору передбачений Перелік місць встановлення електролічильників та застосованих тарифів (том 1, а. с. 16-19).
Згідно з пунктом 1.2.1 Договору та Додатку до нього передбачені: розрахунковий період з 10 числа попереднього місяця по 10 число поточного місяця, зобов’язання споживача проводити подекадну оплату спожитої електроенергії грошовими коштами та кінцевий розрахунок –13 числа поточного місяця.
Відмовляючи у позові, суд зазначив, що стягнення заборгованості на підставі договору, який є недійсним, неможливо.
Однак, на думку колегії, до такого висновку суд дійшов без достатнього аналізу дійсних обставин справи та наданих сторонами доказів.
Як було зазначено вище, рішенням господарського суду міста Севастополя даний по справі № 20-7/360 договір № 3907 визнаний недійсним в частині включення у Додаток № 3 47 житлових будинків, що належать до державної форми власності та сторони приведені у первинне положення.
Однак, згідно Додатку № 3 до договору № 3907 передбачене постачання електроенергії на 50 об’єктів, а не на 47 житлових будинків.
Отже, договір № 3970 від 20.02.2003 визнано недійсним не у повному обсязі, тому вартість електроенергії, поставленої на інші об’єкти у межах договору підлягає стягненню з відповідача.
Діюче законодавство та вищезгаданий договір не містить обмежень щодо будь-якої пропорційності відносно зарахування сплачених відповідачем сум за енергопостачання на об’єкти в рамках договору та об’єкти, відносно яких договір № 3970 від визнано недійсним. Доказів наявності між сторонами іншої домовленості з цього питання суду не надано, тому заборгованість, визначена позивачем саме як борг у межах договору, має бути стягнута на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго".
Крім того, актом звірки № 2534 від 23.05.2005 сторони підтвердили, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену електроенергію на об’єкти, відносно яких договір № 3970 зберіг свою дію, становить 138 069,60 грн.
Безпідставними судова колегія вважає посилання відповідача у якості доказу відсутності заборгованості на зміст письмових попереджень відповідача, якими розмір заборгованості станом на різні періоди неодноразово змінювався, оскільки розмір заборгованості за позовом встановлено на підставі первісних облікових документів, складених сторонами. Крім того, за ініціативою суду апеляційної інстанції було порушено питання про призначення судово-економічної експертизи для визначення розміру заборгованості відповідача за електроенергію, отриману на об’єкти, відносно постачання на які договір № 3970 недійсним не визнано, однак як позивач, так і відповідач заперечували проти призначення експертизи, визнавши, що саме 138 069,60 грн. підлягають сплаті за енергопостачання в межах договору.
За таких обставин апеляційна інстанція вважає можливим прийняти рішення на підставі наявних у справі матеріалів з врахуванням позиції сторін.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством за дотримання умов договору, законодавчих і директивних актів, що регламентують питання енергопостачання і питання взаємовідношення сторін.
26.09.2003 при перевірці стану електроустановок у споживача було встановлено: підключення кабелю живлення електричного двигуна насоса до електрощита будинку 59 по вул. Хрустальова, тобто безоблікове споживання електроенергії. Сума недооблікованої електроенергії склала 219,67 грн. (у тому числі ПДВ - 36,61 грн.).
Пунктом 7.30 «Правил користування електричною енергією»передбачено, що у випадках виявлення у споживача змін у схемі включення розрахункового засобу обліку пошкоджень, зрив пломб, зупинки електролічильника і інших порушень, які проводять до зниження показань споживання енергії, у тому числі споживання енергії без приладу обліку, показання розрахункового засобу не враховується, а постачальник здійснює перерахунок за користування електричною енергією за період з дня останнього контрольного зняття представником постачальника електроенергії показань розрахункового засобу обліку, але не більш як за 6 місяців.
Вищенаведене порушення визнане відповідачем, як і позов у частині стягнення суми 219, 67 грн. (том 1, а.с.101). Та обставина, що будинок № 59 по вул. Хрустальова, де було виявлено порушення, не перебуває на балансі відповідача, не може бути підставою для звільнення його від сплати цієї суми, оскільки, як було зазначено вище, факт безоблікового споживання Дочірнім підприємством "Житлово-комунальний комплекс" закритого акціонерного товариства "Севастопольбуд" електроенергії мав місце.
За таких обставин позов в частині стягнення суми 219, 67 грн. підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що споживач у відповідності з пунктами 1.2.2, 2.1.4 договору зобов'язався споживати електричну енергію в обсягах, що не перевищують договірні величини, а у разі споживання понад обсяг, встановлений договором на розрахунковий період, сплачувати постачальнику повну вартість всієї спожитої електроенергії на розподільний рахунок зі спеціальним режимом використання і чотирикратну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величинами, що прямо передбачено частиною 5 статті 26 Закону України «Про електроенергетику». Оплата здійснюється споживачем протягом 3 операційних днів з дня отримання рахунку Енергопостачальної організації (пункт 7.8 «Правил користування електричною енергією», пункт 1.2.1 Договору).
Пунктом 2.1.1 договору передбачено право постачальника знижувати в односторонньому порядку договірні величини споживання електричної енергії у разі несвоєчасної оплати спожитої електроенергії.
У зв'язку з цим в лютому і березні 2005 року споживачу було проведено коректування граничних величин споживання до рівня фактичної оплати згідно прикладеному розрахунку, і нарахована оплата за перевищення ліміту споживання за вказаний період.
Частина 5 статті 26 Закону України „Про електроенергетику” передбачає, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Таким чином, вимога позивача про сплату п’ятикратної різниці вартості понадлімітно спожитої електроенергії є обґрунтованою, оскільки як було зазначено вище, факт несвоєчасної сплати вартості спожитої у межах договору № 3907 електроенергії мав місце.
Однак, одним з загальноправових принципів, на яких базується господарське судочинство, є принцип справедливості, в якому відтворюється відповідність між діями /бездіяльністю/ та їхніми наслідками.
Як було зазначено вище, споживання електричної енергії понад лімітні величини є правопорушенням в електроенергетиці, відповідно до частини 1 статті 27 Закону України „Про електроенергетику”.
Однак, передбачена частиною 5 статті 26 Закону України „Про електроенергетику” санкція, про що вказано і в статті 27 цього Закону, є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення в сфері господарювання і за своєю природою є штрафною.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо підлягаючі сплаті штрафні санкції надзвичайно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинні бути взяті до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, а також не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, заслуговуючи уваги.
З матеріалів справи не вбачається, що порушення зобов’язання спричинило збитки іншому учаснику господарського договору.
За таких обставин судова колегія вважає за можливе зменшити розмір санкції, що підлягає сплаті, до 1000,00 грн.
Безпідставними є доводи відповідача про відсутність порушення ним вимог Закону України „Про електроенергетику” та умов договору з огляду на те, що норми про стягнення п’ятикратної вартості понадлімітного споживання електроенергії не розповсюджуються на правовідносини з населенням. Відповідач є юридичною особою, учасником відносин в сфері господарювання, тому повинен нести відповідальність за порушення господарського зобов’язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Отже, судова колегія вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 493,73 грн., індексу інфляції в сумі 749,87 грн. та 3% річних в сумі 82,06 грн., оскільки сума основного боргу визначена як вартість електроенергії, поставленої за об’єкти в межах договору № 3970, а розрахунок, наданий позивачем та перевірений колегією, відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Одночасно судова колегія вважає необґрунтованими посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляд справи у відсутність представника відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго", оскільки, як свідчать матеріали справи та що не заперечував у засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, ухвала про призначення розгляду справи на 19.06.2006 була отримана своєчасно, але з причин суб’єктивного характеру надійшла до юридичного відділу у кінці робочого дня 19.06.2006, тобто, після спливу часу, зазначеного в ухвалі.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
За таких обставин вважати, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, правових підстав не вбачається, з огляду на що уточнення позовних вимог, здійснене відповідачем у засіданні суду апеляційної інстанції, не може бути прийняте до розгляду. Крім того, діюче процесуальне законодавство не надає позивачу права у будь-якому випадку змінювати позовні вимоги на стадії апеляції.
Також, на думку колегії, не може бути розглянута і заява позивача про зарахування зустрічних вимог як така, що не була предметом розгляду у суді першої інстанції та виконана без дотримання вимог статті 601 Цивільного кодексу України.
З врахуванням вищенаведеного оскаржуване рішення підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (пункт 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України), що дає право суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення.
Керуючись статтями 101, 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 19.06.2006 у справі № 20-10/172-12/300 скасувати.
3. Позов відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до Дочірнього підприємства "Житлово-комунальний комплекс" закритого акціонерного товариства "Севастопольбуд" про стягнення 189612,45 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Житлово-комунальний комплекс" закритого акціонерного товариства "Севастопольбуд" (м. Севастополь, вул. М.Музики, 98; р/р № 26001301336341, рахунок НДС 26067301336341 в ПІБ МФО 324515, код ОКПО 31934612) на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, м.Севастополь; р/р 26038333335510 в ПІБ м. Севастополя, МФО 324515, ОКПО 05471081) 138069,60 грн. боргу за активне споживання електричної енергії, 219,67 грн. - по акту порушення Правил користування електричною енергією та 1000,00 грн. - за перевищення ліміту активного споживання.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Житлово-комунальний комплекс" закритого акціонерного товариства "Севастопольбуд" (м. Севастополь, вул. М.Музики, 98; р/р № 26001301336341, рахунок НДС 26067301336341 в ПІБ МФО 324515, код ОКПО 31934612) на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, м.Севастополь; р/р 260073537 в АБ "Перший інвестиційний банк" м. Києва, МФО 300506) 493,73 грн. - пені, 82,06 грн. - 3% річних, 749,87 грн. - індексу інфляції, 1396,25 грн. - державного мита, 86,90 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
4. Доручити господарському суду міста Севастополя видати наказ.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді О.А. Щепанська
Л.М. Заплава